Рішення № 8252100, 23.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.09                                                                                           Справа№ 19/235

За позовом: ТзОВ ВП “Галтрансрембуд”, м. Львів;

До Відповідача: Державне підприємство Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління”, м. Львів;

Про: стягнення 47058,10 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Романушка П.П.- предст. (дов. від 26.01.2009р.);

Відповідача: Корчинський Б.П.- предст.(дов. від 14.12.2009р.);

Представникам позивача та Відповідача, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ ВП “Галтрансрембуд”, місто Львів до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління”, м.Львів про стягнення 47058,10грн. за надані автотранспортні послуги та понесені судові витрати.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 02.11.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 15.12.2009р. В судовому засіданні 15.12.2009р. оголошувалась перерва до 23.12.2009р.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники сторін відмовились, про що подали Клопотання.

В судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить стягнути із відповідача заборгованість за надані позивачем протягом 2006-2009р.р., згідно з Договором № 15/05-2 про надання автотранспортних послуг від 12.05.2006р. автотранспортні послуги на загальну суму 47058,10грн. та понесені при розгляді витрати, а саме, витрати на оплату державного мита та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Позивач вимоги ухвали суду від 02.11.2009р. виконав, подав підписаний сторонами Акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача на момент розгляду справи становить 47058,10 грн.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, позовні вимоги визнав в повному обсязі (відзив на позовну заяву вих. № 285 від 11.12.2009р. та клопотання вих. № 290 від 15.12.2009р.). Крім цього, відповідач подав Заяву в порядку ст. 83 ГПК України (вих. № 287 від 11.12.2009р.) про відстрочку виконання рішення суду у справі про стягнення заборгованості строком на п’ять місяців.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

12.05.2006р. між ТзОВ ВП “Галтрансрембуд”, м.Львів та Державним підприємством Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління”, м. Львів було укладено договір № 15/05-2 про надання автотранспортних послуг.

За умовами вказаного Договору ТзОВ ВП “Галтрансрембуд” (Перевізник) взяв на себе зобов’язання надавати Державному підприємству Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (Замовник) автотранспортні послуги з перевезення ввірених Замовником товарно-матеріальних цінностей, а Замовник приймати надані послуги та оплачувати їх вартість на підставі актів наданих послуг шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Перевізника (п.п. 1.1., 2.1. договору).

На виконання умов Договору № 15/05-2 від 12.05.2006р., протягом 2006-2009 років ТзОВ ВП “Галтрансрембуд” надано відповідачу автотранспортні послуги на загальну суму 47058,10грн. Факт надання відповідачу автотранспортних послуг підтверджується підписаними сторонами наступними Актами надання послуг (виконання робіт) б/н: від 15.06.2006р. на суму 240,00грн., від 30.06.2006р. на суму 961,05грн., від 30.06.2006р. на суму 720,00грн., від 31.07.2006р. на суму 440,35грн., від 31.08.2006р. на суму 1961,75грн., від 31.08.2006р. на суму 360,00грн., від 31.08.2006р. на суму 3241,05грн., від 31.08.2006р. на суму 360,00грн., від 31.10.2006р. на суму 7749,00грн., від 30.11.2006р. на суму 360,00грн., від 30.11.2006р. на суму 3598,90грн., від 29.12.2006р. на суму 600,00грн., від 31.05.2007р. на суму 1232,00грн., від 26.06.2007р. на суму 1694,00грн., від 31.07.2007р. на суму 462,00грн., від 07.12.2007р. на суму 280,00грн., від 29.02.2008р. на суму 2116,00грн., від 30.04.2008р. на суму 736,00грн., від 05.09.2008р. на суму 2640,00грн., від 08.10.2008р. на суму 160,00грн., від 31.10.2008р. на суму 960,00грн., від 30.01.2009р. на суму 1918,00грн., від 03.02.2009р. на суму 644,00грн., від 04.02.2009р. на суму 644,00грн., від 05.02.2009р. на суму 644,00грн., від 10.02.2009р. на суму 1600,00грн., від 11.02.2009р. на суму 644,00грн., від 05.03.2009р. на суму 2470,00грн., від 31.03.2009р. на суму 2470,00грн., від 29.04.2009р. на суму 644,00грн., від 14.05.2009р. на суму 1288,00грн., від 27.05.2009р. на суму 1288,00грн., від 17.08.2009р. на суму 1932,00грн., а сума заборгованості підтверджується представленим Актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 6.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2006р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

У разі відсутності заперечень хоча б однієї із сторін щодо продовження строку дії договору, строк дії договору продовжується на наступний календарний рік, і так щороку. Заперечення щодо продовження дії договору на наступний рік повинне бути надіслане на адресу другої сторони не пізніше як за 30 днів до закінчення поточного календарного року (п. 6.2. договору).

За своїм змістом продовження договору - це продовження на новий строк колишнього договору, а не укладення нового. Підставою припинення договору є закінчення строку дії договору за умови, що одна із сторін договору заперечуватиме щодо продовження дії договору. За відсутності такого заперечення договір не припиняється. У такому випадку сторонами передбачено відновлення, тобто, продовження на новий строк первісного договору, а не укладення нового.

Зі змісту зазначених положень договору вбачається, що після закінчення строку договору він може бути продовжений на наступний календарний рік, за умови, якщо проти цього не заперечує кожна із сторін. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені стороною не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення поточного календарного року. Як вбачається із матеріалів справи, термін дії укладеного 12.05.2006р. між сторонами Договору № 12/05-2 про надання автотранспортних послуг закінчився 31.12.2006р., проте внаслідок мовчазної згоди сторін, договір було неодноразово пролонговано та він (договір) діє на момент розгляду справи господарським судом. Дана обставина не заперечувалась сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору від 12.05.2006р. не встановлено строк (термін) оплати за надані послуги. Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач зобов’язаний оплатити вартість наданих автотранспортних послуг протягом семи днів з моменту пред’явлення позивачем вимоги про оплату.

Вимогою про сплату (вих. № 136 від 30.09.2009р.) ТзОВ ВП “Галтрансрембуд” виставлено Державному підприємству Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” до оплати протягом семи днів з моменту одержання вимоги вартість наданих автотранспортних послуг на загальну суму 47058,10 грн. Вимогу про оплату відповідачем отримано 19.10.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового повідомлення №909650. Таким чином, відповідач був зобов’язаний оплати заборгованість включно по 26.10.2009р., чого не було зроблено ні станом на момент порушення провадження у справі, ні на момент винесення рішення по даній справі.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов’язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник—подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 Господарського кодексу України).

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов’язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що дії Відповідача відповідають умовам п.1.1., п.2.1. укладеного сторонами Договору в частині зобов’язання Відповідачем щодо здійснення оплати суми 47058,10грн. за надані автотранспортні послуги, а заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Що стосується поданого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду, то воно відхиляється виходячи із наступного. Згідно статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Разом з тим позивач заперечив проти відстрочення виконання рішення суду, а відповідачем не наведено поважних причин для такого відстрочення, а наведені у заяві (вих. № 287 від 11.12.2009р.) доводи та долучені докази не є достатніми для відстрочення виконання рішення суду.

При винесенні рішення у справі, суд керувався наступним:

Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати, а саме по сплаті державного мита на суму 471,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00грн., згідно із ст.49 ГПК України, покладаються на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 1,2,4,32,33,43,49,69,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (юридична адреса: 79059, Львівська обл., м.Львів, Шевченківський р-н, вул. Творча, будинок 11; код ЄДРПОУ 24298352; р/р 26008301410428 у Львівському центральному відділені ПІБ, МФО 325633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Галтрансрембуд” (юридична адреса: 79066, м.Львів, вул.Зелена, 269А; код ЄДРПОУ 30918102; р/р 26009300001350 у Львівській філії АКБ “Форум”, МФО 385509) 47058,10грн. а також 102,00грн. - витрат на оплату державного мита та 236,00грн. –витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя                                                                       Н.Г. Левицька

Повний текст Рішення виготовлений та підписаний відповідно до вимог ч. 3 ст. 85 ГПК України, 23.02.2009р.

Суддя