Рішення № 8249681, 22.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.10                                                                                 Справа № 4/180(16/120)

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк

до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 10063 грн. 44 коп.

Судова колегія у складі: головуючий суддя: Батюк Г.М.;

суддя: Ворожцов А.Г.;

суддя: Василенко Т.А.

За участю секретаря судового засідання: Чорної І.М.

У присутності представників сторін:

від позивача –юрисконсульт –Сірий А.М., довіреність № 01/19 від 15.01.2010.

від відповідача –не прибув.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 10063 грн. 44 коп.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42,43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Представник позивача надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 21.12.09 №234-юр, в порядку ст. 22 ГПК України, якою збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача збитків у сумі 19725 грн. 84 коп.

Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, здану до суду 14.01.2010, у судовому засіданні підтримав.

Представник позивача надав до суду уточнення до позовних вимог від 08.02.2010 № 249юр, зданого до суду 22.02.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, яким збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 19727 грн. 40 коп.

Представник позивача у судовому засіданні заяву про уточнення розміру позовних вимог, здану до суду 22.02.2010, підтримав.

Вказана заява про уточнення позовних вимог від 08.02.2010 № 249юр, здана до суду 22.02.2010, оцінюється судом, як заява про зміну позовних вимог у розумінні ст.22 ГПК України та приймається судом повністю

Таким чином, з врахуванням збільшення позовних вимог за заявою позивача про уточнення позовних вимог від 08.02.2010 № 249юр, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 19727 грн. 40 коп.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, судова колегія,

. в с т а н о в и л а:

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.07.2009 у справі №16/120 за позовом Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбут», до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля»про стягнення 10063 грн. 44 коп. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2009 у справі № 16/120 касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2009 у справі №16/20 скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 07.12.09 по справі №16/120, вказану справу передано на новий розгляд судді Батюк Г.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 08.02.2010 по справі №4/180(16/120) призначено колегію у складі суддів: головуючий колегії - Батюк Г.М., судді: Ворожцова А.Г., судді Василенко Т.А.

Заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог підлягають до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 19727 грн. 40 коп.(з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 29.01.04 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 8-01/2-К, за яким відповідач зобов’язався поставити вугільну продукцію належної якості, а позивач –прийняти та оплатити її на умовах договору.

Відповідач, з метою виконання умов договору, 16.05.2005 відвантажив на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго»вугільну продукцію марки ГСШ вагони за залізничними накладними: №№ 52977752,52978654 ( вагони :№№67172973,64349608) .

При прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС було встановлено, що поставлене вугілля за якісними показниками не відповідає умовам договору.

В свою чергу, ВАТ «Західенерго»як вантажоотримувач спірного вугілля звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Вугілля України»/позивача/ збитків за переадресування спірних вагонів з вугіллям неналежної якості у розмірі 29794 грн. 92 коп.

Рішенням від 19.12.2006 у справі № 31/559 господарський суд м. Києва стягнув з позивача на користь ВАТ «Західенерго»збитки в сумі 29794 грн. 92 коп. та судові витрати: держмито у сумі 149 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. 00 коп. Під час розгляду зазначеної справи було доведено, що відповідач у даній справі поставив неякісне вугілля.

Позивач, сплатив кошти, стягнуті за рішення господарського суду м. Києва в рамках справи № 31/559 тому він вважає, що це для нього є збитками, які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача.

Окрім цього, позивач оплатив вартість перевезення неякісного вугілля від вантажовідправника до вантажоотритмувача у сумі 4831 грн. 20 коп. і відповідно до п. 5.5 договору збитки пов’язані із перевезенням неякісного вугілля повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду, із даним позовом за яким просить стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 19727 грн. 40 коп.(з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав та у судове засідання не прибув.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача у їх сукупності, судова колегія прийшла до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем вугілля неналежної якості та порушення ж вимог договору щодо якості товару.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.07 29.01.04 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 8-01/2-К. За умовами вказаного договору «Постачальник»

/ відповідач у справі/ зобов’язується поставити , а «Покупець»(позивач у справі) прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне українського походження ( надалі- вугілля)(п.1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору, вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих піввагонах , погодженим графіком.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 „Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила приёма по качеству", ДСТУ4083 - 2002 „Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", «ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування", ГТР 34.09.110-2003 „Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи" та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить Договору.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором (п.3.3 договору) Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника, вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Покупець.

