Рішення № 82497321, 18.06.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2019 Справа № 905/794/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Г.Є. Курило

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь

про стягнення 4399,07грн.

Представники сторін:

від позивача: Єгоров В.С. – довіреність №14-183 від 13.05.2019;

від відповідача: не з`явились.

У судовому засіданні 30.05.2019

оголошено перерву до 18.06.2019

Суть спору: Позивач, Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь про стягнення 4399,07грн., з яких: пеня у сумі 4118,28грн., 3% річних у сумі 280,79грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №4469/16-БО-6/105/ПТ від 15.12.2015 в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.05.2019 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/794/19; справу №905/794/19 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

28.05.2019 від відповідача, Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що правовідносини за спірними поставками припинені їх повним виконанням. Окрім цього, надійшли клопотання про зменшення розміру пені на 80%, яка підлягає стягненню з відповідача та клопотання про відкладення судового засідання. Судом задоволено клопотання про відкладення судового засідання. 04.06.2019 від позивача надійшла на адресу суду відповідь на відзив, в якій не погоджувався з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги. Крім того, зазначив, що заперечує на клопотання відповідача про зменшення пені, в якому останній просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені у повному обсязі з огляду на його необґрунтованість. Так, відповідачем не заперечується неналежне виконання умов спірного договору, а саме прострочення оплати. Разом із тим, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Крім того, держава, покладаючи на АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи збитки.

У судовому засіданні 30.05.2019 оголошено перерву до 18.06.2019.

Представник позивача у судові засідання 30.05.2019 та 18.06.2019 з`явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судові засідання 30.05.2019 та 18.06.2019 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал на його юридичну адресу.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (найменування позивача було змінено на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (найменування відповідача було змінено на Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, відповідач, Споживач) укладений договір постачання природного газу №4469/16-БО-6/105/ПТ, за приписами п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (надалі-газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

За договором постачається газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 (п.1.3.договору).

Згідно з п.1.2 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2015) газ, що постачається за цим договором використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину постачальник передає споживачеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 62,800тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень – 32,400; лютий – 19,200; березень – 11,200

Відповідно до додаткової угоди №4 від 28.03.2016 до договору додано пункт 2.1. договору абзацом в наступній редакції: постачальник передає споживачу з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 3,274 (тис. куб. м).

Обсяги газу, що планується передати за договором (далі-плановий обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, викладених в п.1.2 цього договору. Обсяги газу, що планується передати за договором (далі-плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п.п.2.1.1 -2.1.2 договору).

Згідно з п.3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.п.3.5, 3.6 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016), не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Споживач зобов`язується надати Постачальнику: завірену копію акта наданих послуг з розподілу/транспортування природного газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та оператором ГРМ/ГТС; до копії акту Споживач за підписом уповноваженої особи надає інформацію стосовно детальної розбивки кількості газу, зазначеної в акті, за категоріями (в т.ч. за цим договором); підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяця, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою.

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Додатковими угодами № 1 від 31.12.2015, №2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016, №4 від 28.03.2016 до вказаного договору внесено зміни до п. 5.2 щодо ціни газу.

Також, згідно з п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016), оплата планових обсягів здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.6.3 договору, платежі здійснюються на поточний рахунок Постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію.

Умовами п.8.2. договору встановлено, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (п. 10.3. договору).

Додатковою угодою №4 від 28.03.2016 сторони виклали пункт 12 договору в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підставі вищезазначеного договору позивачем та відповідачем підписані акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування) б/н від 31.01.2016 у січні 2016 року на суму 115472,10грн. (13,721тис. куб. м), б/н від 29.02.2016 у лютому 2016 року на суму 63603,31грн. (7,733тис. куб. м), б/н від 31.03.2016 у березні 2016 року на суму 14270,58грн. (1,731тис. куб. м), б/н від 30.04.2016 у квітні 2016 року на суму 6567,76грн. (0,875тис. куб. м).

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ у 2016 році на суму 199913,75грн.

Як вказує позивач з посиланням на власний розрахунок та відомості, які містяться у довідці “Операції з 01.01.2016 по 31.07.2018, відповідачем здійснювалась оплата за спожитий природний газ за рахунок власних коштів у загальному розмірі 199913,75грн., погашена у повному обсязі але з простроченням строку оплати.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача пені у сумі 4118,28грн. за період з 16.02.2016 по 16.03.2016, 3% річних у сумі 280,79грн. за період з 16.02.2016 по 16.03.2016, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору в частині своєчасних розрахунків за одержаний природний газ.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п.5.2. договору або у відповідних додаткових угодах (п.5.1.договору). датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також, згідно з п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016), оплата планових обсягів здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання з оплати газу за 2016 рік виконані але з простроченням строку оплати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, погашення заборгованості за зобов`язаннями січень-лютий 2016 року відбулося з порушенням строків, визначеними у договорі №4469/16-БО-6/105/ПТ від 15.12.2015.

30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно інформації, розміщеної на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг http://www.nerc.gov.ua, відповідач зазначений в реєстрі суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме в сфері теплопостачання (виробництво теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), крім того, відповідача включено до Переліку ліцензіатів НКРЕКП у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що переходять під регулювання місцевих органів влади.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

За висновком суду, частиною 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Суд зазначає, що частина 3 ст. 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, оскільки застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст. 1, 2, 3 Закону.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 22.05.2018 у справі №905/3266/16, від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 01.04.2019 у справі №922/2784/18.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за поставлений природний газ у 2016 році, погашена у повному обсязі до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню імперативні приписи ч.3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, з огляду на що, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені та 3% річних відповідно про відмову у задоволенні позовних вимог.

Окрім того, у постанові від 29.01.2019 у справі №925/108/18 Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (як передумову для застосування процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ) встановлено для теплогенеруючих та теплопостачальних організацій, які не погасили до 31.12.2016 заборгованість перед постачальником за спожитий до 01.07.2016 природний газ. Відтак, до заборгованості, що виникла та була погашена споживачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не можуть бути застосовані правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80% суд зазначає наступне.

З огляду на висновки суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені 4118,28грн. за загальний період з 16.02.2016 по 16.03.2016, клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 80%, залишається судом без задоволення.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь про стягнення 4399,07грн., з яких: пеня у сумі 4118,28грн., 3% річних у сумі 280,79грн., відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційної інстанції через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129).

У судовому засіданні 18.06.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2019.

Суддя Г.Є. Курило