Рішення № 82494659, 18.06.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/706/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємцч ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області від 14.03.2019 року №ХС3679/1523/АВ/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 125190,00 грн.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що 01.03.2019 року посадовими особами відповідача було проведене інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин за місцем здійснення останнім господарської діяльності за адресою: м. Нова Каховка, пр-т. Дніпровський, 1-Б, фітнес клуб «Power Gym».

За результатами інспекційного відвідування складено відповідний акт та постанова про накладення на позивача штрафу у розмірі 125190,00 грн.

Позивач вважає рішення ГУ Держпраці протиправним. З посиланням на норми Цивільного Кодексу України, Кодексу законів про працю України та на Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390, обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про скасування постанови про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

19 квітня 2019 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем. У зв`язку з чим провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17.05.2019 року.

16.05.2019 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з недостатністю у нього часу для надання відзиву на позов.

В судове засідання, призначене на 17.05.2019 року представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені завчасно та належним чином.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року розгляд справи відкладено на 11 червня 2019 року.

Відповідач 10.06.2019 року подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким проти позову заперечує з таких підстав. Питання проведення перевірки суб`єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю врегульовано Конвенцією Міжнародної організації праці №81 від 11 липня 1947 року, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та постановою КМУ «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №295 від 26 квітня 2017 року. При проведенні перевірки позивача та оформленні результатів перевірки, зокрема, при винесенні спірної постанови відповідач діяв у спосіб та порядок передбачений спеціальним законодавством. Все це, на думку відповідача, є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

11.06.2019 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №73027 0170394 6.

Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України суд вважає, що подання позивачем заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неприбуття без поважних причин відповідача не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

На підставі пп.3 п.5 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (затверджений постановою КМУ №295 від 26 квітня 2017 року), рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; інформації Новокаховського МВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області (повідомлення від 21.02.2019 №3/4109) ГУ Держпраці у Херсонській області винесено наказ «Про проведення інспекційного відвідування» №258 від 27.02.2019 року.

Зазначеним наказом начальнику управління з питань праці головного управління Держпраці у Херсонській області Марієнчук С. П. наказано організувати участь головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Іванової Н.С. (посвідчення інспектора праці №1523) у проведенні інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці, рівності трудових прав громадян України, гарантій для неповнолітніх та працівників на час виконання державних або громадських обов`язків ФОП ОСОБА_1

27.02.2019 року на посадових осіб, визначених в наказі №258 від 27.02.2019 року виписано направлення на проведення інспекційного відвідування №237 зі строком дії з 01 по 04 березня 2019 року.

В період з 12 год.30 хв. 01.03.2019 року по 15 год. 45 хв. 04.03.2019 року посадовими особами відповідача ОСОБА_2 , проведено інспекційне відвідування позивача за адресою здійснення ним підприємницької діяльності.

Висновком інспекційного відвідування є порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 24 КЗпПУ та Постанови КМУ від 17.06.2015р. № 413 “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу” ФОП Крюком В. ОСОБА_3 . допущено до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

На підставі акту інспекційного відвідування винесено, серед іншого, постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХС 3679/1523/АВ/ТД-ФС від 14.03.2019 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 125190,00 грн.

Не погодившись з правовими підставами для призначення інспекційного відвідування, постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір суд виходить із наступного.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення N 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення N 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення N 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення N 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення N 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головного управління Держпраці в Херсонській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 N 877-V (далі - Закон N 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок N 295).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" N 877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон N 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону N 877-V заходи контролю здійснюються, в т. ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Дана норма встановлює імперативні вимоги до здійснення заходів Управліннями Держпраці, а саме, вони під час здійснення заходів контролю зобов`язані забезпечити дотримання абсолютно конкретних норм Закону №877-V, натомість інші статті цього закону на відповідача не розповсюджуються.

Верховний Суд встановив обов`язок Управління Держпраці дотриматись цих приписів Закону №877-V при проведенні інспекційного відвідування, виклавши дану позицію в постанові від 22 березня 2018 року в справі №697/2073/17 провадження К/9901/2769/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:… об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв (абз.6 ст.3 Закону №877-V); здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (абз.7 ст.3 Закону №877-V).

