Ухвала суду № 82494741, 28.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

28 лютого 2019 року м. Київ№ 826/5000/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря Артеменко В.В. та представників:

представника позивача: Кислий Т.Ф.;

представника позивача: Кулинич В.П.

представника відповідача 1,2: Потоцький М.Ю.;

представника третьої особи: Войков А.П.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом СВОТЧ АГ

до 1) Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності"

2) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

третя особа Еппл Інс. (Apple Inc .)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

СВОТЧ АГ звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Еппл Інс. ( Apple Inc .) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 27 березня 2018 року №826/5000/18 відкрито загальне позовне провадження.

Разом з тим, 08 лютого 2019 року через канцелярію суду представником Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заявлено клопотання про закриття провадження у даній справі, у зв`язку з неналежністю її розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні 28 лютого 2019 року представник відповідачів заявлене клопотання щодо закриття провадження у даній справі підтримав.

Представники позивача проти вищезазначеного клопотання заперечили з тих підстав, що даний спір не може вважатись приватно-правовим, оскільки у Позивача не виникало жодних цивільних прав внаслідок оскаржуваних рішень і вони не оскаржені третіми особами.

Представник третьої особи заявлено відповідачем клопотання підтримав.

Під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні 28 лютого 2019р., судом встановлено, що її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

У рішенні Європейського суду з прав людини, (далі - Суд), від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас, помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Поряд із цим, як уже зазначалося, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є також і вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як свідчать матеріали даної справи, СВОТЧ АГ звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення від 06.04.2017 р. Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" про відмову в наданні правової охорони знаку товарів і послуг "Tick different" за міжнародною реєстрацією №1280843, змінене рішенням Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.12.2017 затверджене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.01.2018 р. №29.

Відтак, виходячи зі змісту позовних вимог, вони стосуються правомірності відмови у реєстрації знака для товарів і послуг, тобто, стосується прав інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 420 ЦК України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Положеннями ч. 2 ст. 20 ГПК України визначено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: 1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування.

Згідно з ч. 1 р. Х "Прикінцеві положення" ГПК України частина четверта статті 3, частини перша та друга статті 20 (в частині визначення юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), частина третя статті 24, частина третя статті 25, частина дев`ята статті 31, частина друга статті 33, частина третя статті 253, частина перша статті 320 цього Кодексу (в частині права на подання заяви про перегляд судового рішення Вищого суду з питань інтелектуальної власності) вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Частиною 1 р. ХІ "Перехідних положень" ГПК України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: 16) до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача стосуються саме правомірності відмови у реєстрації знака для товарів і послуг, тобто даний спір стосується прав інтелектуальної власності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана справа не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, суд, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №910/18195/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

На підставі вищенаведеного, ст. 2-5, 238-239, 241, 243, 248, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити.

2. Закрити провадження у адміністративній справі №826/5000/18 за позовом СВОТЧ АГ до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Еппл Інс. (Apple Inc .) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 05 березня 2019 року

Суддя Н.М. Клименчук