Ухвала суду № 82519537, 20.06.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"20" червня 2019 р. Справа № 489/3211/19

Провадження №2/489/1700/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

20 червня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого – судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши матеріали заяви позивача заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 який діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 який діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач — заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 який діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Ленінського суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії №1107-р від 21.08.2013 року на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.02.2017 №19193831 за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .66 за ОСОБА_1 .

При поданні позову, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту не рухоме майно та заборонити ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з квартирою АДРЕСА_1 , у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї квартири та виконувати в ній будівельні роботи; заборонити Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вищезазначеної квартири оскільки є ризик того, що відповідачем спірну квартиру може бути відчужено на користь будь-якій третій особі, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд дослідивши письмові матеріали, дійшов до наступного.

Одночасно з подачею даної заяви про забезпечення позову, заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 який діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради подано позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії №1107-р від 21.08.2013 року на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.02.2017 №19193831 за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .66 за ОСОБА_1

Державним реєстратором 21.02.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19193831 за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 Підставою для здійснення реєстрації є дублікат свідоцтва про право власності, серія та номер: 1107-р, від 21.08.2013, що виданий Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради 17.05.2016 за підписом ОСОБА_3 .

Згідно інформації Управління комунального майна міської ради від 23.06.2017 ОСОБА_3 призначений на посаду начальника управління 03.07.2006 та звільнений із займаної посади 29.02.2016. Після звільнення з посади вищезазначена особа не мала права підпису та видачі будь-яких документів від імені начальника управління у період 2016-2017 роки.

Таким чином, управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради не видавалось свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , серія та номер: 1107-р, від 21.08.2013 та управлінням комунального майна міської ради не видавався його дублікат від 21.08.2013.

Паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , за яким оформлено право власності на нерухоме майно №19193831 за адресою: АДРЕСА_5 , є підробленим документом, що підтверджується висновком судової комплексної портретної та технічної експертизи №586 від 08.11.2017.

Крім того позивач зазначає, що в подальшому невстановлена особа, використовуючи підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 перепродала вказане нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу №984 від 02.06.2017 року іншій невстановленій особі, яка також використовувала підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру 20767154, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1180105848101). Факт підроблення паспорту підтверджується висновком експерта від 16.11.2017 №585, оригінал якого знаходиться в матеріалах кримінального провадження.

В той же час, відповідно до інформації виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.02.2019 квартира АДРЕСА_1 належить до міської комунальної власності на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 09.03.1992 №62 «О разграничении государственного имущества (комунальной собственности) между собсвенностью области й собственностью городов обласного подчинения и районов области». Міським органом приватизації не виносилось розпорядження про приватизацію зазначеної квартири.

Крім того, позивач вказує, що за інформацією КП ММБТІ від 19.04.2018 відповідно до паперових носіїв інвентарної справи БТІ право власності на зазначену вище квартиру ні за ким не зареєстроване.

Тому позивач вважає, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, адже рішення про її приватизацію не приймалось. Зазначена квартира, що належить до комунальної власності, без достатніх на те правових підстав, незаконно була зареєстрована за ОСОБА_1 та фактично перейшла у власність невстановлених осіб. Водночас, ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 набуто з порушенням вимог законодавства, а саме на підставі підроблених документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 3 ст. 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із п.1, 2 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії №1107-р від 21.08.2013 року на квартиру АДРЕСА_1 .

З огляду на предмет і підстави позову, суд вважає, самостійним, обґрунтованим та достатнім способом забезпечення позову, арешт спірного майна, який автоматично несе в собі заборону вчиняти будь-які дії щодо його відчуження, реєстрації, тощо.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 149, 150, 260-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 який діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 02.06.2017 року зареєстрованого в реєстрі за №984, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некрилов К.Ю.

В задоволенні заяви в частині заборони ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з квартирою АДРЕСА_1 , у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочинй стосовно цієї квартири та виконувати в ній будівельні роботи; заборони Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вищезазначеної квартири - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам по справі для відома.

Копію ухвали направити для виконання до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева