Рішення № 82517148, 04.06.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 04.06.2019

Справа № 320/1796/19

(2/320/1806/19)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Редько О.В.

при секретарі – Колесніковій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 035 грн. 72 коп. та судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп., зазначаючи, що з ОСОБА_1 та його поручителем відповідачем ОСОБА_2 22.12.2007 року був укладений кредитний договір відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 500 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами умов договору виникла заборгованість, яка станом на 28.02.2019 року становить 31 035 грн. 72 коп. яка складається з: 672 грн. 20 коп. – залишок боргу за тілом кредиту, 5 069 грн. 29 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 25 294 грн. 23 коп. – заборгованість по пені з прострочення платежів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, судова повістка повернулась з відміткою пошти: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було надано адресу ОСОБА_2 за місцем її реєстрації. Інших відомостей щодо місця перебування чи проживання боржника немає.

Відповідно до ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємця - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи. Повідомлень про причини неявки та відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк суду не надано.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Крім того, від нього на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Позивачем на підтвердження існування боргу до суду були надані лише графік платежів та карточка платежів по гривневому кредиту, як розрахунок заборгованості за кредитом. Однак вказані документи не є належними доказами, оскільки не можуть підтвердити факт існування боргу відповідача перед позивачем, бо вони не є первинними обліковими бухгалтерськими документами, не можуть підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Графік платежів не містить жодних відміток про надходження коштів на рахунок немає. Крім того, у відповідача є квитанції до прибуткового касового ордеру, згідно з якими останній платіж був здійснений 11.10.2008 року. Відповідач не визнає вимоги позивача щодо стягнення з нього нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 5 069 грн. 29 коп., оскільки нараховані суми відсотків по поточній та простроченій заборгованості не відповідають вказаним в розрахунку сумам кредиту з простроченої та поточної заборгованості. Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність відносно позовної заяви кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до нього та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних підстав.

22 грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав від позивача кредит в сумі 2 500 грн. 00 коп. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором /а.с.6-8/.

Згідно із п. 3.1 кредитного договору, плата за користування кредитом (проценти) становить 0,197 процентів від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом, починаючи з дати, наступної за датою надання кредиту.

Нарахування процентів за цим договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно). Кількість днів у році приймається за 365 (366) п. 3.2.

Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредиту здійснюється у розмірі та в строки згідно Додатку № 1 до цього договору.

Крім того, 22 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № МЕ-1/0698/07/1223 відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед позивачем за виконання боржником ОСОБА_1 всіх його зобов`язань за кредитним договором № МЕ-1/0698/07/1223 від 22 грудня 2007 року з додатками до нього, укладеного між кредитодавцем і боржником, у випадку неналежного виконання останнім цих зобов`язань /а.с.9/.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, поручитель зобов`язується нести відповідальність перед кредитодавцем за зобов`язанням боржника в повному обсязі.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до матеріалів справи, відповідачі станом на 28.02.2019 року мають заборгованість у розмірі 31 035 грн. 72 коп., яка складається з: 672 грн. 20 коп. – залишок боргу за тілом кредиту, 5 069 грн. 29 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 25 294 грн. 23 коп. – заборгованість по пені з прострочення платежів (а.с.8).

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими, однак з матеріалів справи та пояснень відповідача ОСОБА_1 вбачається, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідачем в підтвердження сплати кредиту суду була надана копія графіку платежів із зазначенням у ньому сум погашення відповідачем кредиту дат та підпису касира про отримання грошових коштів, останній платіж був здійснений 22.08.2008 року /а.с.42/

Натомість, як позивачем суду надана копія графіку платежів без зазначення сум сплати боргу відповідачем /а.с.7/.

В подальшому, починаючи з вересня 2008 року будь-яке погашення за кредитним договором укладеним між сторонами 22 грудня 2007 року шляхом внесення коштів ОСОБА_1 не здійснювалося.

Із позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся до суду 05 березня 2019 року.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Така позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року, яка за приписами ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинна враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, подавши позовну заяву у березні 2019 року, звернувся до суду із пропуском трирічного строку позовної давності, який по даним правовідносинам сплив і який обчислюється з моменту останнього платежу боржника ОСОБА_1 . Поважних причин пропуску Банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс14), згідно якої перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Частинами 4, 5ст.267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити, у зв`язку з пропуском Банком строку звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності.

Щодо доводів позивача стосовно строку позовної давності строк 10 років суд зазначає наступне:

Пунктом 12.7 кредитного договору, встановлено, що до правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю у 10 років.

Згідно до припису ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредит надається строком на 12 (дванадцять) фактичних місяців від дати надання кредиту з умовою щомісячної сплати процентів за користування кредитом визначеної відповідно до п. 3.1 цього договору.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином доказів застосування позовної давності строком у 10 років для загальної та спеціальної позовної давності позивачем суду не надано, додаткові договори з відповідачем про продовження строку дії договору не укладались.

У відповідності до ч.2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати у справі стягненню з відповідачки не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 241-246, 258, 263-265 ЦПК України, п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст. ст. 256, 257, 258, 259, 261, 264, 266, 267, 530 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.В. Редько