Постанова № 82479704, 07.06.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/371/19

провадження № 3/631/168/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Нововодолазького районного відділу з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2019 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал від Нововодолазького районного відділу з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 1, складеного 26 березня 2019 року вбачається, що правопорушник ОСОБА_1 не прибув до місця виконання суспільно - корисних робіт протягом двох днів з дати визначеної у направленні органу пробації, що згідно статті 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення є ухиленням.

В судове у засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 14, 16), про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про наслідки ухилення від відбуття суспільно корисних робіт у виді притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 183 – 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що свідчить його підпис. Будучи завчасно повідомленим про розгляд складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, у судові засідання не прибув.

Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про його виклик, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 183 – 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Згідно з приміткою до вказаної статті, під ухиленням від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у цій статті слід розуміти, зокрема не прибуття порушника до місця виконання суспільно - корисних робіт протягом двох днів з дати визначеної у направленні уповноваженою посадовою особою.

Поважними причинами є хвороба особи та інші документально підтверджені обставини, що фактично позбавляють можливості порушника прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт.

В супереч вимогам закону, ОСОБА_1 до суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність причин за якими правопорушник не прибув до місця виконання суспільно - корисних робіт.

Вина правопорушника підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення №1, складеному 26.03.2019 року провідним інспектором Нововодолазького районного відділу з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України Замлєлим А.М. (а.с 1), довідкою про проведення бесіди з ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останній під короткий особистий підпис був ознайомлений з умовами відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт та повідомлений про наслідки ухилення від відбуття призначених суспільно корисних робіт (а.с.6), направленням ОСОБА_1 для відбуття суспільно – корисних робіт, отриманим особисто ОСОБА_1 28.02.2019 року (а.с.7-8), повідомленням Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за № 343 від 06.03.2019 року про неприбуття ОСОБА_1 для відпрацювання суспільно корисних робіт (а.с.9)., поясненням ОСОБА_2 від 20.03.2019 року (а.с.11).

Таким чином вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за статті 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статтями 34, 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення обставин, що пом`якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.

Обираючи вид адміністративного стягнення правопорушникові, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту в межах санкції статті 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Абзацом 3 статті 7 Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 1921 гривня.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_3 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 384,20 гривень, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 40-1, 189 - 2, 245, 279, 280, 283 – 285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком одну доба .

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 384 гривні 20 копійок, який перерахувати на р/р 31210206020371, отримувач УДКСУ у Нововодолазькому районі, код отримувача за ЄДРПОУ 37934670, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Копію постанови направити ОСОБА_1 та до Нововодолазького районного відділу з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України для відома, до Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській для виконання.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький суд Харківської області протягом десяти днів з моменту її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: Т.М. Трояновська