Ухвала суду № 82519716, 20.06.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 1-кп/484/236/19

Справа № 484/1057/19

У Х В А Л А

про продовження строку запобіжного заходу

20.06.2019р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі головуючого – судді Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання – Шаповалова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018150110003088, по обвинуваченню

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мигія Первомайського району Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, що має середню освіту, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 127 КК України;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Заставці Старосинявського району Хмельницької області, українця, громадянина України, не працюючого, що має середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Маковєєнка О.О.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника – Багдасаряна А.Ю.

потерпілих – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадженняпо обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 127 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого спливає 22 червня 2019 року включно.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, дія якого спливає 22 червня 2019 року включно.

В судовому засіданні 19 червня 2019 року, прокурор заявив клопотання про продовження строку застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_2 строком на 60 днів, вказуючи що обвинувачені не мають постійного місця роботи, обвинувачуються у вчиненні злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до десяти роківта ризики, які були враховані при застосуванні судом запобіжних заходів станом на теперішній час не відпали і не зменшилися.

В судове засідання депутат Миколаївської обласної ради 7 скликання Марін Григорій Афанасійович та депутат Мигіївської сільської ради 7 скликання ОСОБА_5 подали письмові клопотання, кожний окремо, про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки та передачу їм, кожному окремо, його на поруки посилаючись на те, що ОСОБА_1 одружений, має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні двох малолітніх дітей та матір, яка потребує сторонньої допомоги та догляду, позитивно характеризується за місцем проживання та вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_1 надав суду клопотання про зміну відносно нього запобіжного заходу із тримання під вартою на особисту поруку вказуючи, що на сьогоднішній день, ризики, які стали підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, відсутні. Так, він не має наміру переховуватися чи ухилятися від суду, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, сім`ю, на його на утриманні перебувають малолітня дитина та хвора матір, вперше притягується до кримінальної відповідальності. На сьогоднішній день потерпілі та більшість свідків вже допитані в суді, тому підстави вважати, що він може вплинути на свідків та потерпілих відсутні. Крім того, допитані в ході судового слідства свідки та потерпілі не підтвердили факт вчинення ним відносно них тиску, застосування погроз та схиляння їх до дачі неправдивих свідчень. Також, під час перебування під вартою у нього значно погіршився стан здоров`я, у зв`язку із чим він потребує регулярної медичної допомоги, отримати яку, в умовах слідчого ізолятора, не може. За місцем проживання характеризується позитивно, веде активну громадську діяльність, приймає активну участь у соціальних проектах, які реалізуються на території сільської ради, до негативних соціальних елементів не відноситься, про що свідчить готовність депутатів різних рівнів взяти його на поруки. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_6 підтримав клопотання свого підзахисного та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не заперечував.

Потерпілі при вирішенні даного питання покладаються на розсуд суду.

Вислухавши думку прокурора на підтримання клопотання, думку обвинувачених та захисника, потерпілих суд встановив наступне та прийшов до наступного висновку.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів до 22 червня 2019 року включно.

Згідно з вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою – є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частинами 1, 2 ст. 181 КПК України, встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України" питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Тримання під вартою, згідно ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно з цією статтею необхідність застосування запобіжного заходу, пов`язується з поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, після скоєння злочину, зокрема: намагання переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду; знищення, приховування або спотворення будь-якої речі чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується особа.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років, постійної роботи не мають, що свідчить про можливість переховування обвинувачених від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності та продовження вчинення обвинуваченими нових злочинів з метою отримання прибутку.

Крім того, ОСОБА_1 , проживає в одному населеному пункті зі свідками у даному кримінальному провадженні, добре знайомий з ними, а тому може впливати на них з метою зміни їх свідчень та уникнення кримінальної відповідальності, оскільки не всі свідки були допитані в ході судового розгляду.

Також, ОСОБА_1 займає позицію лідера серед осіб, які брали участь у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема і ОСОБА_2 , який повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані, що підтвердили в судовому засіданні як свідки так і потерпілі у даному кримінальному провадженні. Слід зазначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на даний час, не давали покази в ході судового розгляду. Вказані обставини свідчать про можливість ОСОБА_1 чинити тиск на ОСОБА_2 з метою примушування останнього давати неправдиві свідчення, щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, суд вважає доведеним той факт, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування обвинувачених від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, ризику незаконного впливу ними з цією метою на свідків, кримінального правопорушення, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також ризику продовження обвинуваченими вчинення нових злочинів, не зникли та продовжують існувати.

У клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що під час перебування під вартою у нього значно погіршився стан здоров`я, у зв`язку із чим він потребує регулярної медичної допомоги, отримати яку, в умовах слідчого ізолятора, не може.

Дійсно, згідно журналу надання медичної допомоги особам, які утримуються в ІТТ № 4 до заарештованого ОСОБА_1 7 разів викликалась швидка медична допомога: 19.02.2019р., 20.02.2019р., 21.02.2019 року у зв`язку зі скаргами останнього на біль у спині та під час огляду виявлено остеохондроз поперекового відділу хребта, 22.02.2019 року, 25.02.2019р., двічі, та 26.02.2019р. у зв`язку зі скаргами останнього на головний біль та під час огляду виявлено гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, гіпертонічний криз церебрального типу.

Разом з тим, згідно довідок від 18.02.2019р. та 20.02.2019р., наданих комунальним підприємством «Первомайський районний центр первинної медико – санітарної допомоги» Первомайської районної ради Миколаївської області, ОСОБА_1 неодноразово проходив амбулаторне та стаціонарне лікування з приводу остеохондрозу грудного та поперекового відділу хребта ІІ ступеню.

Тобто, ОСОБА_1 неодноразово звертався за медичною допомогою з приводу білю у спині ще задовго до обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому факт звернення останнього за медичною допомогою в ІТТ № 4 сам по собі не свідчить про погіршення стану його здоров`я. Будь – яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили, що саме під час перебування під вартою у ОСОБА_1 значно погіршився стан здоров`я, останнім не надано та матеріали справи не містять.

Твердження ОСОБА_1 з приводу того, що він потребує регулярної медичної допомоги, отримати яку, в умовах слідчого ізолятора, не може спростовується висновками лікарів, які проводили огляд ОСОБА_1 в ІТТ № 4 та вказали, що останній може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.

Станом на теперішній час обставини, враховані при застосуванні запобіжних заходів відносно обвинувачених не зникли, а тому подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, а ОСОБА_2 - під домашнім арештом є виправданим та зазначеним ризикам неможливо запобігти, застосувавши до обвинувачених будь-який більш м`який запобіжний захід.

Крім того, на думку суду, обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи відповідають особі обвинувачених, характеру та тяжкості діянь, що їм інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики враховані при застосуванні такого запобіжного заходу не зменшилися.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді особистої поруки не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , у зв`язку з чим клопотання останнього задоволенню не підлягає, а клопотання прокурора щодо продовження строку застосування запобіжних заходів є обґрунтованим, таким, що підлягає задоволенню, та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_2 – у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів до 18.08.2019р. включно.

Керуючись ст.ст.177, 183 КПК України суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора Первомайської місцевої прокуратури задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18.08.2019р. включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів до 18.08.2019р. включно, із забороною залишати місце проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , строком до 18.08.2019р., обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду в межах даного кримінального провадження;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим, свідками, а з потерпілими виключно з питань, пов`язаних з намаганням добровільно відшкодувати заподіяну шкоду, у даному кримінальному провадженні;

4) не відвідувати місця, де продаються спиртні напої на розлив, навіть опосередковано.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області з дня її оголошення.

СУДДЯ: Т.Я. Літвіненко