Рішення № 82494628, 20.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року справа № 580/1644/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Міністерства оборони України (далі – Міністерство, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 22 протоколу № 50 від 03.05.2019 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідно до пункту 22 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 50 від 03.05.2019 року, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду № 823/2227/18 від 08.01.2019 року, позивачеві відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з тих підстав, що інвалідність встановлено понад тримісячний термін та що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Позивач вважає, що даною відмовою відповідач не тільки порушив конституційні прав позивача та норми чинного законодавства, а і проявив неповагу до суду та ухвалених ним процесуальних документів.

Щодо посилань відповідача на положення ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII відповідно до якої, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми, то вказана норма не позбавляє права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Письмовий відзив на адміністративний позов від Міністерства оборони України не надходив.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 в період з 27.04.1985 по 21.05.1987 проходив строкову військову службу. За час служби брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 06.05.1986 по 08.06.1986, що підтверджується копією довідки про період участі в ліквідації наслідків аварії, копією виписки з наказу та копією військового квитка. В подальшому, позивач проходив службу в органах МВС.

21.05.1987 позивача було звільнено із строкової військової служби з внутрішніх військ МВС та 10.02.1999 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серія 1-4 НОМЕР_1 № 012646 від 10.02.1999), а 12.01.2018 під час повторного огляду визнано інвалідом ІІ групи внаслідок тієї ж причини (довідка МСЕК серії 12 ААА № 875655 від 12.01.2018).

У квітні 2018 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату із заявою про отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

У відповідності до п. 15 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 37 від 06.04.2018, позивачеві відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що виплата такої допомоги має здійснюватися органом МВС, оскільки військова частина у складі якої позивач проходив військову службу не належала і не належить до військових частин Міністерства оборони України, а належить до органів Міністерства внутрішніх справ.

Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 у справі № 823/2227/18 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково, а саме: визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, викладене у пункті 15 протоколу від 06 квітня 2018 року №37 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до пункту 22 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 50 від 03.05.2019 року, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду № 823/2227/18 від 08.01.2019 року, позивачеві відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з тих підстав, що інвалідність встановлено понад тримісячний термін та що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Предметом є відмова відповідача у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, який був прийнятий 20.12.1991 року.

Відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (у редакції, чинній на момент встановлення позивачеві інвалідності у лютому 1997 року) військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 488 від 19.08.1992 року “Про Умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум” (була чинною до 24.01.2014 року).

Як передбачено пунктами 1, 2, 3, 6, 7 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України № 488 від 19.08.1992 року, державне обов`язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією “ОРАНТА” за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.

Страхові платежі з державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, включаючи витрати Національною акціонерною страховою компанією “ОРАНТА” на його проведення в розмірі 6 процентів загальної суми цих платежів, перераховуються страхувальниками на спеціальний рахунок Національної акціонерної страхової компанії “ОРАНТА”. Розмір щорічних страхових платежів установлюється правлінням Укрдержстраху за погодженням з страхувальниками.

Розміри страхових платежів установлюються щорічно Національною акціонерною страховою компанією “ОРАНТА” за погодженням з Мінфіном під час формування державного бюджету на наступний рік.

Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” виплачує страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті; б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах “а” і “б”, у зв`язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.

Вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред`явити Національній акціонерній страховій компанії “ОРАНТА” протягом трьох років з дня настання страхової події.

З 10.05.2006 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу” № 3597-1V від 04.04.2006 року, яким Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” викладено у новій редакції та визначено нові умови державного страхування і виплати в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов`язаних.

Відповідно до частин 3, 4 статті 41 Закону України “Про загальний військовий обов`язок і військову службу” (в редакції Закону України № 3597-IV від 04.04.2006 року) у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.

Військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на збори, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності за умов, передбачених частиною третьою цієї статті, виплачується одноразова грошова допомога в порядку, визначеному Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Законом України № 328-V від 03.11.2006 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”, який набрав чинності з 01.01.2007 року, статтю 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладено новій редакції.

Відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 499 від 28.05.2008 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб”.

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Пунктом 3 вказаної постанови передбачено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284.

Аналіз вказаних правових норм свідчить, що у разі встановлення особі інвалідності, що пов`язана із виконанням ним обов`язків військової служби, до 01.01.2007 року призначення та виплата такій особі страхових платежів здійснюється в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання таких платежів.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.10.2018 року у справі №820/2504/18, від 09.11.2018 року у справі №759/5707/16-а, від 03.10.2018 року у справі №489/7860/14-а.

Як свідчать матеріали справи, позивачеві встановлена третя група інвалідності 10.02.1999 року, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК до довідки № 012646.

За таких обставин, правові підстави для призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, відсутні, оскільки він був звільнений зі строкової військової служби та інвалідність йому встановлено до набрання чинності Законом України № 3597-IV від 04.04.2006 року, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та до набрання чинності Законом України № 328-V від 03.11.2006 року, якою статтю 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладено у новій редакції.

Зміни до законодавства щодо права на отримання одноразової грошової допомоги особами, звільненими з військової служби, яким встановлено інвалідність, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби, не мають зворотної дії у часі, а норми Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, на який посилався позивач, застосовуються у разі первинного встановлення інвалідності після набрання ним чинності.

Стосовно посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що з 12.01.2018 позивачеві безтерміново вперше встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі чого 18.01.2018 року управлінням соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації встановлений статус інваліда війни другої групи безтерміново, про що було видано посвідчення серії НОМЕР_2 , суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, 12.01.2018 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС, огляд інваліда повторний, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №875655 від 12.01.2018. Тобто, в даному випадку встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності відбулося під час повторного огляду, а не в перше, тому дане посилання позивача суд не бере до уваги, оскільки воно не відповідає дійсним обставинам справи.

Отже, оскільки позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, статтею 41 Закону України “Про загальний військовий обов`язок і військову службу”, то відповідач правомірно відмовив у її призначенні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору згідно Закону України “Про судовий збір”, не підлягають задоволенню, а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

2) відповідач – Міністерство оборони України (03167, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.06.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк