Рішення № 82518558, 20.06.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2084/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 червня 2019 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.,

при секретарі Журавльовій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № б/н від 04 грудня 2014 року в розмірі 12867,33 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту – 2516,34 грн., нараховану пеню за прострочене зобов`язання – 7312,07 грн., нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 1950,00 грн., а також, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 588,92 грн. - штраф (процентна складова). Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того, умовами договору була передбачена відповідальність за порушення строків платежів по грошових зобов`язаннях, передбачених кредитним договором у вигляді сплати пені та штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій. Відповідач взятих на себе зобов`язань перед банком не виконує, суму кредиту не повертає. В зв`язку з наведеним, просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.

Суд ухвалив розглядати справу без участі представника позивача, який у судове засідання не з`явився, проте у прохальній частині позову зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи без участі відповідача, яка відзиву суду не подав, до суду не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового засідання повісткою, яка направлялася рекомендованим листом, який був повернутий поштовим відділенням у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що відповідач не бажає її отримувати, проте наявних у справі доказів достатньо для ухвалення рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 634 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Судом встановлено, що 04 грудня 2014 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій зазначено, що вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між сторонами договір про надання банківських послуг /а.с.8-24/. Відповідно до умов кредитного договору позивач отримала кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справами.

Вищезазначені Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи не містять підписи відповідача, проте остання не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови, Правила та Тарифи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Як убачається з розрахунку суми боргу /а.с.6/ відповідач взятих на себе зобов`язань перед позивачем належним чином не виконує, в зв`язку із чим станом на 08 серпня 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 12867,33 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту – 2516,34 грн., нараховану пеню за прострочене зобов`язання – 7312,07 грн., нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 1950,00 грн., а також, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 588,92 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу, а відтак, суд, перевіривши зазначений розрахунок, знаходить його підставним в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2516,34 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості за пенею на загальну суму 9262,07 грн. (7312,07 грн. /нарахована пеня за прострочене зобов`язання/ + 1950,00 грн. /нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн./), то суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Зазначена правова позиція повністю відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-1120цс15.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Як убачається з розрахунку загальна сума нарахованої пені складає 9262,07 грн., вказаний розмір пені значно перевищує суму заборгованості за кредитом, яка складає 2516,34 грн.

За таких обставин, суд вважає, що розмір пені має бути зменшений, а саме з відповідача слід стягнути за кредитним договором 2500,00 грн. заборгованості за пенею, що буде відповідати вимогам ст. 551 ЦК України, а також, принципам розумності та справедливості.

Щодо стягнення заборгованості за штрафами, з яких: 500,00 грн. - фіксована частина та 677,47 грн. - процентна складова, то суд прийшов до наступних висновків.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме пунктом 2.1.1.12.6.1. /а.с.21/, передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг /а.с.19 зворот/ передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

За таких обставин, суд, керуючись вимогами статті 549 ЦК України, приходить до висновку, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року № 347/1910/15-ц.

За таких обставин, суд вважає, що немає достатніх правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за штрафами (500,00 грн. - фіксована частина та 588,92 грн. - процентна складова), оскільки суд вже стягнув суму заборгованості за пенею.

Враховуючи наведене суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 5016,34 грн. (2516,34 грн. + 2500,00 грн. = 1460,98 грн.).

Крім того, на користь позивача слід стягнути з відповідача сплачений судовий збір за подачу позову до суду.

Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 5016 гривень 34 коп. боргу та судовий збір у розмірі 1921 гривень 00 коп. Всього стягнути 6937 (шість тисяч дев`ятсот тридцять сім) гривень 34 коп.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д; ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_1 ).

Суддя:

Оригінал рішення.