Рішення № 8253144, 10.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.10                                                                                           Справа№ 29/152

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Кеннер-Україна”,

с. Розвадів,

до відповідача:приватного підприємства "Центр технологій будівництва",

м. Львів,

про: стягнення 85’046,71 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Савчин В.З. –предст. за дов.,

відповідача:не з’явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю “Кеннер-Україна” до приватного підприємства "Центр технологій будівництва" про стягнення 119’816,54 грн. Ухвалою від 09.12.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.12.2009 р. Розгляд справи відкладався з підстав зазначених в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №01-28/04-09 ПК від 28.04.2009 р. не здійснив оплати за куплений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 79’789,76 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3’878,23 грн. інфляційних збитків, 1’378,72 грн. –3% річних.

В судовому засіданні 23.12.2009 р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме уточнено розмір нарахованих 3 % річних –1’020,51 грн.

В судовому засіданні 27.01.2010 р. позивач подав письмові уточнення до позовної заяви, в якому зазначив, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості. Таким чином, основна суму боргу становить 79’789,76 грн., а також уточнив нарахування 3% річних –1’378,72 грн., розмір завданих інфляцією збитків –3’878,23 грн.

В судовому засіданні 20.01.2010 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з розрахунком основної заборгованості.

В судовому засіданні 27.01.2010 р. відповідач надав розрахунок визнаного боргу з посиланням на платіжні доручення, які додаються до матеріалів справи, яким визнав загальну суму заборгованості у розмірі 39’921,52 грн. Крім того, в судовому засіданні 02.02.2010 р. представник відповідача надав свій розрахунок штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що 11.02.2010 р. направив до прокуратури Львівської області заяву з проханням порушити проти посадових осіб та працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» кримінальну справу.

15.02.2010 р. прокуратура Львівської області скерувала супровідним листом для ретельної перевірки та розгляду по суті матеріали справи у Миколаївську міжрайонну прокуратуру Львівської області. 26.02.2010 р. Миколаївський міжрайонний прокурор направив для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України до Миколаївського РВ ГМВСУ у Львівській області. У зв’язку з наведеним, просить оголосити перерву в засіданні до прийняття рішення відповідно до ст. 97 КПК України.

В судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.2010 р., про що відповідач розписався в судовому засіданні 02.03.2010 р. та був повідомлений про час та місце судового засідання.

В судове засідання 10.03.2010 р. представник відповідача не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що уповноважений представник відповідача бере участь у судовій справі у Господарському суді Івано-Франківської області.

В судове засідання 10.03.2010 р. представник позивача з’явився та подав заперечення щодо заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відхиляє подане клопотання з огляду на те, що відповідач належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що відповідач розписався в судовому засіданні. Крім того, в клопотанні про відкладення розгляду справи про неможливість прибуття в судове засідання, не долучено відповідних доказів на підтвердження таких обставин. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №01-28/04-09 ПК купівлі-продажу від 28.04.2009 р. (надалі –Договір). За умовами цього Договору продавець (позивач у справі) зобов’язується передати у власність 4-камерний полівінілхлоридний профіль, зі стабілізатором на основі кальцій-цинку, з монтажною шириною 60 мм, класу А згідно з ДСТУ Б В.2.7-130:2007 з товщиною зовнішньої стінки 3,0-0,2 мм (система Еко-Лайф), а покупець (відповідач у справі) зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 126’789,76 грн., про що свідчать рахунок-фактура №19 від 15.06.2009 р. на суму 127’264,96 грн., видаткова накладна №33 від 05.08.2009р. на суму 126’789,76 грн., довіреність на отримання товару №59 від 05.08.2009 р.

В судовому засіданні від 27.01.2010 р. представник відповідача надав суду факсові копії довіреності №53 від 13.11.2009 р. та видаткової накладної від 13.11.2009 р. Суд зобов’язав відповідача надати оригінали довіреності №53 від 13.11.2009 р. та видаткової накладної від 13.11.2009 р. на повернення товару. Відповідач в судове засідання 02.02.2010 р. з’явився, проте вимоги ухвали суду не виконав, подав письмове пояснення в якому зазначив, що неодноразово звертався до менеджера товариства з обмеженою відповідальністю “Кеннер-Україна” з проханням надати оригінали цих документів, проте відповіді так і не отримав.

В судовому засіданні 02.02.2010 р. представник позивача подав журнал реєстрації довіреностей на отримання цінностей за 2009 р. –для огляду в судовому засіданні та засвідчений витяг до справи, в якому зазначено, що довіреність №53 від 13.11.2009 р. видана Янковець М.Ю., одержувачем виступає товариство з обмеженою відповідальністю «Єврофасад», а не товариства з обмеженою відповідальністю “Кеннер-Україна”, на отримання товару за накладною №2311/01 від 23.11.2009 р. (відповідач посилається на накладну від 13.11.2009 р.).

Крім того, в судовому засіданні 02.02.2010 р. представник позивача подав довідку про те, що на балансі позивача відсутній транспортний засіб з реєстраційним номером ВС7819СА, вказаний відповідачем у видатковій накладній (повернення) від 13.11.2009 р.

Відповідач здійснив частково оплату заборгованості на суму 47’000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Доказів сплати 79’789,76 грн. відповідачем не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець (відповідач у справі) повинен здійснити оплату за відвантажений товар протягом 10 банківських днів від дати відвантаження товару. Таким чином, оскільки відповідач прийняв товар від позивача, не здійснив оплати за нього у визначений договором строк, відповідач порушив узяті на себе зобов’язання в частині оплати товару, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 79’789,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1’378,72 грн. –3% річних та 3’878,23 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Центр технологій будівництва” (адреса: вул. Костомарова, 18/3а, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ 33894582) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кернер-Україна" (адреса: вул. Сагайдачного, 72, с. Розвадів, Миколаївський район, Львівська область, 81634; код ЄДРПОУ 34103692) 79’789,76 грн. заборгованості, 1’378,72 грн. –3% річних, 3’878,23 грн. інфляційних збитків, 1’198,17 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя