Ухвала суду № 82479656, 19.06.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1380/18

провадження № 2/631/505/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Трояновської Т.М.

за участю секретаря судового засідання – М`ячиної Ю.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розділити майно, що є спільною сумісною власністю, а саме автомобіль марки "МАN" державний номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року залишити у користуванні відповідача, а половину вартості автомобіля, тобто 196000,00 грн. стягнути на її користь, та стягнути з відповідача 50% витрат по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн.

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Позивач у підготовче засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

14 червня 2019 року через канцелярію суду позивач ОСОБА_1 подала заяву, зареєстровану за вхідним № 4237/19 - вх, відповідно до якої відмовилась від заявлених вимог до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того позивач повідомила, що наслідки відмови від позову та закриття провадження по справі, передбачені частиною 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу Україниїй зрозумілі. Розгляд даної заяви просила провести за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлявся відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. На електрону адресу суду представник відповідача – адвокат Натина А.О. надав клопотання, зареєстроване за вхідним № ЕП-622/19-вх відповідно до якого просив суд розгляд справи, що призначений на 19.06.2019 року провести без його участі та участі відповідача.

Відповідно до положень частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до часини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 , всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про закриття провадження по справі, виходить з наступного.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість звернутися до суду з цивільним позовом.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Приписами частини 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Нормами пункту 1 частини 2 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову та на підставі статті 255 Цивільного процесуального кодексу України закрити провадження у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки позивач відмовилась від позову, підстави для неприйняття відмови від позову судом не встановлені, відмова від позову, так саме як і звернення до суду, є правом особи, заявлене клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін, наслідки відмови від позову позивачу зрозумілі.

Відповідно до частини 2 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Одночасно, суд вважає за необхідно роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України, статтями 4, 13, 49, 58, 60, 62, 64, 255, 256, 260, 261, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову – задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя – закрити, у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Нововодолазький районний суд Харківської області (відповідно до пункту 15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України) протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя: Т.М.Трояновська