Рішення № 82504804, 30.05.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/142/19, cправа № 361/7446/17

30.05.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» травня 2019 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретарів судових засідань: Телепи Т.А., Хорошун К.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»;

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача публічного акціонерного

товариства «Універсал Банк» - Глевацької О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача фінансових послуг шляхом спонукання до внесення змін до правочину, а також про зобов`язання провести перерахунок сплачених платежів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просить зобов`язати публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») частково змінити кредитний договір № 012-2008-2853 від 06 жовтня 2008 року, зокрема внести зміни у пункт 1.1 кредитного договору № 012-2008-2853 від 06 жовтня 2008 року, визнавши валютою кредиту - гривні, суму кредиту - 760 777 грн. 20 коп. та пункт 2.4 кредитного договору, визнавши порядок погашення кредиту за класичною схемою; зобов`язати ПАТ «Універсал Банк» внести в додаткові угоди від 21 квітня 2009 року, 15 квітня 2010 року, 28 квітня 2010 року,

15 жовтня 2011 року, 18 квітня 2013 року до кредитного договору, визначивши валютою кредиту - гривні, суму кредиту - 760 777 грн. 20 коп., схема погашення - класична; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок сплачених платежів за період з дати укладення договору по дату ухвалення рішення суду за класичною схемою погашення у гривнях.

В обґрунтування вимог зазначається про те, що 06 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», укладено кредитний договір № 012-2008-2853 (на придбання майна), за умовами якого банк зобов`язувався надати на споживчі потреби кредит у розмірі - 167 690 швейцарських франків, строком погашення по 01 квітня 2038 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,45 % річних. Кредит надавався на придбання нерухомого майна - квартири за вказаною вище адресою.

Того ж дня, у забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, укладено договір іпотеки (нерухомого майна - квартири), відповідно до умов якого, позивач передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

06 жовтня 2008 року у забезпечення виконання умов кредитного договору № 012-2008-2853 між ОСОБА_1 банком і ОСОБА_2 та між ОСОБА_1 , банком і ОСОБА_3 укладено два договори поруки. 18 квітня 2013 року укладено ще один договір поруки між

ОСОБА_1 , банком і ОСОБА_4

21 квітня 2009 року, 15 квітня 2010 року, 28 квітня 2010 року, 15 жовтня 2011 року,

18 квітня 2013 року між сторонами укладено додаткові угоди щодо зміни розміру процентної ставки за користування кредитом.

За умовами кредитного договору валютою кредиту є швейцарські франки, однак фактично кредитні кошти отримані позивачем готівкою через касу банку у гривнях в сумі 760 777 грн.

00 коп. з поточного рахунку № НОМЕР_1 . Видаючи кредитні кошти для придбання нерухомого майна, відповідач усвідомлював свій обов`язок задовольнити потреби позивача саме у національній валюті України - гривні. Враховуючи ту обставину, що позивач отримала кредитні кошти у національній валюті, яка є єдиним платіжним засобом на території України, то відповідно до вимог частини першої статті 1049 ЦК України, остання зобов`язана повернути позику у такій самій сумі, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості. Умови кредитного договору від 06 жовтня 2008 року щодо ануїтетної схеми погашення кредиту є несправедливою, містять істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін, порушують принцип добросовісності сторін. Розмір абсолютного здорожчання кредиту при ануїтетній схемі погашення кредиту на 51,48 % вищий, ніж при класичній схемі. З наведених підстав умови кредитного договору повинні бути змінені та проведений відповідний перерахунок сплачених коштів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пояснила, що у системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України інформація щодо зареєстрованих операцій з купівлі або продажу безготівкового швейцарського франка банками України на міжбанківському валютному ринку України за 06 жовтня 2008 року відсутня, отже жодних операцій із швейцарським франком банк не проводив. Таким чином, на момент укладення оспорюваного кредитного договору відповідач не мав ані можливості ані наміру виконувати зобов`язання за кредитним договором з видачі кредитних коштів у швейцарських франках. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Універсал Банк» - Глевацька О.В. позовні вимоги не визнала, пояснила, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. 07 грудня 2007 року ВАТ «Універсал Банк», Національним Банком України, видано відповідну ліцензію та дозвіл на вчинення операцій з валютними цінностями. При укладенні кредитного договору позивач ознайомилася із наслідками настання валютних ризиків з кредитом в іноземній валюті, умовами кредитування, сукупною вартістю кредиту та процентної ставки за кредитом. На час укладення кредитного договору у швейцарських франках розмір процентної ставки був нижчий ніж при укладенні у доларах США чи гривнях, тому сторони договору, керуючись принципом свободи домовилися передбачати у кредитному договорі валюту кредиту - швейцарські франки. При видачі кредитних коштів банк конвертував валюту у гривню для полегшення розрахунків позичальника. Підстави для внесення змін до кредитного договору відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

06 жовтня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є відповідач ПАТ «Універсал Банк», і позивачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір за № 012-2008-2853 (на придбання майна), за умовами якого банк надає позичальникові кредит у розмірі - 167 690 швейцарський франків, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,45 % річних. Строк кредитування за цим договором становить по 01 квітня 2038 року. Цільове призначення кредиту - придбання майна, а саме: трикімнатної квартири 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою забезпечення виконання боргових зобов`язань за вказаним вище кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк» укладено договір іпотеки (нерухомого майна - квартири), що посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 5720. За умовами вказаного договору позивач передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 97,1 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м, що належить останній на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу цієї квартири від 06 жовтня 2008 року, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 3172625.

З матеріалів справи також вбачається, що виконання зобов`язань за кредитним договором також забезпечено порукою, поручителями виступили фізичні особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (пункт 3.2 кредитного договору).

18 квітня 2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 012-2008-2853 від 06 жовтня 2008 року.

Заявляючи вимогу про внесення змін до кредитного договору, позивач посилається на ту обставину, що валютою кредиту фактично була гривня, умова щодо ануїтетної схеми погашення кредиту є несправедливою та суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із пунктом 1.1 кредитного договору кредитор надав позичальнику грошові кошти у розмірі - 167 690 швейцарських франків, тобто валютою кредиту є швейцарські франки.

У своїх доводах позивач зазначає, що на час укладення кредитного договору відповідач не мав швейцарських франків, при цьому посилається на лист Національного банку України від

31 жовтня 2014 року № 19-008/63486, в якому зазначено, що у системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку НБУ інформація щодо зареєстрованих операцій з купівлі та продажу безготівкового швейцарського франка банками України на міжбанківському валютному ринку України за 06 жовтня 2008 року відсутня.

Разом з тим, відповідно до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281 (далі Положення), торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб`єктам ринку (або з такими суб`єктами) . Суб`єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України (пункти 5,6 Положення).

Пунктами 15, 16 Положення передбачено, що суб`єкти ринку мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти, у тому числі без наявності зобов`язань в іноземній валюті, що придбавається в результаті такого обміну, за дорученням і за кошти клієнтів-резидентів, які є суб`єктами господарювання, на підставі договору банківського рахунку, який передбачає надання клієнту комісійних послуг.

Суб`єкти ринку мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти за дорученням і за кошти представництв нерезидентів на підставі договору банківського рахунку, який передбачає надання клієнту комісійних послуг, з метою здійснення операцій, передбачених пунктами 2 та 3 глави 2 розділу II цього Положення.

Суб`єкти ринку зобов`язані здійснювати продаж іноземної валюти, що належить клієнту, за його дорученням, крім тих надходжень в іноземній валюті на користь клієнта, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі протягом строку, установленого в пункті 13 розділу III цього Положення.

Таким чином, операції на міжбанківському валютному ринку України можуть здійснюватися шляхом продажу уповноваженим банком іншому суб`єкту ринку або НБУ, а також між уповноваженим суб`єктом і його клієнтом у межах власної відкритої валютної пропозиції, які не проводяться через НБУ, оскільки не потребують торгівлі між суб`єктами ринку.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних банківських ліцензій Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2007 року Національним банком України ВАТ «Універсал Банк» видано банківську ліцензію, зареєстровану Національним банком України

20 січня 1994 за номером 226 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

07 грудня 2007 року ВАТ «Універсал Банк» видано дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно із додатком до цього дозволу. Згідно із додатком до дозволу № 92-1 від 07 грудня 2007 року ВАТ «Універсал Банк» мало право на операції з валютними цінностями.

Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору видача кредиту за договором проводиться на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2.

Згідно із випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 06 жовтня 2008 року

ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_3 , що належав ПАТ «Універсал Банк», зараховано грошові кошти 167 690,00, призначення вказаних коштів зазначено продаж на МВРУ (міжбанківському валютному ринку України) згідно із заявою від 06 жовтня 2008 року по курсу 5,2300.

Відповідно до меморіального ордеру № 0122900CHF003665/51827 від 06 жовтня 2008 року, що є розрахунковим документом для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку України на рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти у розмірі 167 690 швейцарських франків (756), що в еквіваленті становило 721 628 грн. 93 коп. (980).

06 жовтня 2008 року ОСОБА_1 оформила заяву на продаж іноземної валюти у розмірі - 167 690 швейцарських франків.

Із заяви про видачу готівки від 06 жовтня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі - 760 777 грн. 20 коп.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про необхідність зміни умов кредитного договору щодо валюти кредиту з швейцарських франків на гривню.

За змістом пункту 2.4 кредитного договору погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів, який складається з частини погашення основної суми кредиту та процентів за попередній платіжний період (один місяць). Під терміном «щомісячний платіж» сторони розуміють платіж, який складається із частини погашення основної суми кредиту та процентів нарахованих за користування кредитом за попередній платіжний період. Під терміном «платіжний період» сторони розуміють період, що дорівнює одному календарному місяцю: з дати, в яку повинен бути сплачений попередній щомісячний платіж до дати, встановленої у Графіку погашення, для сплати наступного місячного платежу. Перший платіжний період відраховується з дня видачі кредиту по день, що передує даті здійснення першого щомісячного платежу згідно із Графіком погашення. Позичальник зобов`язується щомісячно в дату погашення щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом зарахування до такої дати (включно) відповідної суми коштів на поточний рахунок, відкритий згідно із пунктом 2.1.3 даного договору. Позичальник доручає кредитору самостійно направляти кошти на погашення заборгованості позичальника у порядку та черговості, визначених пунктом

2.8 цього договору та іншим умовам цього договору. При цьому під терміном «дата погашення щомісячних платежів» сторони розуміють останній робочий день, що передує «01» числу кожного місяця. Під терміном «дата прострочення сплати суми основного боргу» сторони розуміють перший календарний день, що слідує за вищевказаною датою погашення щомісячного платежу.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, для визначення умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно трьох таких ознак: а саме умови договору порушують принцип добросовісності, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, умови договору завдають істотної шкоди споживачеві. При розгляді даної справи по суті таких обставин встановлено не було.

Суд звертає увагу, що позивач була ознайомлена з умовами кредитування, спосіб погашення заборгованості за кредитом нею обраний особисто. Впродовж тривалого часу ОСОБА_1 погашала заборгованість за кредитним договором, визнаючи тим самим всі його умови.

Згідно із пунктом 9.5 кредитного договору позичальник, уклавши цей договір, підтверджує, що розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та їй повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти; до укладення цього договору Позичальник у письмовій формі ознайомлена Банком з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: з умовами кредитування, зокрема, щодо можливої суми кредиту; строку, на який кредит може бути одержаний; мети, для якої кредит може бути використаний; форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов`язаннями Позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недоліків пропонованих схем кредитування; орієнтовною сукупною вартістю кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів, тощо); варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту, тощо.

За положеннями статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини третьої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із пунктом 2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року, банки зобов`язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов`язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 зазначених Правил банки зобов`язані розробити форму (бюлетень, довідка, повідомлення, тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту перед укладенням кредитного договору.

Із матеріалів справи встановлено, що перед підписанням кредитного договору позивачу надано повну інформацію щодо умов кредитування.

Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Пунктом 15 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2015 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що при вирішенні спорів щодо розірвання (зміну) кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу, чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов`язує можливість розірвання (зміну) договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Отже, для розірвання (зміни) договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

Істотних обставин в контексті вимог статті 652 ЦК України, які в своїй сукупності є підставою для внесення змін до договору, у ході судового розгляду справи по суті встановлено не було.

З урахуванням всіх наведених вище обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд керується наступним.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушено, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенція (пункту 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Згідно із роз`ясненнями, що викладені в абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у справі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

З огляду на необґрунтованість даного позову, підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 );

відповідач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок № 54/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21133352).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин