Рішення № 8251659, 11.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10                                                                                 Справа № 11/17

За позовом акціонерного товариства закритого типу «Компанія «Айдар Ліга», м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловська машино-технологічна станція», м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 44126 грн. 84 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача –Яцура Р.Г., дов. № 490 від 31.12.2009;

від відповідача –не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 37472 грн. 34 коп. боргу за договором № 141 від 16.10.2008 поставки товару, а також пені у розмірі 4780 грн. 89 коп. та штрафу у розмірі 1873 грн. 61 коп.

В процесі судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Письмовим відзивом від 25.02.2010 на позову наяву відповідач погодився з фактом існування у нього заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар у розмірі 37472 грн. 34 коп., проте заперечив проти вимог про стягнення штрафних санкцій, посилаючись на важке фінансове становище підприємства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судових засіданнях під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

16.10.2008 між сторонами у даній справі укладений договір № 141 (а.с. 7) (далі за текстом –договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач як Продавець зобов’язався передавати партіями у власність відповідача як Покупця, а відповідач зобов’язався оплачувати товар, обумовлений договором.

Відповідно до умов пункту 3.1. договору Продавець здійснює поставку товару протягом 3-х календарних днів з моменту оплати. Разом з цим відповідно до умов пункту 4.2 договору Продавець може здійснювати відпуск нафтопродуктів Покупцеві з відстрочкою платежу, але не більше ніж на 5 банківських днів, за мови погашення Покупцем заборгованості до останнього числа поточного місяця.

За накладною № АЛ-0000283 від 17.10.2008 на суму 77472 грн. 34 коп., товарно –транспортною накладною від 17.10.2008 (а.с. 10-11) та довіреністю серії АЯПГ № 584242/48 від 17.10.2008 (а.с. 9) позивачем на адресу відповідача поставлений обумовлений договором товар.

Факт поставки товару підтверджений матеріалами справи, зокрема, зазначеними вище накладними, довіреністю та відповідачем у справі не спростований.

27.02.2009 відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 30000 грн. 00 коп. (а.с. 53), 01.12.2009 сплачено 10000 грн. 00 коп. (а.с. 54).

Сума заборгованості за поставлений позивачем товар склала 37472 грн. 34 коп., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім суми заборгованості за поставлений товар позивачем нараховано ат заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі умов пункту 4.2 договору за період з 06.07.2009 по 06.-1.2010 у розмірі 4780 грн. 89 коп., а також штраф у розмірі 5% від вартості несплаченого товару у сумі 1873 грн. 61 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором поставки зобов’язань, що підтверджено наявними у матеріалах справи накладними, довіреністю на отримання товарно –матеріальних цінностей та відповідачем у справі не спростовано.

З урахуванням умов пункту 4.2 договору щодо строків оплати поставленого позивачем товару суд доходить висновку про настання з 01.11.2008 обов’язку відповідача сплатити поставлений позивачем за зазначеними вище накладними товар.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 37472 грн. 34 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі умов пункту 4.2 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 5% від суми вартості несплаченого товару, що складає, за розрахунком позивача, 1873 грн. 61 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу відповідає фактичним обставинам справи, приписам чинного законодавства, а тому є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення з 06.07.2009 по 06.01.2010 у розмірі 4780 грн. 89 коп.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, з урахуванням умов пункту 4.2 укладеного сторонами договору прострочення відповідачем зобов’язання з оплати поставленого товару розпочалося з 01.11.2008. Таким чином, період нарахування пені повинен складати шість місяців від 01.11.2008, що відповідає приписам ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем пеню розраховано за період з 06.07.2009 по 06.01.2010.

Зазначений позивачем період нарахування пені не відповідає приписам ст. 232 Господарського кодексу України, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за вказаний у позові період є необґрунтованою та задоволенню не підлягає

          Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товару розмірі 37472 грн. 34 коп. та штрафу за порушення строків оплати товару у розмірі 1873 грн. 61 коп. з віднесенням судових витрат у справі сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловська машино-технологічна станція», Луганська область, м. Свердловськ, провулок Лутугіна, будинок 7, код 24206156, на користь акціонерного товариства закритого типу «Компанія «Айдар Ліга», м. Луганськ, вулиця Руднєва, будинок 60, код 23491265, заборгованість за поставлений товар у розмірі 37472 грн. 34 коп., штраф у розмірі 1873 грн. 61 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 393 грн. 46 коп. та 210 грн. 43 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко