Рішення № 82525222, 20.06.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/7775/18

Провадження №2/523/3172/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Шепітко І.Г.

при секретарі Мица А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 у м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , залученого також як спадкоємця померлого ОСОБА_5 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_4 ), що в цілому складається з трьох житлових кімнат, жилою площею 37,0 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м. яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, в рівних частках кожному, шляхом реалізації квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 на власний розсуд. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 травня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №2922, згідно якого позивач передав ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 571 200 грн., що еквівалентна на момент укладання договору 47 000 доларів США, яку відповідач зобов`язана була повернути в поряду та строки визначені Договором позики. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором позики грошей від 20 травня 2014 року між позивачем з однієї сторони, та ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (Майновими поручителями) з другої сторони, було укладено Іпотечний договір (без випуску заставної, з майновим поручителем), який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 20 травня 2014 року та зареєстровано в реєстрі за № 2923, згідно якого Іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , що в цілому складається з трьох житлових кімнат, жилою площею 37,0 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м. на належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, в рівних частках кожному. Таким чином у позивача виникли всі права ОСОБА_7 на заставлене ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 . В порушення умов договору позики, відповідачка не виконувала свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

У справі 04.10.2018 року було ухвалено заочне Рішення, яке за заявою відповідачів скасоване Ухвалою від 25.04.2019 року.

У судове засідання представник позивача адвокат Верхола І.О. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої наполягав на задоволенні позову, вказавши на своєчасне звернення до суду з даним позовом, оскільки позовна заява склдена 27.04.2019 року та направлена до суду засобами зв`язку, долучивши відповідні підтвердження такого направлення.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись із заявами про розгляд справи за їх відсутності, у позові просили відмовити повністю, застосувавши ч.4 ст.267 ЦК України щодо пропуску строків позовної давності (а.с.136, 159).

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання також подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності її представника, матеріали справи містять заперечення відповідачки, згідно яких вона вважала вимоги безпідставними, оскільки позивачнем невірно обраховано суму заборгованості, інформація про вартість майна не є належною, та просила застосувати наслідки пропущення строку позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання є 20.05.2015 року, а позивач звернувся до суду лише у червні 2018 року.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Орез В.П. також просив відмовити у позові повністю, застосувавши ч.4 ст.267 ЦК України щодо пропуску строків позовної давності, та зменшити розмір неустойки за ч.3 ст.551 ЦК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено, що 20 травня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №2922, згідно якого позивач передав ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 571 200 грн., що еквівалентна на момент укладання договору 47 000 доларів США, яку відповідач зобов`язана була повернути в поряду та строки визначені Договором позики, а саме до 20.05.2015 року.

У якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за вказаним договором позики, відповідачами було передано в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , що в цілому складається з трьох житлових кімнат, жилою площею 37,0 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м. яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, в рівних частках кожному на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 15.07.1997 року Управлінням житлово – комунального господарства міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів, згідно розпорядження від 15.07.1997 року №92481, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за №16-4086.

Вказаний договір про задоволення вимог іпотекодержателя було підписано усіма співвласниками квартири.

Умови договору позики відповідачка не виконала по цей час та суму заборгованості не сплатила.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, станом на час звернення до суду заборгованість ОСОБА_2 складає 21968349,03 грн., з яких сума боргу - 1057500,00 грн., втрати від інфляції – 725289,03 грн., сто відсотків річних від простроченої суми – 3149235,00 грн., пеня у розмірі 17036325 грн.

Згідно копії спадкової справи №867/2016, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовились, спадщину прийняв ОСОБА_4 , котрого судом було залучено як правонаступника померлого.

Згідно умови договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором заставодержателя може здійснюватися, зокрема, шляхом визнання за ним права власності в рахунок погашення боргу за договором позики.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк, що встановлений договором.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належно відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України).

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позивач звертався до державного реєстратора з приводу реєстрації його права власності на вказану квартиру на підставі зазначеного правовстановлюючого документу, однак йому було відмовлено у зв`язку з неможливістю встановити отримання відповідачами заяви-попередження.

Таким чином, в судовому засіданні доведено порушення відповідачкою умов договорів позики та іпотеки, неможливість зареєструвати своє право у інший спосіб, а також законних прав позивача, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд погоджується з позицією відповідачів щодо невірного нарахування пені за три роки у розмірі 17036325 грн., оскільки ними заявлено вимоги про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, а згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік, тому розмір пені, який може бути стягнуто, становить 5678774,5 грн.

Крім того, суд вважає, що, виходячи із загальної суми боргу, що становить 1057500,00 грн., може бути застосована ч.3 ст.551 ЦК України та розмір неустойки зменшений до розміру основної суми боргу - 1057500,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання ОСОБА_2 щодо оплати заборгованості за договором позики від 20.05.2015 року у загальному розмірі 5989524,00 грн.

Щодо заяви відповідачів про застосування наслідків пропущення строків позовної давності до усіх вимог, суд виходитиь з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, №22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), №66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на положення статті 261 ЦК України суди повинні з`ясовувати, з якого моменту починається перебіг строків позовної давності до заявлених позовних вимог.

Враховуючи підписання позивачем позовної заяви 27.04.2018 року та направлення її до Суворовського районного суду міста Одеси у той же день, що підтверджується наданими представником позивача доказами, суд вважає, що звернення позивача з даним позовом відбулося без порушення трирічного строку позовної давності, який сплив лише 21.05.2018 року.

Керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 223, 247, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , залученого також як спадкоємця померлого ОСОБА_5 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, – задовольнити частково.

Дозволити ОСОБА_1 здійснити відчуження на власний розсуд предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_4 , що в цілому складається з трьох житлових кімнат, жилою площею 37,0 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м., яка належала ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності у рівних частках кожному, шляхом реалізації квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , - у рахунок виконання зобов`язання ОСОБА_2 щодо оплати заборгованості за договором позики грошей від 20 травня 2014 року в розмірі 5989524,00гривень.

В частині вимог про визначення розміру пені за три роки – відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.06.2019 року.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5, п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Суворовського районного суду м.Одеси

Суддя: