Рішення № 82518551, 20.06.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2783/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

в с т а н о в и в :

Позивачка в квітні 2019 року звернулася в суд із позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.11.2018 р. по 28.03.2019 р. у розмірі 17338,89 грн. з урахуванням податків та зборів. Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала завідувачем центрального складу відділу маркетингу у ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» і 04.09.2018 року була звільнена із займаної посади. У день звільнення з нею не було проведено розрахунок, відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, що встановлено рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 27.12.2018 р. по справі 462/6927/18. Фактичний розрахунок з нею було здійснено відповідачем лише 28.03.2019 р. шляхом зарахування на її картковий рахунок коштів у розмірі 37690,87 грн. Середньоденний заробіток позивачки відповідно до рішення суду від 27.12.2018 р. становить 215,39 грн., а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаним рішеннням було стягнуто за період з 04.09.2018 року по 01.11.2018 року. З 01.11.2018 року до дня фактичного розрахунку, а саме 28.03.2019 року відповідно до Виробничих табелів обліку робочого часу ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» пройшло 100 днів. Відтак, просить стягнути з відповідача на її користь17338,89 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2018 р. по 28.03.2019 р. з урахування податків та зборів.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов визнає частково, зазначивши, що 25.02.2019 року позивачці було перераховано 37690,87 грн. заробітної плати, в тому числі за затримку виплати заробітної плати – 8831 грн. Не заперечує

проти стягнення з відповідача на користь позивачки 12149,19 грн.середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2018 р. по 25.02.2019 р.без урахуванням утримання податків та зборів, та з врахуванням частково виплаченої затримки в розмірі 8831 грн.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27.12.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача центрального складу відділу маркетингу та зовнішньоекономічних зв`язків Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» з 01 вересня 2017 року і відповідно до запису № 22 в трудовій книжці позивача, 04 вересня 2018 року вона була звільнена за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Даним рішенням стягнуто з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 37690 (тридцять сім тисяч шістсот дев`яносто) грн. 87 коп., що включає в себе заборгованість по заробітній платі у розмірі 28859 грн. 87 коп. та середній заробіток за період з 04 вересня по 01 листопада 2018 року у розмірі 8830 грн. 99 коп. /а.с.9/.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27.12.2018 р. доведено вину відповідача у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З долученого відповідачем до матеріалів справи платіжного доручення № 669 ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» від 25 лютого 2019 року вбачається, що на рахунок Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівської області 25 лютого 2019 року було перераховано кошти у розмірі 41609 грн. 95 коп. за виконавчим провадженням № 58293803, в тому числі 37690 грн. 87 коп. заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , 3769 грн. 08 коп. виконавчий збір та 150 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Суд критично оцінює покликання позивачки, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2018 р. по 28.03.2019 р. становить 17338,89 грн. з урахування податків та зборів, так як наведене спростовується платіжним дорученням № 669 ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» від 25 лютого 2019 року.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачкою здійснено відповідачем 25 лютого 2019 року.

Суд не бере до уваги довідку № 197 від 14.05.2019 року видану Державним підприємством «Львівський державний завод «ЛОРТА», в якій зазначена середньоденна заробітна плата 173, 39 грн., так як наведене спростовується матеріалами справи.

Як встановлено рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27.12.2018 року, середньоденна заробітна плата позивача за період /липень-серпень 2018 року/ становить 215,39 грн. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що судом стягнуто заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2018 р. по 01.11.2018.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2018 року по 25.02.2019 р.

Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018-2019 рр., наданого Мінпраці та соціальної політики кількість робочих днів за вказаний період становить 79 днів.

Таким чином, заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед ОСОБА_1 становить 17015,81 грн. (215,39 грн.- середньоденна заробітна плата *79 – кількість робочих днів).

Разом з тим, як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення їй не були виплачені належні від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 17015 грн. 81 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 листопада 2019 року по 25 лютого 2019 року, без урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів, в решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державив розмірі 768 гривень 40 копійок.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 / середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 02 листопада 2018 року по 25 лютого 2019 року у розмірі 17015 /сімнадцять тисяч пятнадцять / гривень 81 копійок без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь держави судовий збір в розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ гривень 40 копійок.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА», ЄДРПОУ 30162618, знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Патона, 1.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя Постигач О.Б.