Рішення № 8252751, 02.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.10                                                                                           Справа№ 21/135

за позовом: Приватного підприємства «Алекс», м.Самбір

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів

про стягнення 112203,79 грн.

Суддя МасловськаЛ.З.

представники:

від позивача - Навроцький А.І. - представник

від відповідача - н/з

Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені у відповідності до вимог статей 20, 22 ГПК України.

Суть спору:

ПП «Алекс»подало до ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»позов про стягнення заборгованості у розмірі 109585,04 грн.

Ухвалою від 15.09.2009 року порушено провадження по справі. Для всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору по суті, розгляд справи відкладався ухвалами суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги викладенні в заяві про уточнення до позовної заяви та збільшення позовних вимог. Просить задоволити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача 112203,79 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, подав відзив на позовну заяву від 02.11.2009 року, проти позовних вимог заперечив. 03.12.2009 року подав заяву про розстрочку виконання рішення, яким позовні вимоги в частині основного боргу визнав та просить розстрочити виконання рішення. В частині стягнення штрафних санкцій просить в позові відмовити.

Відповідно до статті 75 ГПК України спір розглядається по наявних в справі матеріалах.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд встановив.

Між сторонами, ПП«Алекс»та філією «Самбірський райавтодор»ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»укладено договір від 03.01.2005 року №10/01-05 про організацію та забезпечення заправки пальним автотранспорту.

Згідно з пунктом 1 договору від 03.01.2005 року №10/01-05, постачальник (ПП«Алекс») зобов’язувався організувати та забезпечувати пальним автотранспорт покупця (філія «Самбірський райавтодор»ДП «Львівський облавтодор»ВАТ«Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»), а покупець відповідно зобов’язався приймати та оплачувати пальне відповідно до умов цього договору.

Пальне вважається купленим покупцем за ціною, у кількості та асортименті, що вказані у накладній (пункт 2 договору від 03.01.2005 року №10/01-05).

Відпущення палива під час дії договору від 03.01.2005 року №10/01-05 було здійснено на підставі видаткових накладних від 31.10.2008 року №РН-0000886 та від01.12.2008року № РН-0001006 на загальну вартість 86256,6 грн. в т.ч. ПДВ. Дане паливо отримано представником відповідача згідно довіреностей від 30.11.2008 року №147 та від 31.10.2008 року №102.

Відповідно до пункту 8 договору від 03.01.2005 року №10/01-05, постачальник має право здійснити відпуск пального покупцеві без попередньої оплати, у такому випадку покупець здійснює оплату на протязі трьох банківських днів з дати видачі (оформлення) накладної.

Однак, відповідач ні у строки передбачені договором від 03.01.2005 року №10/01-05, ні на момент розгляду справи не здійснив оплату поставленого пального.

Заборгованість згідно договору від 03.01.2005 року №10/01-05 у розмірі 86256,6 грн., підтверджена також актом звірки розрахунків від 06.04.2009 року підписаним між ПП«Алекс»та філією «Самбірський райавтодор» ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідач у відзиві на позовну заяву та своїх запереченнях наданих у засіданнях посилається на те, що у представлених суду накладних вказаний інший номер договору, а не договір від 03.01.2005 року №10/01-05. А тому видаткові накладні жодним чином не підтверджують факт поставки згідно умов договору від 03.01.2005 року №10/01-05.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами, зокрема, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, вищезазначена норма частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не визначає в якості обов’язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов’язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно статті 1 вказаного Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку видаткові накладні від 31.10.2008 року №РН-0000886 та від 01.12.2008 року № РН-0001006 підтверджують здійснення господарських операцій по організації та забезпеченню заправки паливом, а саме: бензином марки А-80, бензином марки А -95 та дизельним пальним, що є предметом дговору від 03.01.2005 року №10/01-05).

Суд з такою позицією відповідача не погоджується, оскільки, відповідачем не доведено факту існування між сторонами справи іншого договору про організацію та забезпечення заправки пального (наприклад, договору №ДГ-0000010 від 31.05.2005 року). Крім цього, наказом позивача від 14 квітня 2009 року №16а встановлено, що зазначення у видаткових накладних невірного номеру договору було опискою бухгалтера (в матеріалах справи).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу підлягають до задоволення.

Позивач для врегулювання спору в досудовому порядку звертався до відповідача з претензією № 1 від 14.04.2009 року, однак, відповіді від відповідача не отримав.

Пунктом 9 договору від 03.01.2005 року №10/01-05 передбачено, що при простроченні оплати (неповній оплаті) покупець сплачує суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції (офіційно оприлюдненим Держкомстатом України) за увесь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченої оплати. Позивач нарахував відповідачу 10367,84 грн. пені.

Згідно статті 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами - юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 12679,72 грн. та 3% річних в розмірі 2899,63 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем умов договору та прострочення виконання зобов’язання, що є підставою для стягнення суми основного боргу 86256,6грн., інфляційних втрат з грудня 2008 року по грудень 2009 року включно у розмірі 12679,72грн., пені нарахованої з 05.12.2008 року до 05.06.2009 року у розмірі 10367,84грн. та 3% річних від простроченої суми станом на 18.01.2010 року у розмірі 2899,63 грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача повністю у відповідності до ст..49 ГПК України.

Керуючись статтями 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України, статтями 173, 179, 193 ГК України та статтями 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(вул.Володимира Великого, 54, м.Львів код, ЄДРПОУ 31978981) на користь Приватного підприємства «Алекс», (вул.Шевченка, 55 «а», м. Самбір, ЄДРПОУ 22378549, р/р 2600230129 ВОБ м. Самбір МФО385253) - 86256,6грн. основного боргу, 12679,72грн. інфляційних втрат, 10367,84грн. пені, 2899,63 грн. 3% річних, 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1122,05 грн. державного мита.

Наказ видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Суддя