Рішення № 8253223, 10.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.10                                                                                           Справа№ 6/28

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології”, с.Зарічне

до відповідача: Дочірнього підприємства “Будівельного управління №43 Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд”, м.Дрогобич

про: стягнення 52229грн. 14коп.

                              Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Кротов В.Є.

від відповідача : не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” до Дочірнього підприємства “Будівельного управління №43 Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” про стягнення 37530грн. 95коп. основного боргу, 8637грн. 26коп. пені, 1233грн. 89коп. 3 % річних та 4827грн. 04коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 13.02.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав уточнення позовних вимог в частині нарахування пені від 10.03.2010р., відповідно до якого просить суд зменшити позовні вимоги в частині нарахування пені та стягнути 4059грн. 51коп. В частині стягнення решти позовних вимог просить позов задоволити повністю.

Відповідач в судове засідання не з”явився, письмового пояснення на позов не подав, причин невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та неявки в судове засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 14.11.2006р. між ТзОВ “Енергозберігаючі технології” та Дочірнім підприємством “Будівельне управління №43 ВАТ “Прикарпатбуд” (підрядник) договору підряду №2-14/221-к позивач (субпідрядник) зобов'язався власними силами і засобами виконати роботи (влаштування дахової паливної) на об”єкті: будівництво школи в с.Ясениця Сільна Дрогобицького району Львівської області, доручені підрядником, у встановлений термін, а підрядник (відповідач) зобов”язувався прийняти і оплатити ці роботи (п.1.1 договору).

п.2.1. договору підряду №2-14/221-к сторонами встановлено, що вартість робіт становить 232000грн. 00коп. і оформляється протоколом погодження договірної ціни. Остаточна вартість будівельно-монтажних робіт за даним договором визначається згідно фактично виконаних робіт з урахуванням фактичних цін на матеріали по формах КБ-2 та КБ-3, підписаних сторонами впродовж всього терміну дії договору, але не може перевищувати суми даного договору.

На виконання умов договору №2-14/221-к позивачем виконано роботи, обсяг та вартість яких підтверджується оформленими належним чином актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в ( від 18.12.2006р., 31.10.2007р., 29.12.2007р., 11.12.2008р., 30.12.2008р.) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 на загальну суму 351990грн. 22коп., підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками.

Відповідачем здійснено оплату за виконані підрядні роботи на загальну суму 314459грн. 27коп. в т.ч. генпослуги відповідно до п.5.6 договору.

Такими чином, станом на час звернення з позовом до суду неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 37530грн. 96коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами було досягнуто згоди щодо об'ємів робіт, вартості робіт, про що свідчать акти приймання виконаних підрядних робіт, підписані позивачем та уповноваженим представником відповідача та скріплені печатками підприємств.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.5.3. договору підряду №2-14/221-к розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, підписаних сторонами впродовж десяти банківських днів з дати їх підписання.

ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, початком спливу десятиденного строку є 26 грудня 2008р., з настанням якого вступають в дію правові наслідки щодо неналежного виконання умов договору в частині оплат.

Відповідно до п.6.3 договору та ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до уточнення позовних вимог становить 4059грн. 51коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 4827грн. 04коп. та 3% річних у розмірі 1233грн. 89коп. за період з 01.01.2009р. по 28.01.2010р. згідно поданого розрахунку. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю з врахуванням уточнення позовних вимог.

          Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 625, 628, 837 України, ст.ст. 174, 175, 193, 229-231, 343 ГК України, ст.ст.33,43,49,82,84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Будівельного управління №43 Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд”, м.Борислав, вул.Коновальця,11 (ідентифікаційний код 01272290) на користь ТзОВ “Енергозберігаючі технології”, с.Зарічне, Жидачівського району Львівської області, пошт. адреса: м.Львів, вул.акад.Лазаренка, 5 а (ідентифікаційний код 20808038) 37530грн. 95коп. основного боргу, 4059грн. 51коп. пені, 1233грн. 89коп. 3 % річних, 4827грн. 04коп. інфляційних втрат, 476грн. 51коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя