Ухвала суду № 82531184, 21.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13109/19

Провадження № 1-в/520/124/19

УХВАЛА

21.06.2019 року м. Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді Борщова І.О., який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретар судового засідання Гораш А.С.,

за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 Домбровського Д.В.,

розглянувши клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, Україна, громадянина України, який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 20.06.2018 вироком Советського районного суду м. Брянська Російської Федерації, із змінами внесеними апеляційною ухвалою Брянського обласного суду Російської Федерації від 25.09.2018, згідно якого ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених п.п.«а,г» ч.4 ст.228.1, ч.3 ст.30 - п.п.«а,г» ч.4 ст.228.1, ч.3 ст.69 КК РФ до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму,

ВСТАНОВИВ:

Вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбаченими міжнародним договором.

Центральним органом України компетентним вирішувати та розглядати питання щодо виконання положень Конвенції 1983 року та двосторонніх договорів чинним законодавством України встановлено Міністерство юстиції України.

Міністерство юстиції України звернулося до суду із письмовим клопотанням про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 на підставі Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб.

В судове засідання представник заявника не з`явився, надав суду письмове клопотання про розгляд вказаного клопотання у його відсутність.

Заслухавши думку прокурора, який вважав клопотання Міністерства Юстиції України обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення письмового клопотання Міністерства юстиції України.

Згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України № 13 з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року передбачено, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про міжнародні договори України» Україна, виступаючи за сумлінне виконання міжнародних договірних зобов`язань, фактично підтверджує проголошене в ст.18 Конституції України прагнення неухильно дотримуватися загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

З матеріалів справи, досліджених судом вбачається, що Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття у Україну засудженого ОСОБА_1 для подальшого відбування ним покарання, призначеного вироком суду Російської Федерації.

Згідно наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_1 вироком Советського районного суду м. Брянська Російської Федерації від 20.06.2018, із змінами внесеними апеляційною ухвалою Брянського обласного суду Російської Федерації від 25.09.2018, засуджений за вчинення злочинів, передбачених п.п.«а,г» ч.4 ст.228.1, ч.3 ст.30 - п.п.«а,г» ч.4 ст.228.1, ч.3 ст.69 КК РФ до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Вказані судові рішення набрали законної сили 25.09.2018.

Згідно вказаних судових рішень ОСОБА_1 додаткове покарання не призначено, акти амністії та помилування до нього не застосовувались.

ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №1 УФСВП Росії по Брянській області».

Згідно довідки, виданої бухгалтерією ФКУ «Виправна колонія №1 УФСВП Росії по Брянській області», виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків за місцем відбування покарання засудженим ОСОБА_1 не надходили.

Згідно довідки ТВО начальника ФКУ «Виправна колонія №1 УФСВП Росії по Брянській області» строк відбування покарання ОСОБА_1 за вироком суду обчислюється з 28.08.2015. Датою закінчення строку відбування покарання ОСОБА_1 визначено 27.08.2028.

Згідно довідки Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України та даних паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Засуджений ОСОБА_1 подав письмову заяву, в якій висловив бажання бути переданим для відбування покарання в Україні, тобто у країні свого громадянства.

Відповідно до ч.1 ст.610 Кримінального процесуального кодексу України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім його місцем проживання в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб, держава виконання вироку визнає вирок з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави і таким чином міру покарання приводять у відповідність до законодавства держави де буде відбувати покарання особа.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким він засуджений, набрав законної сили, строк, який має відбувати засуджений, складає більше шести місяців, засуджений згоден на передачу в Україну, кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого був ухвалений вирок, являється злочином згідно із законодавством України, суд вважає, що матеріали, надані суду відповідають вимогам ст.6 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, тобто умови, передбачені ст.3 Конвенції 1983 року дотримані.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, якщо Законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений санкцією статті КК України.

Відповідно до ст.11 Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб, при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до Кримінального кодексу України та визначає покарання.

За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавством держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Судом встановлено, що діяння, передбачені:

- п.п.«а,г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, за вчинення якого засуджено ОСОБА_1 , згідно Закону України про кримінальну відповідальність є злочином, передбаченим ч.3 ст.307 КК України – за кваліфікуючими ознаками – незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою та у великих розмірах, який карається позбавленням волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

- ч.3 ст.30 - п.п.«а,б» ч.4 ст.228.1 КК РФ, за вчинення якого засуджено ОСОБА_1 , згідно Закону України про кримінальну відповідальність є злочином, передбаченим ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України – за кваліфікуючими ознаками – закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах, який, з урахуванням вимог ч.2 ст.68 КК України (при вчиненні замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією статті) карається позбавленням волі на строк не більше 8 років з конфіскацією майна.

Враховуючи вимоги п.1 ч.4 ст.610 КПК України та ст.11 Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб, суд, на підставі частин 1 і 2 ст.70 КК України, яка відповідає ст.69 ч.3 КК РФ, визначає остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, оскільки у даному випадку принцип часткового складання покарань не допускається через перевищення максимального строку покарання, передбаченого санкцією статті, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК України у виді 12 років позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 6, 9-12 Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб, ч.1 ст.9 Конституції України, п.20 Постанови №13 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року, ст.602, 603, 609, 610 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства Юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Советського районного суду м.Брянська Російської Федерації від 20.06.2018, із змінами внесеними апеляційною ухвалою Брянського обласного суду від 25.09.2018, згідно якого ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді тримання під вартою за вчинення злочинів, передбачених:

п.п.«а,г» ч.4 ст.228.1 КК РФ – на строк 11 років,

ч.3 ст.30 – п.п.«а,г» ч.4 ст.228.1 КК РФ – на строк 9 років.

На підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму -

і вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді тримання під вартою за вчинення злочинів, передбачених:

ч.3 ст.307 КК України – на строк 12 років з конфіскацією належного йому майна,

ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України – на строк 8 років з конфіскацією належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 20.06.2018.

До строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 зарахувати період тримання під вартою з 28.08.2015 по 19.06.2018 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з моменту оголошення.

Суддя Борщов І. О.