Рішення № 8251717, 11.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10                                                                                 Справа № 10/46

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Лисичанська сода",

м. Лисичанськ

до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал",

м. Лисичанськ

про стягнення 1965 грн. 22 коп.

Суддя Мінська Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача –Павлюк Т.І., начальник юридично-договірного відділу, довіреність № 23-149-6 від 29.12.09;

від відповідача - Зубкова Я.О., представник по довіреності № 01/0103 від 18.01.10.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежилого приміщення від 01.05.2009 № 1А-05/09 у розмірі 1800 грн. 00 коп., пеню –92 грн. 50 коп., 3% річних - 13 грн. 54 коп., інфляційні нарахування - 59 грн. 18 коп., всього - 1965 грн. 22 коп.

Позивач заявою від 11.03.2010 відмовився від позову в частині стягнення пені в сумі 92 грн. 50 коп., інфляційних нарахувань в сумі 59 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 13 грн. 54 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі відмовитися від позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1800 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.03.2010 р. визнав позов в частині вимоги про стягненні основного боргу у заявленій сумі –1800 грн.

Право відповідача визнати позов повністю або частково закріплено у ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем 01.05.2009 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1А-05/09.

Об’єкт оренди за даним договором - нежитлове приміщення на хлораторній БОС площею 72 кв. м. передано орендодавцем (позивачем у справі) орендарю, що підтверджується поясненнями представників сторін наданими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 7.1 договору його укладено строком зі строком дії з 01.05.2009 до 31.12.2009.

Розділом 3 договору оренди визначено розмір орендної плати та порядок її сплати.

Строк виконання відповідачем грошового зобов’язання зі сплати орендної плати визначено п. 3.2 договору, згідно якого орендна плата перераховується орендарем орендодавцю щомісячно не пізніше 1-го числа поточного місяця.

Відповідачем грошові зобов’язання за договором не виконувалися належним чином, внаслідок чого за період дії договору по грудень 2009 року включно утворився борг у сумі 1 800 грн. 00 коп.

У зв’язку з наявністю боргу позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 даної ж статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наявність на момент подачі позову заборгованості по орендній платі у заявленій до стягнення сумі підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлені вимоги не оспорив, доказів перерахування орендної плати не надав.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.03.2010 визнав позов в частині вимоги про стягненні основного боргу у заявленій сумі –1800 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв’язку з визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову в зазначеній частині.

Відносно позовних вимог про стягнення пені в сумі 92 грн. 50 коп., інфляційних нарахувань в сумі 59 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 13 грн. 54 коп. провадження у справі підлягає припиненню з наступних підстав.

Заявою від 11.03.2010 позивач, в порядку ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, відмовився від наведених позовних вимог.

Відмова позивача від позову приймається судом оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представнику позивача роз’яснені наслідки відмови від позову, передбачені ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 92 грн. 50 коп., інфляційних нарахувань в сумі 59 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 13 грн. 54 коп. слід припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг з орендної плати у сумі 1800 грн. 00 коп. В частині решти позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог у складі: 93 грн. 42 коп. державного мита, а також 216 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ч. 5 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Свердлова, 168, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03339851 на користь Відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Красна, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00204889, борг з орендної плати у сумі 1 800 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 93 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 216 грн. 15 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 92 грн. 50 коп., інфляційних нарахувань в сумі 59 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 13 грн. 54 коп. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Рішення підписано 16.03.2010.

Суддя Т.М.Мінська