Рішення № 82515992, 07.06.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/967/18

2/310/84/19

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання та визнання майна особистою приватною власністю,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив, до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, мотивуючи свої вимоги наступним. Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 2008 року, який рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 липня 2017 року розірвано. В період шлюбу сторонами було придбано наступне нерухоме майно: 31 жовтня 2014 року - земельну ділянку загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровану на ім`я позивача; садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований на ім`я позивача; земельну ділянку загальною площею 0,0660 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану на ім`я відповідачки; 14 січня 2016 року - автомобіль марки DAEWO MATIZ, 2007 року випуску, НОМЕР_3 , зареєстрований на ім`я відповідачки. Вказані земельні ділянки та садовий будинок придбані сторонами, у тому числі, й за кошти, отримані в борг від ОСОБА_5 в сумі 5 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 22 жовтня 2014 року. Договір позики був укладений ОСОБА_3 в інтересах сім`ї за згодою ОСОБА_4 , про що свідчить особисте отримання сторонами грошей від ОСОБА_5 29 жовтня 2014 року в рівних частках, тобто по 2 500 доларів США в один і той же день банківськими переводами «Золота корона» у Бердянському відділенні ПАТ АБ «Укргазбанк». Позичені грошові кошти були повернуті позивачем частками після фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачкою, а саме - 16 грудня 2016 року в сумі 2 000 доларів США та 19 грудня 2017 року в сумі 3 000 доларів США, тобто позика була повернута за рахунок особистих грошей ОСОБА_3 Крім того, 19 червня 2015 року між позивачем та ПАТ АБ «Укргазбанк» був укладений кредитний договір № 187/07/01-2015/ТО на придбання металопластикових вікон в сумі 33 000 грн. Після фактичного припинення шлюбних відносин в період з лютого 2016 року по 18 червня 2018 року (закінчення строку кредитного договору) ОСОБА_3 одноособово сплачені кошти в рахунок погашення вказаного кредитного договору в сумі 30 419,07 грн. Таким чином, частка ОСОБА_4 за борговими зобов`язаннями по кредитному договору від 19 червня 2015 року 187/07/01-2015/ТО складає 15 209,54 грн. Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_4 користується автомобілем, садовим будинком та земельними ділянками одноособово. Позивач зазначив, що відповідачка на праві власності має трикімнатну квартиру, в якій вона мешкає, ОСОБА_3 житлової нерухомості немає, тому вважає необхідним виділити йому садовий будинок, який придатний для проживання, де він зможе мешкати. Автомобілем користується відповідачка, тому його доцільно залишити ОСОБА_4 Крім того, розподілу підлягають боргові зобов`язання подружжя, які складаються з позики у розмірі 5 000 доларів США, що складає 140 402,03 грн., та зобов`язань по кредитному договору № 187/07/01-2015/ТО, сплачених ОСОБА_3 одноособово після припинення шлюбних відносин в розмірі 30 419,07 грн. З урахуванням того, що вартість автомобіля менша за загальну вартість земельних ділянок та садового будинку, які позивач просить виділити йому, позивач погоджується сплатити відповідачці різницю вартості за мінусом суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за кредитним договором від 19 червня 2015 року № 187/07/01-2015/ТО. Просив визнати спільною сумісною власністю подружжя земельні ділянки, садовий будинок, автомобіль марки DAEWO MATIZ; визнати спільними борговими зобов`язаннями подружжя договір позики від 22 жовтня 2014 року та кредитний договір від 19 червня 2015 року № 187/07/01-2015/ТО; поділити спільне сумісне майно подружжя та виділити ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_4 , визнати за ним право власності на земельну ділянку НОМЕР_9 , ОСОБА_4 виділити автомобіль марки DAEWO MATIZ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргові зобов`язання у розмірі 2 500 доларів США, що становить 70 201,02 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 14 861,81 грн., як грошову компенсацію різниці між вартістю її частки у праві спільної сумісної власності та вартістю виділеного їй майна з урахуванням боргових зобов`язань відповідачки за кредитним договором від 19 червня 2015 року № 187/07/01-2015/ТО.

Відповідачка ОСОБА_4 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання та визнання майна особистою приватною власністю. В обґрунтування своїх вимог зазначила наступне. Згідно із ч. 2 ст. 114 СК України шлюб між сторонами припинено 08 серпня 2017 року, але шлюбні відносини між ними фактично припинились в жовтні 2015 року. З цього часу вони стали проживати окремо, остаточно припинили вести спільні побут та господарство, утримувати один одного, виконувати свої зобов`язання як подружжя. З жовтня 2015 року сторони не мали спільного бюджету, окремо один від одного розпоряджалися своїми доходами. Відповідач забрав свої речі та виїхав з квартири, в якій він проживав однією сім`єю з позивачкою, тобто добровільно змінив місце свого проживання. 15 лютого 2012 року під час шлюбу за кошти сім`ї та кредитні кошти ПАТ «Креді Агріколь Банк» сторонами був придбаний автомобіль FIAT DOBLO COMBI, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який було зареєстровано на ОСОБА_6 з правом користування ОСОБА_4 В 2015 році цей автомобіль було продано, гроші розділено між дружиною та чоловіком на дві частини порівну. За свою частку коштів позивачка придбала автомобіль DAEWO MATIZ, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , купівлю якого було оформлено 14 січня 2016 року, тобто в період окремого проживання подружжя в зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин. Просила встановити юридичний факт окремого проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зв`язку із фактичним припиненням ними шлюбних відносин в період з жовтня 2015 року по 08 серпня 2017 року, визнати за позивачкою право особистої приватної власності на автомобіль марки DAEWO MATIZ.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 травня 2018 року по справі призначено оціночно-земельну та оціночно-будівельну експертизу, на час проведення експертизи провадження в справі зупинено.

20 серпня 2018 року до суду надійшов висновок судової оціночно-технічної та земельно-оціночної експертизи, у зв`язку із чим провадження у справі поновлено.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник ОСОБА_3 позовні вимоги за первісним позовом підтримала та пояснила суду наступне. Під час шлюбу сторонами було придбано нерухоме майно - дві земельні ділянки, на одній з яких розташований садовий будинок. Відповідачка ОСОБА_4 має у власності квартиру, в якій вона на даний час проживає із спільною дочкою сторін. ОСОБА_3 власного житла не має, на даний час вимушений проживати з сином в квартирі, яку він винаймає. Садовий будинок можливо переобладнати в житловий будинок та використовувати для проживання позивача. Оскільки між сторонами на даний час існують дуже напружені стосунки, а також тому, що в спірному садовому будинку проживає родичка відповідачки, спільне користування нерухомим майном є неможливим. Позивачем підтверджено факт позики в розмірі 5 000 доларів. Ці грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї на покупку земельних ділянок та садового будинку. Вказаний факт підтверджується банківськими документами, а також тим фактом, що грошові кошти були отримані 29 жовтня 2014 року, а нерухоме майно подружжям було придбано 31 жовтня 2014 року. Позичені кошти в повному обсязі ОСОБА_3 були повернуті після розірвання шлюбу, тому у відповідності з нормами СК України вказана сума є спільними борговим зобов`язанням і половина цієї суми підлягає стягненню з відповідачки. Крім зазначеного, ОСОБА_3 було укладено кредитний договір на покупку металопластикових вікон для садового будинку. Позивачем надано докази того, що ці вікна були придбані та доставлені за адресою розташування садового будинку, що підтверджує той факт, що вікна були придбані в інтересах сім`ї. Кредит ОСОБА_3 також сплачував самостійно після припинення шлюбних відносин, що підтверджено відповідними квитанціями. Вважає доцільним виділити позивачу в порядку поділу садовий будинок та дві земельні ділянки, відповідачці залишити автомобіль та врахувати при поділі майна боргові зобов`язання, які були сплачені ОСОБА_3 . Просила позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі. Щодо зустрічного позову зазначила, що ОСОБА_4 не доведено факту окремого проживання сторін з жовтня 2015 року. Рішенням суду від 12 липня 2017 року встановлено, що сторони припинили проживати з лютого 2016 року. Даний факт також підтверджено поясненнями свідків. Крім зазначеного, при вирішенні питання, чи є автомобіль DAEWO MATIZ спільною сумісною чи особистою власністю необхідно враховувати джерело коштів на його придбання. ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження того, що вказаний автомобіль вона придбала за власні кошти. Натомість, в позові вона сама зазначила, що сторонами було продано старий автомобіль і кошти від його продажу були витрачені на купівлю нового автомобілю та на проведення операції ОСОБА_3 Враховуючи наведене, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідачка ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату та час судового розгляду, в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідачки первісний позов визнала частково з наступних підстав. Враховуючи, що об`єкти нерухомості складають один комплекс земельних ділянок і споруд, частки подружжя повинні бути рівними, вважає, що садовий будинок і дві земельні ділянки повинні бути поділені по 1/2 частині кожному з подружжя. Крім того, у випадку, коли один з подружжя бажає присудження тільки йому цілого комплексу об`єктів нерухомості, то необхідною є згода іншої сторони, а також попереднє внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, чого позивачем зроблено не було. Відповідачка не заперечує факту укладення ОСОБА_3 кредитного договору на придбання металопластикових вікон, але вказані вікна в садовий будинок поставлені не були, де ці вікна на даний час не відомо, тому є ймовірність, що вікна було встановлено на інші об`єкти нерухомості або передані третім особам. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б дали можливість стверджувати, що вищевказаний кредитний договір було укладено в інтересах сім`ї, тому кошти, сплачені ОСОБА_3 за цим договором, не є об`єктом спільної сумісної власності та не повинні братися до уваги при поділі майна подружжя. Позивачем за первісним позовом не надано суду належних доказів на підтвердження того, що сторони отримали грошову суму в розмірі 5 000 доларів США за розпискою від 22 жовтня 2014 року, а також факту повернення ОСОБА_3 суми боргу. В зв`язку із зазначеним, дана сума також не повинна враховуватися при поділі майна колишнього подружжя ОСОБА_3 . Зустрічний позов просила задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_4 не згодна з визначеною ОСОБА_3 вартістю автомобіля DAEWO MATIZ в розмірі 89 857,30 грн., оскільки його було куплено 14 січня 2016 року за 49 000 грн. за кошти позивачки. Шлюбні відносини між сторонами припинилися з жовтня 2015 року, факт окремого проживання на час придбання автомобіля підтверджено поясненнями свідків. Таким чином, автомобіль є особистою власністю ОСОБА_4 і поділу не підлягає.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що знає ОСОБА_3 з 1979 року, ОСОБА_4 - приблизно 8-9 років. У ОСОБА_3 був автомобіль FIAT, який сторонами було продано, оскільки позивачу було необхідно проведення операції по заміні колінного суглоба, яка коштувала 4 000 доларів США. Свідок порадив купити менший автомобіль, а різницю витратити на лікування ОСОБА_3 Пізніше позивач розповів свідку, що вони з дружиною стару машину продали, а купили DAEWO MATIZ. На той момент вони проживали разом. Перестали спільно проживати сторони на початку 2016 року, саме в той час у позивача були великі проблеми зі здоров`ям, після перебування в лікарні ОСОБА_3 став проживати у батька. Зі слів позивача, коли він перебував в лікарні в м. Запоріжжі, дружина його відвідувала.

Допитаний судом свідок ОСОБА_10 пояснив, що він часто спілкувався із сім`єю ОСОБА_3 . З 2014 року по вересень 2015 року свідок проходив військову службу, з вересня 2015 року ОСОБА_10 щотижня ходив з ОСОБА_3 в баню та заходив за позивачем за місцем його проживання по АДРЕСА_8 . Коли в грудні 2015 року ОСОБА_11 зробили операцію, відповідачка відвідувала його в лікарні, возила йому їжу. Автомобіль FIAT ОСОБА_3 продали перед операцією, оскільки не вистачало грошей на лікування, та взяли менший автомобіль - MATIZ. Новий автомобіль було придбано в той же день, коли продано старий. Автомобілі покупались для потреб сім`ї. Після того, як ОСОБА_3 було виписано з лікарні, він переїхав проживати до батька, але позивач передавав дружині грошові кошти, в тому числі і через свідка.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що сім`ю ОСОБА_3 він знає з 2009 року, оскільки проводив у них ремонтні роботи. Останній раз в грудні 2015 року - січні 2016 року міняв кран в квартирі по АДРЕСА_8 . В цей час ОСОБА_3 після проведеної операції проживав у батька, але домовлявся про проведення робіт та сплачував за надані послуги саме позивач.

Свідок ОСОБА_13 , яка є сестрою відповідачки за первісним позовом, пояснила суду, що з 31 травня 2015 року вона проживає на дачі, яка належить сторонам по справі. До ОСОБА_3 вона не їздила, але вони практично кожні вихідні приїжджали до неї. В жовтні 2015 року ОСОБА_4 повідомила свідку, що у неї з чоловіком відбулась сварка і він пішов з дому. 01 листопада 2015 року ОСОБА_13 приїхала до ОСОБА_4 поздоровити з днем народження і побачила, що в квартирі по АДРЕСА_8 не було ні ОСОБА_3 , ні його речей. Після цього свідок приїжджала до ОСОБА_4 в листопаді, грудні 2015 року, на Новий рік, ОСОБА_3 в квартирі не було. Свідку відомо, що ОСОБА_3 перебував у лікарні в зв`язку з операцією, ОСОБА_4 привозила до нього дітей. На дачі свідок проживає постійно, в 2015 році металопластикові вікна на дачу не привозили. В будинку на вікнах старі дерев`яні рами. Свідку відомо, що сторони продали великий автомобіль, частину коштів вони витратили на операцію, яку робили ОСОБА_3 , а за іншу частину грошових коштів вони придбали автомобіль MATIZ.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_4 . Окремо сторони проживають з жовтня 2015 року. Вказаний факт відомий свідку в зв`язку з тим, що саме в жовтні 2015 року в їх будинку проводились ремонтні роботи, син свідка допомагав відсувати меблі в квартирі ОСОБА_4 і він бачив, що ОСОБА_3 у вказаній квартирі не проживає. Крім зазначеного, ОСОБА_4 давала ОСОБА_14 ключі від її квартири, щоб свідок відкрила двері слюсарю та поясняла, що вона буде на роботі, а її чоловік в квартирі не проживає.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Ст. 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Згідно з нормою ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

За правилами ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Згідно із ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за вас шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

03 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим 03 вересня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 506 (т. 1 а.с. 7).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 липня 2017 року шлюб між сторонами розірвано, рішення набрало законної сили 08 серпня 2017 року (т. 1 а.с. 8).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_4 купила та прийняла у власність земельну ділянку загальною площею 0,0660 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 жовтня 2014 року № 28891962 (т. 1 а.с. 9-11).

Згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_3 купив та прийняв у власність земельну ділянку загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 жовтня 2014 року № 28887021 (т. 1 а.с. 12-14).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_3 купив та прийняв у власність садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 жовтня 2014 року № 28885041 (т. 1 а.с. 15-17).

У відповідності з висновком судової оціночно-технічної та земельно-оціночної експертизи від 10 серпня 2018 року № 54, грошова ринкова (дійсна) вартість садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки загальною площею 0,0670 га (670,0 м2), кадастровий номер НОМЕР_1 , за цією адресою, на якій розташований вказаний садовий будинок, що є у приватній власності, складає 87 900 грн., що еквівалентно 3 242 доларів США за курсом НБУ (27,1114) на час складання висновку (оцінки), у тому числі - грошова ринкова (дійсна) вартість садового будинку без урахування грошової ринкової вартості земельної ділянки складає 24 900 грн., що еквівалентно 918 доларів США,; грошова ринкова (дійсна) вартість земельної ділянки загальною площею 0,0670 га, яка прийнята умовно вільною від забудови, складає 63 000 грн., що еквівалентно 2 324 доларів США; грошова ринкова (дійсна) вартість земельної ділянки загальною площею 0,0660 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, садівниче товариство обслуговуючий кооператив «Резинщик», будинок НОМЕР_9, яка є у приватній власності і прийнята вільною від забудови, складає 62 100 грн., що еквівалентно 2 290 доларів США (т. 1 а.с. 150-167).

Згідно з інформацією територіального сервісного Центру № 2344 регіонального сервісного Центру МВС в Запорізькій області від 29 травня 2018 року автомобіль марки FIAT DOBLO, з державним номером НОМЕР_5 , що належав ОСОБА_3 , 25 листопада 2015 року перереєстрований на ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 148).

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14 січня 2016 року № 209/2344 ОСОБА_4 купила автомобіль марки DAEWO MATIZ, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , ціна якого за домовленістю сторін склала 49 000 грн. (т. 1 а.с. 98).

Суд не погоджується з твердженням позивачки за зустрічним позовом та її представника, що автомобіль DAEWO MATIZ було придбано ОСОБА_4 в період не проживання сторін однією сім`єю, а тому вказаний автомобіль є особистою власністю останньої з огляду на наступне.

Згідно ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Це пов`язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише реєстрація шлюбу, а й дійсні відносини чоловіка та дружини. Якщо цього немає і чоловік та дружина фактично не складають однієї сім`ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя. У разі спору заінтересована особа повинна довести в суді факт окремого проживання подружжя в зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Не зважаючи на те, що ч. 1 ст. 256 ЦПК України не передбачає встановлення факту, що має юридичне значення, окремого проживання подружжя в зв`язку із припиненням шлюбних відносин, відповідно до ч. 2 вказаної статті в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Оскільки від встановлення факту окремого проживання подружжя в зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин залежить виникнення в кожного з подружжя право особистої чи спільної сумісної власності на майно, набуте за час роздільного проживання подружжя, то встановлення такого факту має юридичне значення. В даному випадку встановлення факту окремого проживання сторін вирішується в позовному провадженні одночасно із пред`явленням вимог майнового характеру.

Враховуючи характер взаємовідносин сторін, суд вважає безпідставними заявлені позивачкою за зустрічним позовом вимоги щодо встановлення факту окремого проживання у зв`язку з припиненням шлюбних відносин.

ОСОБА_4 , звертаючись до суду із зустрічним позовом, зазначила, що вони з чоловіком не проживали однією сім`єю з жовтня 2015 року по 08 серпня 2017, тобто по день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.ст. 3, 32, 36, 55 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно; шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Чинне законодавство не містить норми, яка безумовно зобов`язує подружжя проживати разом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 02 по 11 листопада 2015 року та з 01 грудня по 10 грудня 2015 року перебував на лікування в ревматологічному відділенні та відділенні ортопедії, артрології та спортивної травми КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого №№ 18883, 21009 (т. 1 а.с. 130, 131).

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 поясняли суду, що проживати у батька ОСОБА_3 став лише після того, як його було виписано з лікарні, причому під час його лікування ОСОБА_4 з дітьми відвідувала чоловіка в лікарні, привозила йому їжу.

Свідок ОСОБА_16 зазначав, що в грудні 2015 року - січні 2016 року він міняв кран в квартирі по АДРЕСА_8, гроші на ремонт йому давав ОСОБА_3

Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 пояснили суду, що ОСОБА_3 перестав проживати в квартирі по АДРЕСА_8 з жовтня 2015 року, але їх показання спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 Крім зазначеного, лише факт не проживання за певною адресою не може свідчити про припинення шлюбних відносин між чоловіком та дружиною.

Звертаючись в квітні 2017 року до суду із заявою про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 зазначив, що шлюбні відносини між ним та відповідачкою припинились в січні 2016 року. 21 травня 2017 року ОСОБА_4 було подано до суду заяву про розгляд справи без її участі, відповідно до якої вона позовні вимоги визнала. Будь-яких заперечень з приводу періоду припинення шлюбних відносин від неї не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що позивачкою за зустрічним позовом не було надано беззаперечних доказів факту не проживання подружжя однією сім`єю з жовтня 2015 року.

Крім зазначеного, свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 пояснили суду, що сторони мали в користуванні автомобіль FIAT, який ними було продано, а на отримані кошти ними в інтересах сім`ї було придбано DAEWO MATIZ, а також проведено операцію ОСОБА_3 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що автомобіль марки DAEWO MATIZ, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , було придбано сторонами під час перебування ними в шлюбних відносинах, за спільні кошти та в інтересах сім`ї, тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 .

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З огляду на викладене при вирішенні питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суд одночасно має вирішити питання про припинення права власності іншого подружжя на частку цієї речі. У випадку, якщо такі вимоги не були заявлені, суд, відповідно до вказаних роз`яснень, визначає ідеальні частки у майні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про визнання спільною сумісною власністю подружжя двох земельних ділянок, садового будинку і автомобіля та визнання за кожним в порядку поділу спільного сумісного майна права власності на 1/2 частку вказаного майна.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ч. 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 зазначено, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Для правильного вирішення справи суди повинні встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносили сторони свої особисті кошти в рахунок погашення зобов`язань за договорами позики.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16.

За вимогами ст. 1046 ЦК України, за договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт підписання розписки свідчить про отримання позичальником всієї грошової суми.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Розпискою передбачено надання позики у визначений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Ст. 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2014 року ОСОБА_3 отримав в борг від ОСОБА_5 суму 5 000 доларів США для покупки дачі та дачних ділянок, про що було складено розписку. Зазначену суму він зобов`язався повернути до 22 жовтня 2015 року (т. 1 а.с. 19).

Договори купівлі-продажу земельних ділянок та садового будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені 31 жовтня 2014 року.

Зазначене вище свідчить, що боргове зобов`язання у ОСОБА_3 виникло в інтересах сім`ї. Даний факт не спростовується іншими доказами.

29 жовтня 2014 року ОСОБА_5 в ЗАТ КБ «Гагаринський» підписала заяву фізичної особи на переказ грошових коштів по системі «Золота корона» в сумі 2 500 доларів США на ім`я ОСОБА_3 Переведення коштів підтверджується прибутковим касовим ордером від 29 жовтня 2014 року НОМЕР_9 (т. 1 а.с. 20, 21).

Крім того, 29 жовтня 2014 року ОСОБА_5 в ЗАТ КБ «Гагаринський» підписала заяву фізичної особи на переказ грошових коштів по системі «Золота корона» в сумі 2 500 доларів США на ім`я ОСОБА_4 Переведення коштів підтверджується прибутковим касовим ордером від 29 жовтня 2014 року № 19 (т. 1 а.с. 22, 23).

На виконання ухвали суду від 28 лютого 2019 року АТ «Ощадбанк» надало копію квитанції - заяви про видачу готівки від 31 жовтня 2014 року № 1 про отримання ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 2 500 доларів США (т. 2 а.с. 14, 15).

16 грудня 2016 року ОСОБА_3 повернув ОСОБА_5 борг в розмірі 2 000 доларів США; 19 грудня 2017 року повернув 3 000 доларів США, про що було зазначено на зворотній стороні розписки (т. 1 а.с. 30).

Таким чином, отримані ОСОБА_3 в борг на потреби сім`ї грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США, що становить 140 402,03 грн., є спільним борговим зобов`язанням, у ОСОБА_4 також виник майновий обов`язок, вказана сума підлягає поділу в рівних частках, тому, оскільки борг в повному обсязі сплачений позивачем за первісним позовом, з відповідачки на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума в розмірі 2 500 доларів США, що становить 70 201,02 грн.

Однак, суд не погоджується з твердженням ОСОБА_3 щодо виникнення спільних боргових зобов`язань за кредитним договором від 19 червня 2015 року № 187/07/01-2015/ТО.

Так, відповідно до кредитного договору від 19 червня 2015 року № 187/07/01-2015/ТО, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , останній отримав кредит в сумі 33 000 грн. на придбання вікон металопластикових з двохкамерними енергоефективними стеклопакетами з енергозберігаючим покриттям (шість вікон) згідно рахунку від 10 червня 2015 року № 72 у відповідності до Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки (т. 1 а.с. 26-29).

В період з лютого 2016 року по червень 2018 року ОСОБА_3 частками погашено заборгованість за зазначеним договором, що підтверджується квитанціями за вказаний період (т. 1 а.с. 31-46, 206).

Згідно із актом прийому-передачі до договору від 10 червня 2015 року № 72 продавець ФО-СПД ОСОБА_17 передав, а покупець ОСОБА_3 прийняв товар у встановлений термін та в повному обсязі (6 виробів), загальна сума договору складає 36 790 грн., яку сплачено (т. 1 а.с. 127).

Відповідно до товарного чеку від 19 червня 2015 року № 22, виданого ПП ОСОБА_17 , ОСОБА_3 вніс передплату в сумі 3 790 грн. за 6 штук вікон металопластикових з двохкамерними енергоефективними стеклопакетами з енергозберігаючим покриттям (т. 1 а.с. 136).

Той факт, що металопластикові вікна було привезено за адресою садового будинку сторін не свідчить про те, що вказані вікна були поставлені в цей будинок. Будь-яких доказів, що отриманий ОСОБА_3 кредит на отримання вікон був використаний саме в інтересах сім`ї позивачем доведено не було.

Натомість, свідок ОСОБА_13 , яка проживає в садовому будинку сторін, пояснила, що не бачила, щоб привозили металопластикові вікна, у вказаному будинку до теперішнього часу старі дерев`яні рами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_3 не доведено факту виникнення спільних обов`язків подружжя за кредитом від 19 червня 2015 року № 187/07/01-2015/ТО.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог сторін.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 19 лютого 2018 року судом було задоволено заяву позивача за первісним позовом ОСОБА_3 про забезпечення позову у вигляді заборони відчуження автомобіля марки DAEWO MATIZ, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , яке підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання та визнання майна особистою приватною власністю задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , земельну ділянку загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,0660 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки DAEWO MATIZ, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

Визнати спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , договір позики від 22 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо отримання ОСОБА_3 в борг від ОСОБА_5 5 000,00 доларів США, що еквівалентно 140 402 грн. 03 коп. за курсом НБУ.

Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на:

1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частку садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0660 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/ 2 частку автомобіля марки DAEWO MATIZ, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на:

1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частку садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0660 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/ 2 частку автомобіля марки DAEWO MATIZ, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , боргові зобов`язання за договором позики від 22 жовтня 2014 року в розмірі 2 500 доларів США, що становить 70 201 (сімдесят тисяч двісті одну) грн. 02 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 року у вигляді заборони відчуження автомобіля марки DAEWO MATIZ, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 червня 2019 року.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Вірченко