Рішення № 82526265, 20.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

справа № 520/7338/19

провадження № 2/520/3635/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Літвінової І.А.

секретар суду – Молодов В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2019 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28426,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заочним рішенням Київського районного суду від 20.10.2017 року по справі № 520/4563/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 175584,85 грн. Відповідач лише 20.11.2018 року сплатив позивачу 70000,00 грн., та в подальшому зобов`язався сплачувати не менш 5000,00 грн. щомісячно до повного погашення боргу. Так, 21.12.2018 року відповідач ОСОБА_2 сплатив ще 5000,00 грн., як і зобов`язався, однак в лютому 2019 року сплачена сума дорівнювала лише 982,50 грн. На час звернення до суду відповідач ОСОБА_2 заочне рішення Київського районного суду від 20.10.2017 року по справі № 520/4563/17 не виконує.

Провадження у цивільній справі № 520/7338/19 відкрито ухвалою судді від 16.04.2019 року. Розгляд справи призначено провести в порядку спрощеного позовного провадження.

На час розгляду справи відповідач не надав суду будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань.

Враховуючи положення статей 280, 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.06.2008 року ОСОБА_2 визнано винним за ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з розміщенням у кримінально - виконавчому закладі з позбавленням права керування транспорти засобом строком на три роки, а також в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у сумі 58038,83 гривень. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.12.2008 року вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.06.2008 року змінено та ОСОБА_2 призначено покарання з застосуванням ст.75 КК України, а також зменшено суму відшкодування шкоди та визнано розмір останньої у 56538,83 гривень.

20.10.2017 року заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 520/4563/17 позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 175584,85 грн. Вказане рішення набрало законної сили 31.10.2017 року.

В матеріалах цивільної справи відсутні данні про виконання відповідачем рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2017 року у цивільній справі № 520/4563/17 у повному обсязі.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доданим до позовної заяви розрахунком підтверджено, що з дня ухилення відповідача від виконання зобов`язання, встановленого рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2017 року у цивільній справі № 520/4563/17, а саме – з 21.10.2017 року по 20.11.2018 року, 21.11.2018 року по 22.12.2018 року, 22.12.2018 року по 07.02.2019 року, 08.02.2019 року по 28.03.2019 року, гроші, які повинен був відповідач передати позивачу знецінились з урахуванням індексу інфляції на 19287грн. 77 коп.; 844 грн. 68 коп.; 1005 грн. 85 коп.; 498 грн. 01 коп. відповідно до періодів. Штрафні санкції за ці період складають 5714 грн. 93 коп.; 277 грн. 70 коп.; 396 грн. 83 коп.; 401 грн. 14 коп., виходячи з розрахунку 3% на рік за час прострочення зобов`язання. Загальний розмір, який підлягає до стягнення, складає 28426 грн. 91 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

Суд постановляє рішення на користь позивача.

За правилами статті 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивача при подачі позову звільнено від сплати судового збору, відповідно до положення ст. 5 ч.1 п.6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Держави у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 611, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий 02.06.1999 року Центральним РВ м. Одеси; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 28426 (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять шість) гривень 91 копійку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий 02.06.1999 року Центральним РВ м. Одеси; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Днем складення заочного рішення є 20 червня 2019 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі та відповідати вимогам, встановленим статтею 285 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Літвінова І. А.