Рішення № 8251946, 26.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.10                                                                                           Справа№ 6/226

за позовом: Дочірнього підприємства “Авіста-Захід”, м.Львів

до відповідача : Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м.Львів

про: стягнення 274638грн. 54коп.

                                                                       Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Коцюбинська С.П.

від відповідача: Кречетова Л.І.

          Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Дочірнім підприємством “Авіста-Захід” до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 214028грн. 63коп., 25588грн. 21коп. пені, 6679грн. 73коп. 3 % річних 28341грн. 97коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 27.11.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.12.2009р. Ухвалою суду від 22.12.2009р. розгляд справи відкладено на 26.01.2010р.

Представником відповідача в судовому засіданні 22.12.2009р. та у відзиві від 21.12.2009р. № НХ-3909 визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 199976грн. 55коп., проти стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних заперечує, оскільки вони нараховані із суми 214028грн. 63коп.

В судовому засіданні 26.01.2010р. представником позивача подано суду уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар за договором № Л/НХтер3-08073 від 15.07.2008р. в розмірі 199976грн. 55коп., 23911грн. 82коп. пені, 7304грн. 96коп. 3 % річних та 29123грн. 95коп. інфляційних втрат.

Відповідачем подано суду доповнення від 25.01.2010р. № НХ-1283 до відзиву яким просить суд відмовити в стягненні пені, оскільки позивачем подано позов після спливу спеціальної позовної давності, встановленої в один рік для стягнення неустойки. Крім цього, відповідачем до матеріалів справи долучено контррозрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно до якого пеня за період з 31.10.2008р. по 17.05.2009р. становить –23911грн. 82коп., інфляційні втрати –26717грн. 33коп. та 3% річних –6269грн. 48коп.

В судовому засіданні 26.01.2010р. представником відповідача подано суду клопотання про зменшення розміру пені на 50 % та розстрочку виконання рішення суду на 3 місяці в зв”язку з важким фінансовим становищем та значною сумою 3 % річних та інфляційних втрат.

Проти клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені та відстрочки стягнення суми боргу заперечує, оскільки заборгованість відповідача становить більше 300000грн. 00коп., підприємство позивача знаходиться на межі банкрутства та має значну заборгованість перед звільненими працівниками по заробітній платі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

          Відповідно до рішення Тендерного комітету від 07.07.2008р. між Дочірнім підприємством “Авіста-Захід” та Державним територіально-галузевим об'єднанням “Львівська залізниця” було укладено договір поставки № Л/НХтер3-08073 від 15.07.2008р. з відстрочкою оплати за товар 45 банківських днів після дати поставки товару (п.6.1. договору).

Протягом серпня-листопада 2008р. позивачем за видатковими накладними № LУ-005897 від 28.08.2008р. та LУ-006090 від 12.09.2008р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 199976грн. 55коп., за який відповідач відповідно до умов договору не розрахувався.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.                    п.9.4. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від його вартості за кожен день прострочення. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 23911грн. 82коп. пені.

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Вказана норма кореспондується з приписом абзацу другого частини першої статті 175 Господарського кодексу (далі - ГК України): майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          п.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосувується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заяви про застосування судом позовної давності у відповідності до вимог ст. 267 ЦК України відповідачем суду не надано.

Враховуючи важке матеріальне становище позивача та той факт, що підприємство позивача знаходиться на межі банкрутства та має значну заборгованість по заробітній платі перед звільненими працівниками, в задоволенні клопотання про зменшення розміру нарахованої пені належить відмовити.

За неналежне виконання відповідачем свого зобов”язання по оплаті суми боргу, позивач правомірно просить стягнути з відповідача 29213грн. 95коп. інфляційних втрат та 7304грн.96коп. 3 % річних відповідно до заяви про уточнення позовних вимог та долученого до неї розрахунку.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обгрунтовано належними та допустимими доказами необхідність розстрочки виконання рішення суду та не подано суду жодних підтверджуючих документів щодо неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з врахуванням уточнень позивача, а саме: в частині стягнення 199976грн. 55коп. основного боргу, 23911грн. 82коп. пені, 7304грн. 96коп. 3 % річних та 29123грн. 95коп. інфляційних втрат.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 267, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.229, 230, 193, 231, 232, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84,121 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м.Львів, вул.Гоголя, 1 ( ідентифікаційний код 01059900) на користь Дочірнього підприємства “Авіста-Захід”, м.Львів, вул.Наукова, 5/41 ( ідентифікаційний код 31527414) 199976грн. 55коп. основного боргу, 23911грн. 82коп. пені, 7304грн. 96коп. 3 % річних, 29123грн. 95коп. інфляційних втрат, 2603грн. 17коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя