Рішення № 8251364, 09.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.10                                                                                 Справа № 17/30

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода», м. Лисичанськ Луганської області

до ЛКСП «Лисичанськводоканал», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 37580 грн. 11 коп.

                                                                                          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Павлюк Т.І., довіреність № 23-149-6 від 29.12.2009;

від відповідача: Зубкова Я.О., довіреність № 01/0103 від 18.01.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 34298,24 грн., пені у сумі 1786,23 грн., 3% річних у сумі 261,40 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1234,24 грн., згідно з договором про спільне використання технологічних мереж від 01.06.2005 № 11/899.

Відповідач відзивом на позовну заяву позов визнав частково в сумі основного боргу, в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань позов не визнає у зв’язку з відсутністю належного та обґрунтованого розрахунку цих вимог.

Також у вказаному відзиві відповідач зазначає, що рахунки, за якими склалась заборгованість від позивача він отримував.

Від позивача в судовому засіданні 09.03.2010 надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення пені у сумі 1786,23 грн., 3% річних у сумі 261,40 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1234,24 грн.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Відкритим акціонерним товариством «Лисичанська сода»(позивач у справі), як Основним споживачем, та ЛКСП «Лисичанськводоканал»(відповідач у справі), як Субспоживачем, був укладений договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 01.01.2008 № 55/250 (далі –Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Основний споживач зобов’язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Субспоживачу до використання, а Субспоживач –своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі, за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Сторони зобов’язуються виконувати інші умови, визначені цим Договором та додатками до договору, які є його невід’ємною частинами.

Згідно п. 4.1 Договору здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж основного споживача здійснюється згідно з додатками «Порядок розрахунків»та «Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії».

Плата за використання електричних мереж Основного споживача вноситься Субспоживачем на підставі рахунку одержаного від Основного споживача. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 днів для споживачів, які здійснюють плату за використання електричних мереж основного споживача самостійно, і 10 днів –для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію).

За час, протягом якого Основним споживачем припинялась передача електричної енергії з вини споживача, плата за використання електричних мереж основного споживача стягується в повному обсязі.

У пункті 10.4 Договору встановлено, що цей договір складається на термін до 31.12.2005, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд, договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку визначеному законодавством.

На виконання умов вказаного Договору позивач надав відповідачу послуги згідно Договору.

На виконання умов договорів позивач виставив відповідачу платіжні вимоги-доручення (а.с.26-30), згідно яких плата за спільне використання технологічних мереж електроенергію за серпень 2008 року –грудень 2009 року склала 34298,24 грн.

Відповідачем надані у вказаний період послуги оплачені не були, у зв’язку з чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 34298,24 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 34298,24 грн., пені у сумі 1786,23 грн., 3% річних у сумі 261,40 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1234,24 грн.

Відповідач позов визнає частково з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги, передбачені Договором. Також встановлено, що зобов’язання по перерахуванню позивачеві оплати за зазначені послуги згідно Договору, в обумовлені договором строки відповідачем виконані не були.

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу платіжні вимоги-доручення (а.с.26-30), згідно яких плата за спільне використання технологічних мереж електроенергію за серпень 2008 року –грудень 2009 року склала 34298,24 грн.

Відповідач надані послуги не оплатив, заборгованість у сумі 34298,24 грн. визнав. Крім того, між сторонами було підписано акт звірення розрахунків на вказану суму боргу.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача у сумі 34298,24 грн. перед позивачем за послуги зі спільного використання технологічних мереж, підтверджується матеріалами справи визнається відповідачем, і тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв’язку з чим господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.

Стосовно стягнення пені у сумі 1786,23 грн., 3% річних у сумі 261,40 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1234,24 грн. представником позивача подано заяву про відмову від позову в цій частині.

Позивачу було роз’яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення пені у сумі 1786,23 грн., 3% річних у сумі 261,40 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1234,24 грн. слід припинити.

Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги слід задовольнити частково з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ЛКСП «Лисичанськводоканал», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Свердлова, буд. 168, ідентифікаційний код 03339851, на користь Відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Красная, буд. 1, ідентифікаційний код 00204889, борг у сумі 34298,24 грн.; витрати по сплаті держмита у сумі 342,98 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 215,39 грн., видати наказ.

          3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 12.03.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова