Рішення № 82494138, 19.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 р. № 400/747/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про:визнання протиправною та скасування постанови від 10.01.2019 № 056827,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. № 056827 від 10.01.2019.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач не є суб`єктом господарювання, оскільки підприємницьку діяльність припинено, тому до нього неможливо застосовувати адміністративно-господарські санкції. Крім того, оскаржувана постанова підписана О.Гринюк, який не є повноважною особою Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки адміністративно-господарську санкцію до позивача застосовано правомірно за наслідками виявлених порушень.

Представник позивача 03.06.2019 надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, передбачено, Державна служба з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, реалізовує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті, здійснює габаритно - ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю

(п.п.1,4,5,15,27).

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 “ Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування”, якою затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів , вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

17.12.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки – а/д Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» 211 км+920м.

За наслідками перевірки 17.12.2018 складено Акт № 108294, яким встановлено порушення – перевезення вантажу (щебінь) з перевищенням допустимих вагових обмежень, чим порушено пп. 22.5 Правил дорожнього руху України, та абз. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” – надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього закону, а саме: не оформлено дозвіл на перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових обмежень, що дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженими компетентними органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу. У Акті № 108294 зазначено, що проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM 400, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , напівпричіп SCHMITZ SKI24, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 ; водій – ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_5 ).

10.01.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову № 056827 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. до ОСОБА_1 за порушення абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 1.01.2001року (пп.3,4) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно Правил дорожнього руху (п.22.5) передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги — 4 м , за довжиною — 22 м, фактичну масу понад 40 т, навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі — понад 16 т, строєні осі — понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів — навантаження на одиночну вісь — понад 11 т, здвоєні осі — понад 18 т, строєні осі — понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах — понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси транспортного засобу, навантаження на вісь, габаритів та протяжністю маршруту, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та /або великогабаритного транспортного засобу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року.

Таким чином, відповідно до наданих повноважень працівники ОСОБА_3 мають право здійснювати рейдові перевірки, перевіряти вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу, а у разі виявлення перевищення нормативно допустимих габаритів та ваги складати розрахунок плати за проїзд.

Відповідно до ст.33 Закону України “ Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

До позивача постановою від 10.01.2019 року № 056827 застосовано адміністративно-господарські санкції, за які передбачена відповідальність за порушення абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України “ Про автомобільний транспорт”: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними Уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Позивачем перевозився подільний вантаж - щебінь. Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (п.22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Посилання позивача про неможливість застосування до нього адміністративно-господарської санкції в зв`язку з тим, що він припинив підприємницьку діяльність судом до уваги не приймається, оскільки згідно до ст.1 Закону України “ Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а ст. 60 Закону України “ Про автомобільний транспорт” передбачено можливість застосування до перевізників адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до п. 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, О. ОСОБА_4 , в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, який підписав оскаржувану постанову є повноважною особою відповідача. Тому твердження позивача про те, що оскаржувана постанова підписана неповноважною особою відповідача є хибним.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1500,00 грн.

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Між тим, в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано доказів, що підтверджують відповідність заявлених ним витрат на правову допомогу фактично виконаній адвокатом роботі (описи, детальна калькуляція затраченого адвокатом часу, тощо).

В даному випадку, вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 квітня 2018 року (справа № 814/1258/16), у якій зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку із детальною конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги.

Квитанція до прибуткового ордеру від 23.01.2019 не підтверджує оплату позивачем наданих послуг адвокатом Прутян О.А. саме по даній справі.

Тому, зважаючи на відсутність розрахунку (калькуляції) вартості правової допомоги, а також беручи до уваги те, що позов задоволено не з тих підстав, що зазначені в позові, суд дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації заявлених витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись ст. 9, 19, 139, 241- 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Будівельників, 15-А, м. Миколаїв, 54034 ) задовольнити.

2. Скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області № 056827 від 10.01.2019 року про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 1700 гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко