Рішення № 82516274, 11.06.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/1588/19

2/303/939/19

номер стат. звіту – 26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі : головуючого судді Довжанин В.М. при секретарі Фозекош І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Калиновий Міст» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Міст» про стягнення заборгованості Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем з повернення депозитних коштів.

Доводячи підставність своїх вимог позивач зазначає, що на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 червня 2015 року, яке набуло законної сили 14.07.2015 року з відповідача було присуджено до стягнення суму в розмірі 49 963 грн. 13 коп., з яких 30 000 грн. 00 коп. – сума неповернутого вкладу, 19 963 грн. 13 коп. – сума нарахованих та неповернутих відсотків по договорам депозитного вкладу від 28 вересня 2004 року №029 та від 28 липня 2007 року №029"а”.

Позивач вказує на те, що на момент звернення до суду з даним позовом, вищевказані кошти йому кредитною спілкою не виплачені, тому просить стягнути з відповідача 25 800 грн. 00 коп. – 24% річних за користування грошовим вкладом, 5 478 грн. 00 коп. – 3% річних та 22 099 грн. 50 коп. – сума на яку збільшено борг за рахунок інфляції за весь час прострочення. Нормативно – правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані також приписи ст.ст. 527, 536, 625, 10489 Цивільного кодексу України.

Позивач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала до суду відзив на позовну заяву, на підставі якого в задоволенні позову просила відмовити з посиланням на те, що відповідачем у справі має бути Мукачівський міський відділ ДВС Головного управління юстиції України в Закарпатській області, з вини якого не виконується рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про стягнення сум депозиту.

В свою чергу, добровільне виконання рішення є неможливим, оскільки на кошти КС «Міст» накладено арешт. Також 15 травня 2019 року від представника відповідача надійшла до суду заява, у якій вона просить при ухваленні судового рішення врахувати положення частини другої статті 1070 Цивільного кодексу України та взяти до уваги те, що в кредитній спілці «Міст» процентна ставка на вклади на вимогу складає 6% річних.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку. Наявні у справі доказові матеріали свідчать про укладення між сторонами по справі договорів на розміщення депозитних коштів від 28 вересня 2004 року №029 та від 28 липня 2005 року №029"а” (надалі - Договори), на виконання яких позивачем було внесено на депозитний рахунок Кредитної спілки «Міст» (надалі - Спілка) грошові внески на загальну суму 30 000 грн. 00 коп. в обмін на зобов`язання Спілки повернути внесені на депозит кошти та сплатити вкладнику щомісячно 2,0% за користування кредитними коштами (24% річних).

На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 червня 2015 року було присуджено до стягнення із ОСОБА_2 на користь вкладника грошові кошти, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем вищевказаних депозитних договорів, на загальну суму 49 963 грн. 13 коп., з яких 30 000 грн. 00 коп. – сума неповернутого вкладу та 19 963 грн. 13 коп. – сума нарахованих та неповернутих відсотків. У межах судового розгляду даної справи позивач просить стягнути з відповідача суму 25 800 грн. 00 коп. – 24% річних за користування грошовим вкладом, 5 478 грн. 00 коп. – 3% річних та 22 099 грн. 50 коп. – сума на яку збільшено борг за рахунок інфляції за весь час прострочення.

Приймаючи такі доводи позивача на предмет їх відповідності нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України гарантовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав (частина 5 статті 1061 Цивільного кодексу України).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-2861цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-338цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-956цс16, закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом. При цьому згідно із частиною 2 статті 1070 Цивільного кодексу України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Доводи позивача про те, що у зв`язку з невиконання умов договорів щодо повернення суми вкладу з відповідача на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, встановленою у таких договорах (24% річних) суд вважає необґрунтованими, оскільки Договори не містять розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за договором.

Отже, для розрахунку відсотків за вкладом, який не був повернутий позивачеві після закінчення дії договору, слід застосовувати розмір процентів, що звичайно сплачується фінансовою установою за вкладом на вимогу. У спірній по справі ситуації такий розмір відсотків складає 6% річних (заява Кредитної спілки «Міст» від 07.05.2019 №41). Інших даних за результатами судового розгляду справи не встановлено. Таким чином, за період з 15.07.2015 року по 10.03.2019 року (дата визначена позивачем в позовній заяві) відсотки розраховуються за ставкою 6%, тобто 30000,00 грн. (сума невиплаченого вкладу) х 6 % річних х 43 місяці/12 місяців = 6 450 грн. 00 коп..

Крім того, згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу. Крім того, згідно з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року, провадження № 14-16цс18 приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, у тому числі і на ті, які виникли на підставі рішення суду. Таким чином, позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо виконання рішення суду має право на отримання інфляційних втрат від знецінення грошових коштів та 3% річних від простроченої суми. Враховуючи період прострочення з 15.07.2015 року по 10.03.2019 року, що складає 1334 дні 3% річних на прострочену суму 49963 грн. 00 коп. складають 5 478 грн. 00 коп. (49963 грн. 00 коп. х 3% річних х 1334 дні/365 днів = 5 478 грн. 00 коп.). Інфляційні втрати розраховуються за формулою: [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], де індекс інфляції - добуток щомісячних індексів за відповідний період. Враховуючи встановлені індекси інфляції, інфляційні втрати за несвоєчасне виконання рішення суду про стягнення 49 963 грн. 0 коп. склали 21 983 грн 71 коп., а саме: 2015 рік — 1398 грн. 96 коп. (49963 грн. 00 коп. х 102,8%/100% - 49 963 грн. 00 коп.) 2016 рік — 6 195 грн. 41 коп. (49963 грн. 00 коп. х 112,4%/100% - 49 963 грн. 00 коп.) 2017 рік — 6 844 грн. 93 коп. (49963 грн. 00 коп. х 113,7%/100% - 49 963 грн. 00 коп.) 2018 рік — 4 896 грн. 37 коп. (49963 грн. 00 коп. х 109,8%/100% - 49 963 грн. 00 коп.) 2019 рік — 2 648 грн. 04 коп. (49963 грн. 00 коп. х 105,3%/100% - 49 963 грн. 00 коп.) Таким чином, з відповідача на користь позивача за період з 15.07.2015 року по 10.03.2019 підлягає стягненню сума коштів у розмірі 33 911 грн. 71 коп. (в т.ч.: 6 450 грн. 00 коп. – відсотки; 5 478 грн. 00 коп. – 3% річних, 21 983 грн. 71 коп. – інфляційні втрати). Доводи представника відповідача щодо неналежного відповідача за даним позов, судом не приймаються, оскільки норми Цивільного кодексу України (статті 625) передбачають саме відповідальність боржника за невиконання (неналежне) виконання зобов`язання, а не на органу виконавчої служби.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 259, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,-

Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Міст», код ЄДРПОУ 22083191, 88000, м. Ужгород, вул. Другетів, 94 Закарпатської області на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 борг в розмірі 49 963 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «Міст», код ЄДРПОУ 22083191, 88000, м. Ужгород, вул. Другетів, 94 Закарпатської області на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 409 (чотириста дев`ять) гривень 77 копійки.

Сплачений судовий збір у сумі 358 (триста п`ятдесят вісім) гривень 63 копійки покласти на позивача. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий В.М. Довжанин