В той же час, відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295 Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Суд дійшов висновку, що при наявності колізії між нормами Закону Украйни "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", які забороняють використання анонімних звернень, інших безпідставних заяв та дотримання яких зобов`язаний забезпечити відповідач при проведенні інспекційного відвідування, та приписами Порядку № 295 слід звернутись до ч.3 ст.7 КАС України та до Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (ч.3 ст.7 КАС України).

У роз`ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Співставлення цих двох норм (Закону та Порядку) дає суду підстави для висновку, що при аналізі інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, керівник Управління Держпраці зобов`язаний дотриматись приписів абз.6 ст.3 Закону№877-V. Такий обов`язок вимагає від керівника відфільтровувати анонімні та явно безпідставні заяви про порушення законодавства про працю, що, в свою чергу, є правовим засобом захисту суб`єктів господарювання на етапі прийняття керівником рішення від свавілля державних органів щодо проведення перевірок на підставі наклепів або анонімних заяв конкурентів, фактично це є нічим іншим, як конвенційним принципом «згідно із законом».

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява N 30856/03§43) суд наголошує, що «вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ... Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам».

Додатково до такої позиції суду, слід навести ч.7 ст. 4 Закону №877-V, яку зобов`язаний дотриматись відповідач при здійсненні контрольного заходу, та відповідно до якої у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

З відзиву ГУ Держпраці вбачається, що підставою для призначення інспекційного відвідування позивача стали обставини, передбачені пп. 3 п.5 Порядку №295 - рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

В якості інформації, що лягла в основу такого рішення керівника Управління відповідачем вказано – повідомлення Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області від 21.02.2019 року №3/4109 (а.с.67), у якій ФОП ОСОБА_1 названий роботодавцем – порушником порядку оформлення трудових відносин осіб, які мають майнові зобов`язання за рішенням суду (інших органів), в тому числі заборгованість за договорами позики ОСОБА_5 .

Стосовно віднесення інформації, що міститься в повідомленні до інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту суд зазначає наступне.

Так, автором листа (повідомлення) є Новокаховський міський відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно змісту самого повідомлення, воно складене на підставі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», Меморандуму про співробітництво між Державною службою України з питань праці та Міністерством юстиції України від 21.01.2019 року.

З аналізу ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що зазначена норма містить перелік обов`язків і прав виконавців, зазначає про обов`язковість вимог виконавців. Однак, наведена норма не містить права державного виконавця на встановлення будь-яких фактів, зокрема, фактів щодо порушення роботодавцем порядку оформлення трудових відносин. Більш того, частиною 3 наведеної статті вбачається, що всі перелічені в статті права виконавець набуває під час здійснення виконавчого провадження.

Також, в повідомленні Новокаховський міський відділ виконавчої служби посилається, як на підставу складення та направлення повідомлення посилається на Меморандум про співробітництво між Державною службою України з питань праці та Міністерством юстиції України від 21.01.2019 року.

Для надання оцінки посиланню на зазначений документ суд вказує, що сторонами меморандуму є органи державної влади (Державна служба України з питань праці та Міністерство юстиції України), отже, обсяг їх правоздатності (згідно ч.2 ст. 19 Конституції України) встановлюється тільки Конституцією та законами України. Надання державним органам додаткових повноважень на підставі договорів між ними чинним законодавством України не передбачена.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Новокаховський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області не наділений, ані правом для проведення перевірок суб`єктів господарювання на предмет дотримання трудового законодавства, ані правом ініціювати відповідні перевірки Головним управлінням Держпраці в Херсонській області.

Також суд вважає, що повідомлення Новокаховського МВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області не тільки складено його автором без відповідних повноважень, але й містить безпідставне твердження про порушення позивачем порядку оформлення трудових відносин у формі встановленого факту. Так, повідомлення не містить зазначення, в чому саме полягає порушення порядку оформлення трудових відносин, відносно кого відповідне порушення вчинено. Натомість, в якості обґрунтування міститься посилання на відкриті щодо ОСОБА_5 . виконавчі провадження за судовими рішеннями щодо стягнення на користь різних стягувачів грошових коштів за договорами позики. Яким чином примусове стягнення боргу з ОСОБА_5 стосується порушення порядку оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 в повідомленні не йдеться.

Отже, використання інформації наданої Новокаховським МВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області з перевищенням наданих йому повноважень не може бути інформацією отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 п.5 Порядку №295, в розумінні положень зазначеного Порядку. Окрім того, суд з наведених вище аргументів вважає повідомлення органу державної виконавчої служби явно безпідставним, що також, згідно абз.6 ст.3 Закону №877-V робить його використання для проведення перевірки неприпустимим.

Також, відповідачем не зазначено жодного іншого джерела інформації, яке було використано керівником Управління при прийнятті рішення про проведення перевірки.

Отже, рішення відповідача про проведення інспекційного відвідування прийнято ним не за результатами системного вивчення певного масиву інформації, а за результатом розгляду одного єдиного листа - повідомлення від суб`єкта владних повноважень, який права на складання таких листів та надання відповідної інформації не має, а інформація, що містилась в повідомленні була явно безпідставною.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для видання наказу від 27.02.2019 року №258 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , а також направлення на проведення інспекційного відвідування №237 від 27.02.2019 року.

Окрім зазначеного, протиправними є дії відповідача щодо визначення ним кола питань, що підлягають перевірці. Так, з повідомлення Новокаховського МВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області вбачається, що в ньому наведена інформації лише стосовно порушення ФОП ОСОБА_1 порядку оформлення трудових відносин. Інформації щодо порушення прав громадян щодо оплати їх праці, дотримання гарантій для неповнолітніх та працівників на час виконання державних та громадських обов`язків повідомлення не містить. Згідно вже наведеного положення ч. 1 ст. 6 Закону №877-V під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Отже, включення до питань, що підлягали інспектуванню питання оплати праці, гарантій для неповнолітніх та працівників на час виконання державних та громадських обов`язків є протиправним.

Стосовно самої перевірки суд зазначає наступне.

У справі, що розглядається, предметом спору, зокрема, є правомірність постанови відповідача про накладення на позивача штрафу в розмірі 125 190 грн. Підставою винесення постанови про накладення штрафу від 14.03.2019 № ХС3679/1523/АВ/ТД-ФС став фактичний допуск позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору, в той час як працівники виконують певні функції за конкретною посадою.

Отже, для правильного вирішення справи має значення правова кваліфікація правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_4 , зокрема, їх належність до трудових.

Так, взаємовідносини громадянина і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Подібні правовідносини були предметом розгляду судом касаційної інстанції. У постанові від 26.09.2018 у справі № 822/723/17 та постанові від 06.03.2019 по справі № 802/2066/16-а Верховний Суд зробив такий правовий висновок:

«Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт».

В матеріалах справи наявний цивільно-правовий договір від 24.01.2019 року, згідно якого ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець) домовились в порядку та на умовах, визначених договором про надання виконавцем послуг з клінінгу приміщення фітнес-клубу «Power Gym» за адресою: 74900, м. Нова Каховка, вул. Промислова, 1Б, а замовник зобов`язується оплатити виконану роботу.

Вартість виконаних робіт становить 5400 грн. Оплата здійснюється одноразово за закінчену роботу.

Підставами для сплати винагороди є підписаний сторонами акт приймання-передачі робіт (п.3.1 Договору).

Окрім зазначеного, про те, що ОСОБА_4 є особою, що виконувала роботи з клінінгу приміщень позивача стверджується й ним самим.

Згідно ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, факт того, що ОСОБА_4 не є особою, яка виконувала роботи з клінінгу на підставі цивільно-правового договору, а фактично перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 має бути доведений саме відповідачем.

Натомість, відповідачем на підтвердження своїх доводів надано лише відео файл, в якому, з урахуванням пояснень позивача, зафіксована ОСОБА_4 ., яка знаходиться за стійкою приймальні фітнес-клубу ФОП Крюка В.В. Виконання зазначеною особою обов`язків адміністратора закладу відеоматеріалами не підтверджено. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 здійснювала розрахунки з клієнтами закладу або виконувала інші адміністративно-господарські функції відповідачем не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів використання позивачем неоформленої праці Гречаної ОСОБА_6 .

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд встановив, що відповідачем допущені порушення при обґрунтуванні встановленого порушення та при призначенні проведення самого інспекційного відвідування.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнятою не у відповідність до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим, дійшов до висновку про її протиправність та необхідність скасування, отже позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню з ГУ Держпраці у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

З приводу вимог позову про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 131,00 грн. суд зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати пов`язані з професійною правничою допомогою отриманою від адвоката, у цій справі, включаючи зустріч з клієнтом, попередню бесіду, ознайомлення зі змістом акту інспекційного відвідування, повідомленням про розгляд справи, постановою про накладення штрафу, договору на виконання робіт, підготовку договору про надання правової допомоги, попереднього розрахунку, акту виконаних робіт, огляд законодавства, що регулює спірні правовідносини та ознайомлення з правовими позиціями судів вищих інстанцій у спірних відносинах в аналогічних справах, підготовка та подання до суду позовної заяви, участь в підготовчому судовому засіданні, участь в судових засіданнях по суті справи.

До позову позивачем додано:

- Договір №30 про надання правової допомоги від 01.04.2019 року;

- Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції

Так, із змісту договору про надання правової допомоги від 01.04.2019 року вбачається, що він укладений між ФОП ОСОБА_7 В ОСОБА_8 В ОСОБА_8 (клієнт) та Адвокатом Крижановським М.М. (адвокат), відповідно до пункту 1.1 цього договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно пункту 2.2. договору про надання правової допомоги від 01.04.2019 року загальний обсяг часу, витраченого адвокатом, та остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акту здавання-приймання виконаних робіт (послуг).

Верховний Суд в своїй постанові від 22.04.2019 року по справі №806/2143/18 наголошує, що відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Однак, позивачем до позову не додано акт виконаних робіт відповідно до пункту 2.2. договору про надання правової допомоги від 01.04.2019 року, який би підтвердив виконання адвокатом Крижановським ОСОБА_9 . своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_7 В ОСОБА_10 у справі № 540/706/19.

Окрім зазначеного, позивачем наданий попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції від 02.04.2019 року, в якому зазначив детальний опис виконання робіт (наданих послуг), необхідних для надання правової допомоги, а саме: зустріч з клієнтом, попередню бесіду, ознайомлення зі змістом акту інспекційного відвідування, повідомленням про розгляд справи, постановою про накладення штрафу, договору на виконання робіт, підготовку договору про надання правової допомоги, попереднього розрахунку, акту виконаних робіт, огляд законодавства, що регулює спірні правовідносини та ознайомлення з правовими позиціями судів вищих інстанцій у спірних відносинах в аналогічних справах, підготовка та подання до суду позовної заяви, участь в підготовчому судовому засіданні, участь в судових засіданнях по суті справи, на що затрачено 22 години і встановлено вартість 21 131,00 грн.

Досліджуючи наданий позивачем опис, суд вбачає, що в ньому не міститься інформації про надання послуг по справі № 540/706/19, опис не містить жодної інформації щодо надання консультацій з правових питань позивачу у справі № 540/706/19; позовна заява не містить доказів аналізу судової практики її копій до додатків не додано.

Також, суд критично оцінює зазначені в розрахунках вартість робіт з участі в підготовчих судових засіданнях (2 години), оскільки розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження проведення підготовчих засідань не передбачено.

Також, в справі не проводилось судових засідань, які включені в вартість робіт. Адвокат позивача на дати судових засідань до суду з`являвся, проте справа розглянута в порядку письмового провадження.

Відтак, не визначення змісту та обсягу конкретної діяльності унеможливлює прийняття опису, як доказу який підтверджує витрати на правничу допомогу саме по цій адміністративній справі на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Окрім зазначеного, позивачем та його адвокатом не надано жодного доказу понесення ФОП ОСОБА_1 . фактичних витрат з надання йому правничої допомоги (розрахункових документів суду не надано).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення позивачем витрат, інакших за судовий збір, пов`язаних з цією справою.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області від 14.03.2019 року №ХС3679/1523/АВ/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 125190,00 грн.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Херсонській області (73026, м.Херсон, вул. Тираспільська, 1, код ЄДРПОУ 39792699) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 .35, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 112040100