Рішення № 8252087, 03.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09                                                                                           Справа№ 19/156

За позовом: ТзОВ “Проект Інвест-2”, м.Львів;

До Відповідача: ФГ “Гроно ММФ”, Львівська обл., Буський р-н,с.Яблунівка;

Про: стягнення 471985,24грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: Макар М.М.- директор, Запоточний Р.В.;

Відповідача: не з’явився;

Представником Позивача, роз’яснено зміст ст.ст.20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ "Проект Інвест-2", м. Львів до Відповідача: ФГ “Гроно ММФ” про стягнення 471985,24грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 07.07.2009р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 17.08.2009р.

Ухвалами суду від 17.08.2009р., 29.09.2009р., 20.10.2009р., розгляд справи відкладався з причин, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не представив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, оцінивши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено:

09.04.2008р. ФГ “Гроно ММФ”, в особі голови Миколайчика М.Ф., видано прості векселі серії АА0305901 на суму 153900,00грн. та серії АА 0305902 на суму 153900,00грн. 20.04.2008р. ФГ “Гроно ММФ” в особі голови Миколайчика М.Ф. видано простий вексель серії АА 0305903 на суму 97200,00грн.

Векселедержателем вищевказаних простих векселів є “Проект Інвест-2”, на користь якого ФГ “Гроно ММФ” повинен був здійснений платіж в розмірі 405000 грн 00 коп –15.10.2008р. в КБ “УФГ” ТзОВ Львівське відділення-1, МФО 380128. Проте після настання строку оплати, Відповідачем прості векселі не було погашено.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930р., якою запровадженоУніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших, прийнятих, згідно з ними, актів законодавства України.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю) (ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").

Згідно із ст.77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Конвенцією від 07.06.1930р., до простих векселів застосовуються такі ж положення, які стосуються і переказних векселів, тією самою мірою, якщо вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту, строку платежу, платежу, права регресу у разі неплатежу, платежу у порядку посередництва, копій, змін, позовної давності, неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем були емітовані прості векселі серії АА0305901 на суму 153900,00грн. від 09.04.2008р., серії АА 0305902 на суму 153900,00грн. від 09.04.2008р.,серії АА 0305903 на суму 97200,00грн. від 20.04.2008р. зі строком платежу на визначену дату.

Стосовно вимоги про стягнення платежів за простими векселями серії АА0305901 на суму 153900,00грн. від 09.04.2008р., серії АА 0305902 на суму 153900,00грн. від 09.04.2008р.,серії АА 0305903 на суму 97200,00грн. від 20.04.2008р., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.38 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Як зазначалося вище, згідно ст.77 Уніфікованого Закону, положення ст.38 Уніфікованого закону застосовуються і до простого векселя.

Згідно із ст.53 Уніфікованого Закону, після закінчення строків, встановлених для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення, для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі, для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

У той же час, згідно із ст.78 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Таким чином, держатель простого векселя не втрачає право регресу до векселедавця при непред'явленні векселя у строки, встановлені ст.38 Уніфікованого закону.

Відповідно до абз.1 ст.70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання. Аналогічно вирішується це питання і у випадку спорів за участю векселедавця простого векселя (ст.78 Уніфікованого закону).

Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 405000грн. платежів по простих векселях підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч.1,2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно із вимогами ч. 2 статті 625 відповідальність за порушення грошового зобов’язання Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування складають 39487,50грн., три відсотки річних від простроченої суми складають 8036,82грн.

Проте, 03.11.2009р. Позивачем подано Заяву (вх.канц.№ 22716), в якій Позивач просив не враховувати інфляційні нарахування, у зв’язку із неповною сплатою державного мита.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 405000,00грн., 3% річних від простроченої суми – 8036,82грн. Позивачем належно обгрунтовані, визнані підставними і такими, що підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 39487,50грн. провадження підлягає припиненню, в зв’язку із поданням Позивачем Заяви про відмову від цих позовних вимог, що прийнята судом.

Зважаючи на те, що спір виник з вини Відповідача – судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, п.4.ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства “Гроно ММФ”(80512, Львівська область, Буський район, с.Яблунівка, код ЄДРПОУ 33465287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проект Інвест-2" (79005, м. Львів, вул. Костомарова,20 кв.1,код ЄДРПОУ 34605641)- 405000,00грн.- основного боргу, 8036,82грн- 3% річних від простроченої суми, 4130,36грн.- витрат по сплаті державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог припинити провадження.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя                                                                       Н.Г. Левицька

Повний текст Рішення виготовлений та підписаний відповідно до вимог ч. 3 ст. 85 ГПК України,23.02.2010р.

Суддя