Рішення № 8253150, 25.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.10 Справа№ 25/33

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Львівська автобаза №1” (м.Львів)

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 4 906,43 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Нікулін О.В.-представник, довіреність від 05.02.2010 року

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Львівська автобаза №1” (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 4 906,43 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.02.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.02.2010 року. Ухвалою від 19.02.2010 року розгляд справи відкладено до 25.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.02.2010 року, про відкладення від 19.02.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.02.2010 року за вх.№3351 позивач подав клопотання про зменшення суми основного боргу до 2 406,43 грн., у зв”язку з частковою оплатою заборгованості відповідачем, в частині стягнення боргу в розмірі 1 500,00 грн. провадження припинити.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.02.2010 року, про відкладення від 19.02.20110 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується записами під №5 та №3 в реєстрі вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області від 15.02.2010 року та 22.02.2010 року відповідно, а також довідки ЄДРПОУ, згідно якої зазначено адресу відповідача 79066, АДРЕСА_1, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 25.02.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

07.10.2008 року між Відкритоим акціонерним товариством “Львівська автобаза №1” (надалі позивач, продавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, покупець) укладено договір №49 на продаж нафтопродуктів (надалі договір).

Відповідно до умов договору, продавець проводить протягом 2008-2009 років заправку автотранспортних засобів покупця нафтопродуктами, а саме, дизпаливом. Покупець, згідно п.1.1 договору, зобов”язався оплатити загальну вартість на умовах і протягом термінів, вказаних у договорі.

Згідно п.п.4.1 та 4.2 договору, покупцю відпускаються нафтопродукти в межах проведених авансових платежів. У випадку одержання покупцем нафтопродуктів на суму внесеного авансового платежу, відпуск продавцем нафтопродуктів покупцю припиняється до проведення наступної авансової оплати. Сторони домовилися (п.4.3 договору), що в окремих випадках, на підставі домовленості, продавець може відпускати нафтопродукти в кредит покупцю на суму, яка не перевищує 5 000,00 грн. При цьому, вартість відпущених нафтопродуктів у кредит включається до вартості нафтопродуктів, які будуть відпускатися покупцю в наступному звітному періоді.

Проте, покупцем не виконуються взяті на себе зобов”язання, а саме, не здійснюється у встановлені строки плата за отримані нафтопродукти. З липня 2009 року у відповідача виникла заборгованість по оплаті за відпущені нафтопродукти.

25.01.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу, з проханням провести розрахунки в строк до 05.02.2010 року, яку залишено без відповіді та задоволення.

За підрахунком позивача, станом на 08.02.2010 року сума основного боргу становить 3 906,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який було складено та підписано 22.01.2010 року станом на 31.12.2009 року.

Крім того, своїми діями та простроченням виконання зобов”язань відповідач змусив позивача, в зв”язку з потребою судового врегулювання даного спору, та керуючись наданим ч.1 ст. 59 Конституції України правом на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, залучити до участі у справі адвоката до ПП “Юридична фірма “Паритет Плюс” для підготовки позовної заяви та представлення інтересів підприємства у суді, з яким 05.02.2010 року було укладено договір про надання юридичних послуг на ведення господарської справи. Відповідно до ст.44 ГПК України, до судових витрат відносяться витрати, пов”язані з оплатою послуг адвоката. Таким чином, відповідно до договору від 05.02.2010 року, за юридичні послуги, пов”язані з вивченням документів, надання їм правової оцінки, підготовкою позовної заяви та представництвом інтересів позивача у господарському суді, позивач в особі ВАТ “Львівська автобаза №1” зобов”язується сплатити адвокату 1000 (тисяча) грн. 00 коп. Як доказ оплати по договору від 05.02.2010 року, представник позивача подав платіжне доручення №2561 від 05.02.2010 року на суму 1000, 00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 4 906,00 грн.

19.02.2010 року за вх.№3351 позивач подав клопотання про зменшення суми основного боргу до 2 406,43 грн., у зв”язку з частковою оплатою заборгованості відповідачем, в частині стягнення боргу в розмірі 1 500,00 грн. провадження припинити.

На час розгляду справи відповідач подав докази часткового погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема сплата неустойки (пеня, штраф).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

19.02.2010 року за вх.№3351 позивач подав клопотання про зменшення суми основного боргу до 2 406,43 грн., у зв”язку з частковою оплатою заборгованості відповідачем, в частині стягнення боргу в розмірі 1 500,00 грн. провадження припинити.

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що провадження у справі №25/33 в частині стягнення боргу в розмірі 1 500,00 грн. слід припинити.

На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Львівська автобаза №1” (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 2 406,43 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Як доказ оплати по договору від 05.02.2010 року, представник позивача подав платіжне доручення №2561 від 05.02.2010 року на суму 1000, 00 грн.

Однак, суд дійшов до висновку, а позивач не заперечив, стягнути із відповідача плату за юридичні послуги в розмірі 490,60 грн., тобто 10% від суми позову.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №2573 від 08.02.2010 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №2574 від 08.02.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (79066, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АКЛФ “Банк Регіонального розвитку”, МФО 325224, код ДРФОУ НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівська автобаза №1” (79035, м.Львів, вул.Пасічна, 127, р/р 26005052376300 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 01268489) борг у сумі 2 406 (дві тисячі чотириста шість) грн. 43 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 490 (чотириста дев”яносто) грн. 60 коп. витрат на юридичні послуги.

3.В частині стягнення боргу в розмірі 1 500,00 грн. провадження припинити.

4.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя