Рішення № 82494619, 18.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року справа № 580/1297/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді – Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Салабай М.В.,

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача – ОСОБА_2 (згідно з ордером),

представника відповідача – Косточки В.С. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

11.04.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд з позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Міністерства оборони України (03167, м.Київ, просп. Повітрофлотський, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022) (далі – відповідач) про:

визнання протиправним і скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 18.01.2019 №2, про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975;

зобов`язання відповідача розглянути і вирішити питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в порядку та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Позов мотивовано тим, що відповідач спірним рішенням протиправно відмовив йому у призначенні та виплаті вищевказаної допомоги з підстав встановлення інвалідності після спливу трьох місячного терміну після звільнення зі служби. Позивач стверджує, що має право на отримання допомоги незалежно від часу настання інвалідності. Крім того зазначає, що первинні висновки ВЛК про причини інвалідності, які заважали йому своєчасно отримати інвалідність, скасовані. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 16.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач отримав 19.04.2019, а відповідач – 23.04.2019.

14.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. З посиланням на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 вказує, що оскільки позивачу встановлено інвалідність в понад 3-х місячний термін після закінчення звільнення зі служби, відсутні підстави для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Ухвалою від 27.05.2019 суд призначив судове засідання для розгляду цієї справи у спрощеному провадженні та задовольнив клопотання сторін щодо приєднання до матеріалів справи доказів.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

Довідкою військової частини польової пошти В0849 від 22.06.2017 №754 підтверджено участь позивача у період з 01.05.2014 до 12.07.2014 у проведенні антитерористичної операції (далі - АТО) в східній частині України. Посвідченням від 23.05.2015 серії АБ №536316 підтверджено наявність у позивача статусу учасника бойових дій.

Згідно з даними військового квитка позивача серії НОМЕР_2 він звільнений в запас Збройних Сил України з 08.04.2015.

Відповідно до довідки військової частини польової пошти В0849 від 15.09.2014 №728 позивач 12.07.2014 у результаті обстрілу реактивними артилерійськими снарядами отримав вогнепальні уламкові сліпі поранення м`яких тканин лобної ділянки, правого стегна, лівої гомілки та ступні. Військово-лікарською комісією військово-медичного клінічного центру Західного регіону встановлено причинний зв`язок, що захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби (довідка від 22.07.2014 №582/1).

У подальшому на засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України згадану довідку від 22.07.2014 №582/1 відмінено та встановлено, що поранення, травма та захворювання позивача пов`язані із захистом Батьківщини (протокол від 10.02.2017 №477).

Відповідно до довідки з акту огляду МСЕК серії 12 ААА №541105 від 06.04.2017 позивачу вперше встановлена ІІІ група інвалідності (поранення, травма та захворювання пов`язані із захистом Батьківщини).

На звернення позивача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини Черкаський ОВК листами від 02.01.2018 №6/8/5/15 та від 12.03.2018 №6/8/5/358 повідомив про відсутність підстав у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, оскільки встановлено інвалідність у строк понад 3-х місячний термін з часу звільнення зі служби. У зв`язку з цим відмовив у направленні документів до Міністерства оборони України.

Вказані дії позивач оскаржив до Черкаського окружного адміністративного суду (справа №823/2040/18). Ухвалою суду у цій справі позов залишено без розгляду.

09.07.2018 позивач втретє звернувся до Черкаського ОВК із заявою про виплату йому вказаної одноразової грошової допомоги. До заяви додав копії: паспорта, РНОКПП, виписки з акту огляду МСЕК, витягу з ВЛК, довідки про обставини травми, військового квитка, довідки про участь в АТО.

Листом від 09.07.2018 №6/8/6/1111 Черкаський ОВК направив подані позивачем документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 18.01.2019 №2, відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, з підстави встановлення йому інвалідності понад 3-х місячний термін з часу звільнення зі служби.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 25.03.1992, №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон №2232-XII), Законом України від 20.12.1991, №2011-XII “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII), Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі – Порядок №975).

Статтею 1 Закону 2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання ( ч.1 ст.16 Закону №2011-XII).

Згідно з п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII вона призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком №975.

Згідно з абз.4 п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

На підставі підп.3 п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Проаналізувавши наведену норму суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у випадку отримання інвалідності внаслідок поранення, заподіяного під час виконання обов`язків служби вказаною категорією осіб, не обмежене строком оформлення інвалідності та фактом перебування на службі. Обмеження тримісячним строком для такої допомоги поширюється на випадки отримання відповідною особою інвалідності після звільнення, якщо воно спричинене захворюванням або нещасним випадком, які мали місце в період проходження служби.

Вказаними вище довідками підтверджено отримання позивачем у період служби саме поранення, заподіяного під час виконання обов`язку військової служби, внаслідок чого він отримав інвалідність. Тому мотиви, з яких прийняте відповідачем спірне рішення, не відповідають вимогам законодавства та є протиправними.

На підставі п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Суд встановив, що вказаних вимог позивач дотримався.

Для вирішення спору суд врахував, що виключний перелік підстав, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені ч.4 ст.16 Закону №2011-XII.

Згідно зі вказаною нормою призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Цей перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Вказаної у спірному рішенні підстави зазначена вище норма не містить. Відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, наведених у законі обставин для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, та суд - під час розгляду справи не установили.

У довідці Військової частини А2167 від 29.01.2018 №1 щодо обставин поранення позивача вказано, що відносно позивача під час отримання поранення факту вживання алкогольних напоїв не виявлено. Позивач перебував у бронежилеті та кулезахисному шоломі. Доказів наявності (у тому числі перевірки відповідачем під час розгляду матеріалів позивача) інших, передбачених ч.4 ст.16 Закону №2011-XII, обставин суду не надано та не доведено.

Крім того, оскільки причинний зв`язок під час встановлення позивачу 3 групи інвалідності (поранення, травма та захворювання пов`язані із захистом Батьківщини) установлений на підставі рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (протокол від 10.02.2017 №477), яким відмінено довідку Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 22.07.2014 №582/1, що складалася в період несення позивачем військової служби, отримання позивачем 3 групи інвалідності з вищевказаним причинним зв`язком у досить тривалий термін відбулось з незалежних від нього причин. Відповідач вказаних обставин не врахував не обґрунтовано.

Отже, відповідач прийняв спірне рішення всупереч вимог ч.4 ст.16 Закону №2011-XII та відповідні доводи позивача щодо протиправності спірного рішення є обґрунтованими.

Тому позовна вимога про визнання протиправним і скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 18.01.2019 №2, про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 не є обґрунтованими та не враховані судом, оскільки: по-перше, у вказаному рішенні проаналізовано ст.16 Закону №2011-XII у редакції з 01.01.2007 до 01.01.2014, яка не поширюється на спірні відносини позивача; по-друге, цим рішенням оцінені рішення судів нижчих інстанцій з приводу досліджених обставин отримання особою інвалідності внаслідок травм, отриманих під час виконання службових обов`язків в Республіці Афганістан у строк понад 20 років. Натомість у цій справі щодо позивача переглядалася та відмінена довідка Військово-лікарської комісії щодо отриманих позивачем травм та причин захворювань, що перешкоджало йому невідкладно звернутися з необхідними документами для отримання відповідної допомоги. Отже, обставини у наведеному рішенні Верховного Суду та у цій справі не є подібними. Тому не підлягають застосуванню.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 листопада 2018 року № 9-р/2018 зазначив, що право громадян на соціальний захист є комплексним. Його зміст визначають як Конституція, так і закони України. Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України складовими права громадян на соціальний захист є право на забезпечення їх у разі: повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття з незалежних від них обставин; старості; в інших випадках, передбачених законом. Конституційний Суд України вважає, що складові конституційного права громадян на соціальний захист, зазначені у пунктах 1-4 цього абзацу, не можуть бути скасовані законом.

Дотримуючись завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України, вимог абз.2 ч.4 ст.254 КАС України, не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача, суд дійшов висновку, що для відновлення порушеного права позивача наявні підстави зобов`язати відповідача повторно розглянути його матеріали та вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в порядку та розмірах, передбачених Порядком №975, з урахуванням висновків у мотивуючій частині цього рішення суду.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для його розподілу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 18.01.2019 №2, про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Зобов`язати Міністерство оборони України (03167, м.Київ, просп. Повітрофлотський, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути матеріали та вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в порядку та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням висновків у мотивуючій частині цього рішення суду.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 20.06.2019.