Згідно накладних №№ 52977752,52978654 (вагони:№№67172973,64349608) відправником ТОВ «Вугілля-Південь» на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго»була відправлена вугільна продукція –власність ВАТ «Лисичанськвугілля»»у власність ДП «Вугілля України»згідно договору №8-01/2К від 29.01.04, договорів №НР 4-01/1П від 28.01.04. Договір №НР 4-01/1П від 28.01.04 був укладений між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Західенерго», за умовами якого Постачальник –ДП «Вугілля України»зобов’язався постачати «Покупцю» вугільну продукцію в асортименті, по реквізитам і з якісними характеристика згідно умов договору.

Тобто, як вбачається, із матеріалів справи та наведених вище обставин, відповідач на виконання умов договору поставки №8-01/2К від 29.01.04 за накладними №№ 52977752,52978654 у вагонах :№№67172973,64349608 поставив позивачу, за вказаними останнім реквізитами вугільну продукцію.

21.05.06 року на території Бурштинській ТЕС для визначення фактичної якості вугілля відправленого за вказаними вище вигонами відбулося колегіальне відібрання точкових проб вугілля зі всіх вагонів, за результатами якого було складено Акт про відбір проб вугілля № 2698 від 21.05.2006 року.

За результатами випробування відібраних лабораторних проб вугілля, проведеного хімлабораторією Бурштинської ТЕС, було встановлено, що поставлене вугілля не відповідає якісним характеристикам, приведеним в договорі, оскільки фактичний вміст золи у вугіллі, поставленому за залізничними накладними №№ 52977752,52978654 становив 47,8%, 46,5% проти 30% гранично допустимого вмісту за договором в редакції Додаткової угоди № 8-1 від 11.06.2004, що підтверджується актами приймання вугілля № 2686 від 22.05.06 та №2686 від 21.05.2006.

Результати лабораторних випробувань знайшли відображення в Актах приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 2686 від 22.05.2006 року та № №2686 від 21.05.2006 (а.с13,15).

Як свідчать матеріали справи, у відібранні проб та складанні Актів про відбір проб вугілля № 2686 від 22.05.2006 року та №2686 від 21.05.2006, а також у прийманні Вугілля та складанні Акту приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 2686 від 22.05.2006 року №2686 та від 21.05.2006 брала участь Орленко А.В. як представник вантажовідправника.

При складенні Актів була присутня представник відповідача Орленко А.В., яка діяла від його імені на підставі довіреності № 56 від 11.01.06 року, якою Державне підприємство Донецька вугільна енергетична компанія»Відособленого підрозділу «Шахтоуправління Південнедонбаське № 1»довірило вказаній особі звіряння якості та кількості вугілля, поставленого за договором № 21-04/2-КН від 20.04.05, у тому числі яке надійшло на Бурштинську ТЕС, яке є власністю ДП «Вугілля України».

Виходячи з матеріалів справи № 31/559 господарським судом м. Києва був зроблений висновок, що заподіяння збитків ВАТ «Західенерго»в результаті поставки ДП «Вугілля-України»вугілля неналежної якості, позивач поніс витрати по поверненню вугілля неналежної якості, на загальну суму 29794 грн. 92 коп., в тому числі: витрати на сплату провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Стаханов Донецької залізниці (квитанція на групу вагонів № Е 569586); витрати на оплату за користування вагонами за час простою вагонів на території Бурштинської ТЕС (відомості плати за користування вагонами №№ 917/852,900/838, 906/842,904/839, 916/851).

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Незважаючи на те, що ВАТ «Лисичанськвугілля» у справі №31/559 не приймало участь, рішенням господарського суду м. Києва в рамках справи № 31/559 був встановлений факт поставки неякісного вугілля за накладними №№ 52977752,52978654(вагони №№67172973,64349608), а вказані вагони відправлялися саме відповідачем (ВАТ «Лисичанськвугілля») на виконання умов вищевказаного договору .

Разом з цим, слід вказати на те, що умовами договору поставки № 8-01/2-К від 29.01.04 передбачено, що приймання вугілля за якістю здійснюється з урахуванням Інструкції П-7(п.5.1 договору), а відповідно до п. 5.5 сторони відшкодовують один одному збитки заподіяні неналежним виконанням умов договору.

Як було вказано вище та підтверджено матеріалами справи вантажовідправником неякісного вугілля за переліченими вище вагонами було саме ВАТ «Лисичанськвугілля».

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні

санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Оскільки збитки в сумі 19727 грн. 40 коп.( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) були підтверджені рішенням господарського суду м. Києва та матеріалами справи позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до п. 119 Статуту залізниць України, за час простою вагонів в очікуванні прибуття представника постачальника ВАТ "Західенерго" була сплачена плата за користування вагонами, що підтверджується відповідними відомостями, яка була стягнута з позивача за судовим рішенням.

Суд погоджується з доводами позивача щодо підстав для стягнення заявлених збитків:

Протиправність дій полягає у порушенні договірного зобов'язання, оскільки вугілля було поставлене відповідачем невідповідної якості, факти невідповідності доведені ВАТ "Західенерго" та визнані господарським судом м. Києва.

Заподіяння збитків в результаті неправомірних дій полягають в тому, що позивач поніс витрати з відшкодування витрат ВАТ "Західенерго" по сплаті залізниці коштів за користування вагонами за час простою та повернення вугільної продукції в сумі 19693,68 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами.

          Про наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля, що призвело до заподіяння збитків у вигляді понесених витрат.

          Щодо вини, то позивач посилається на роз'яснення ВАСУ від 14.07.94 № 2 у новій редакції від 29.12.07, у п. 6 якого зазначено, що у випадках порушення зобов'язання за договором цивільне законодавство (ст.ст. 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника, тому позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди.

Вирішуючи цей спір, суд дійшов висновку, що підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди відповідачем є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки відповідача, який заподіяв шкоду, причинний зв'язок між ними, вина, склад цього правопорушення доведений позивачем наявними у справі доказами.

Як свідчать матеріали справи, позивач, оплатив перевезення вугілля, у тому числі : провізна плата від станції Стаханов до станції Бурштин (вагон № 67172973,накладна№ 52977752), провізна плата від станції Стаханов до станції Бурштин ( вагон № 64349608, накладна 32560932), провізна плата станції Бурштин до станції Стаханов ( вагони №№ 64349608, 67172973, квитанція на групу вагонів Е 569586), плата за користування вагонами №№ 64349608, 67172973, відомості плати за користування вагонами №№ 917/852,916/851,900/838,906/842).

Тобто, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, позивачем доведено суду, що йому з вини відповідача були нанесені збитки в сумі 19727 грн. 40 коп.( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), у зв’язку з чим позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929 в особі філії «Донецьквуглезбут», юридична адреса: м. Донецьк вул. Університетська, 36, фактична адреса: м. Донецьк, бул. Шевченко,133, код ЄДРПОУ 32359108 на користь державного бюджету України недоплачене державне мито у сумі 0 грн. 02 коп.

На підстав викладеного, ст.19 Конституції України, ст.224, 225 ГК України та керуючись ст.ст. 22,44,49,75,82,84,85 ГПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м.Лисичанськ Луганської області, вул. Малиновського,1, код ЄДРПОУ 32359108 на користь Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929 в особі філії «Донецьквуглезбут», юридична адреса: м. Донецьк вул. Університетська, 36, м. Донецьк, фактична адреса: бул. Шевченко,133, м. Донецьк, код ЄДРПОУ 32359108 збитки у сумі 19727 грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 197 грн. 27 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929 в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк, юридична адреса: м. Донецьк вул. Університетська, 36, юридична адреса: м. Донецьк вул. Університетська, 36, код ЄДРПОУ 32359108 на користь державного бюджету України р/р 31118095700006, банк –ГУДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку –095 недоплачене державне мито у сумі 00 грн. 02 коп. Наказ видати ДПІ Ворошиловського району м. Донецька.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Дата підписання рішення –26.02.2010.

Головуючий суддя                                                             Г.М. Батюк

Суддя А.Г.Ворожцов

Суддя Т.А.Василенко

Пом. судді Ю.А.Зайцева