Рішення № 8250746, 04.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.10                                                                                 Справа № 4/27

04.03.2010 м. Луганськ Справа № 4/27

Розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства “Сервіс –Пак ”, м. Сімферополь АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Фірма “Співдружність”,

м. Луганськ

про стягнення 44736 грн. 08 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

За участю секретаря судового засідання: Маценко О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача – Башуткіна І.О., дов. б/н від 15.02.2010;

від відповідача –Токарев М.В., дов. б/н від 01.01.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 44736 грн. 08 коп.

Представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, здану до суду 04.03.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, та просить суд стягнути з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 21151 грн. 71 коп., пені в сумі 2732 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 389 грн. 14 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1099 грн. 13 коп., всього у сумі 25372,29 грн.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог, здана до суду 04.03.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України. Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 21151 грн. 71 коп., пені в сумі 2732 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 389 грн. 14 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1099 грн. 13 коп., всього у сумі 25372,29 грн.

Представник відповідача доповненням до відзиву на позовну заяву, зданого до суду 04.03.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, вимоги позову з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 04.03.2010, визнав у повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 21151 грн. 71 коп., пені в сумі 2732 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 389 грн. 14 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1099 грн. 13 коп., всього у сумі 25372,29 грн. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Новою ціною позову вважати: основного боргу за поставлений товар в сумі 21151 грн. 71 коп., пені в сумі 2732 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 389 грн. 14 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1099 грн. 13 коп., всього у сумі 25372,29 грн. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між Приватним підприємством “Сервіс –Пак ”, (далі –Постачальник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова Фірма “Співдружність” (далі –Покупець) (відповідач) був укладений договір № 12 від 06.04.2009, згідно якого Постачальник зобов’язався поставити партіями у власність Покупця продукцію в асортименті ( надалі – Товар). Конкретні умови по найменуванню, ціні, асортименту та кількості кожної партії обумовлюються у додатках, які є невід»ємною частиною вказаного договору (п.1.1 договору)

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка продукції проводиться партіями на протязі строку дії даного договору. Партія продукції формується відповідно до замовлення покупця, яке надається постачальнику у письмовій або усній формі не пізніше 3-х робочих днів до дня поставки.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна на продукцію встановлюється постачальником у відповідності з цінами, які діють на момент подачі покупцем замовлення, фіксуються у додатках, а також вказуються у рахунку та накладній на партію продукції.

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата вартості кожної партії продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі наступним чином: 50% - передплата, 50% - на протязі 15 банківських днів з моменту поставки продукції на підставі рахунку постачальника.

Відповідно до п. 5.1 договору, за прострочення виконання зобов’язань за цим договором винна сторона сплачує другій стороні пеню у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов’язання за кожен день прострочки, починаючи з третього дня прострочення.

Позивач поставив відповідачу всю партію товару, консерви рибні у кількості 24480 штук, відповідно до видатковій накладній № РН - 0000234 від 28.05.2009 на загальну суму 77964 грн.00 коп., без передплати за довіреністю № 476 від 25.05.2009, що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною (а.с.9).

Відповідач по справі, частину партії отриманого ним товару, повернув позивачу на загальну суму 22182,99 грн.

Тобто, відповідач отримав товар на загальну суму 55151,71 грн.

Свої зобов’язання відповідач не виконав, оплату за поставлений товар здійснив частково в сумі 15000 грн. 00 коп., тому залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 21151 грн. 71 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних в сумі 389 грн. 14 коп. за період з 22.06.2009 по 20.12.2009, інфляційні нарахування за період 22.06.2009 по 31.01.2010 в сумі 1099 грн. 13 коп.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до вимог п. 5.1 договору, за своєчасне виконання зобов’язань за спірним договором, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 2732 грн. 31 коп. за період з 22.06.2009 по 20.12.2009 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

У зв’язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар у повному обсязі, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 21151 грн. 71 коп., пені в сумі 2732 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 389 грн. 14 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1099 грн. 13 коп., всього у сумі 25372,29 грн. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

          Оцінивши по матеріалам справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно ( товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідно до умов договору № 12 від 06.04.2009, поставив відповідачу товар на загальну суму 77964 грн.00 коп., що підтверджено видатковою накладною та довіреністю (а.с.9,10), відповідач частину партії отриманого ним товару, повернув позивачу на загальну суму 22182,99 грн., тобто, відповідач отримав товар на загальну суму 55151,71 грн., але відповідач свої зобов’язання не виконав, оплату за поставлений товар провів частково, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 21151 грн. 71 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до п. 3.3 договору, було узгоджено порядок розрахунків ,оплата вартості кожної партії продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі наступним чином: 50% - передплата, 50% - на протязі 15 банківських днів з моменту поставки продукції на підставі рахунку постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, що товар відповідачем був отриманий 28.05.2009 року, що підтверджено видатковою накладною № РН-0000234 від 28.05.2009 (а.с.9).

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 21151 грн. 71 коп.( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вимоги про стягнення 3% річних в сумі 389 грн. 14 коп. за період з 22.06.2009 по 20.12.2009, інфляційні нарахування за період 22.06.2009 по 31.01.2010 в сумі 1099 грн. 13 коп.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), нараховані позивачем, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Сума пені 2732 грн. 31 коп. за період з 22.06.2009 по 20.12.2009 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач доповненням до відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, вимоги позову з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 04.03.2010, визнав у повному обсязі.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У судовому засіданні 04.03.2010 за згодою представників судового процесу була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем ( зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.525,526, 530,610,655 ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України, ст.ст. 22, 44, 49, ч.5 ст.78,ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма “Співдружність ”, вул. 2-га Краснознаменна, 16-в, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 30694979 на користь Приватного підприємства “Сервіс –Пак ”, вул. Западна, 3, м. Сімферополь АР Крим, код ЄДРПОУ 33918105, основного боргу за поставлений товар в сумі 21151 грн. 71 коп., пені в сумі 2732 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 389 грн. 14 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1099 грн. 13 коп., витрати по держмиту в сумі 253 грн. 72 коп. та 133 грн. 85 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –09.03.2010.

Суддя                                                             Г.М.Батюк

Пом.судді Ю.А.Зайцева