Рішення № 8247921, 25.01.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2010 р.Справа № 5/165 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/165

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Яромір", с. Миколаївка Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 40258,46 грн.

Представники сторін:

від позивача - юрисконсульт Гурина А.Б., довіреність № 01/09 від 01.09.2009;

від відповідача - участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (далі - ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія") звернулося з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Яромір" (далі - ТОВ "Яромір") основної заборгованості в розмірі 31504,52 грн., пені - 3475,00 грн., інфляційних втрат - 4284,61 грн., трьох процентів річних - 994,33 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що засвідчено повідомленням про вручення поштового відправлення 12.01.10 за № 717034, але не надав відзиву на позовну заяву, тому на підставі викладеного та ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" - продавець та ТОВ "Яромір" - покупець 21.01.2008 року укладено договір поставки № 23/8/5 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у встановлений строк товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору товар поставляється в кількості, асортименті, передбаченому у Специфікації, яка є додатком та невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 30 процентів від загальної вартості товару до 01.02.2008 року, тобто 221073,36 грн., а залишок у розмірі 51504,52 грн. - оплатити до 25.10.2008 року.

Відповідач на виконання умов Договору перерахував 22.02.2008 року попередню оплату в розмірі 22073,36 грн.

25.03.2008 року продавцем та покупцем підписано накладну № 23/8/8 у відповідності до якої ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" передало, а ТОВ "Яромір" отримало товар на загальну суму 73577,88 грн.

Згідно довіреності серії ЯМЮ № 304093 від 25.03.2008 року, що видана ТОВ "Яромір" на отримання від ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" товару, який отримав представник за довіреністю ТОВ "Яромір" Лисенко О.Д.

Із викладеного слідує, що позивач належним чином виконав своє зобов’язання за Договором поставки.

Відповідач у строк до 25.10.2008 року не здійснив розрахунок за поставлений товар, а лише 24.12.2008 року та 29.10.2009 року частково сплатив борг в розмірі 20000,00 грн.

Так, станом на 13.11.2009 року відповідач має заборгованість в розмірі 31504,52 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У справі відсутні докази сплати відповідачем основного боргу за товар у розмірі 31504,52 грн.

На підставі викладеного та умов договору вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 31504,52 грн. підлягає задоволенню.

Згідно п. 11.1. Договору в разі несплати за поставлений товар в установлений цим договором термін покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі 22% річних за кожен день прострочки від вартості неоплаченого по договору товару, що складає 1,83% в місяць або 0,06 % в день.

Національним банком України встановлено: з 30 квітня 2008 року облікову ставку в розмірі 12% річних, а з 15 червня 2009 року облікову ставку в розмірі 11% річних.

У відповідності до частин 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач обчислив пеню за період з 26.10.2008 року по 26.04.2009 року за 183 дні в сумі 3475,00 грн.

Згідно розрахунку пені, здійсненого судом за період з 26.10.2008 року по 26.04.2009 року, за 183 дні прострочення платежу пеня становить 3471,52 грн., тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково на суму 3471,52 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивачем індекс інфляції на суму боргу за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року розрахував в розмірі 4284,61 грн.

Згідно повідомлення Державного комітету статистики України індекс інфляції за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року складає 114,09 %, тому заборгованість з урахуванням індексу інфляції становить 35945,13 грн., при цьому інфляційні втрати позивача за цей період становлять 4440,61 грн.

Позивач не подавав клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, тому стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі згідно позовної вимоги, а саме 4284,61 грн.

Три проценти річних позивач обчислив за період з 26.10.2008 року по 13.11.2009 року за 384 дні в розмірі 994,33 грн.

Згідно розрахунку здійсненого судом три проценти річних за період з 26.10.2008 року по 13.11.2009 року за 384 дні становлять 993,86 грн., тому розрахунок позивача в частині трьох процентів річних відхиляється, оскільки містить арифметичну помилку.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково на загальну суму 40254,51 грн.

Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи ну зв'язку із тим, що представник не зможе прийняти участь в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2010 року подав суду клопотання в якому зазначив, що заперечує проти відкладення розгляду справи, оскільки, на його думку, це лише затягування судового процесу.

Зазначене клопотання про відкладення розгляду справи господарським судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідач не подавав суду клопотання про продовження строку вирішення спору в справі, яке має бути погоджене з позивачем.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Позивач є юридичною особою, тому його справи в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Позивач не був позбавлений можливості уповноважити і направити в судове засідання іншого свого представника.

Позивач у судовому засіданні подав клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, оскільки, на його думку, клопотання відповідача спрямоване на затягування справи.

Згідно правил ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За згодою представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, оголошена вступна і резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Яромір" (вул. Леніна, 28, с. Миколаївка Кіровоградського району Кіровоградської області, 27634, ідентифікаційний код 33505345) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6а, м. Київ, 03040, ідентифікаційний код 31109157):

- 31504,52 грн. основного боргу; 4284,61 грн. інфляційних втрат; 3471,52 грн. пені; 993,86 грн. трьох процентів річних, що разом становить 40254,51 грн.;

- судові витрати у справі на державне мито в розмірі 402,54 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,97 грн.

Наказ видати.

У решті позову відмовити.

Рішення у справі набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.А. Змеул