Рішення № 8247781, 11.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/532-53/56711.01.10 За позовом Приватного підприємства «Ювента Гласс» до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС»

до відповідача 2: Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи підприємця Майко Сергія Віталійовича

до відповідача 3: Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи підприємця Панчишина Андрія Ігоровича

про стягнення 57938,24 грн.

                                                                                 Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача 1: Гріщенко В.І. –директор

від відповідача 2: не з’явились

від відповідача 3: Панчишин А.І.

СУТЬ СПОРУ :                    

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС», Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи підприємця Майко Сергія Віталійовича та Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи підприємця Панчишина Андрія Ігоровича збитків, пов’язаних із пошкодженням вантажу в розмірі 57938,24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2009р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р., в позові до відповідачів 1, 2 та 3 відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009р. вказані вище судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2009р. справу прийнято до свого провадження суддею Грєховою О.А., справі присвоєно № 24/532-53/567 та призначено її до розгляду на 02.11.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2009р. надав пояснення по справі, в яких просив стягнути з відповідачів 1 та 2 солідарно на користь позивача збитки в розмірі 22789,76 грн. З відповідачів 1 та 3 стягнути солідарно збитки у розмірі 35139,48 грн. Крім того з відповідачів 1, 2 та 3 стягнути солідарно державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач 1 в судовому засіданні надав клопотання в порядку ст.. 22 ГПК України в якому зазначив, що ТОВ «ВВ ІМЕКС»виконало свої зобов’язання перед позивачем в повному обсязі. Відповідно до п. 3.8. договору-доручення № 77/08 від 27.06.2008р. замовник зобов’язаний виконувати вантажно-розвантажувальні роботи своїми силами та за свій рахунок. П. 3.9. вказаного договору саме на замовника покладено обов’язок забезпечити якість завантаження вантажу в автомобіль так, щоб виключити його псування, бій, зміщення чи пошкодження під час руху автомобіля. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, таких як: протиправність поведінки, збитки, причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини. Таким чином відповідач 1 не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність позивача, який брав на себе певні зобов’язання по договору-доручення.

У відзиві на позовну заяву відповідач 3 проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу у його задоволенні в повному обсязі, оскільки, відповідно до додатку до акту експертизи № 1-3206/1 від 23.07.2008р. одна із стійок пошкоджена з наявністю розлому металу в місці зварювання з обох боків. Навантаження вантажу, його кріплення не входить в коло обов’язків перевізника. Стійки є власністю вантажовідправника, який самостійно пакував на них вантаж. Під час завантаження вантажу всі стійки були цілими, зовнішній стан вантажу і його упаковка були цілими. Згідно зі ст.. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів та згідно зі ст.. 924 ЦК України відповідальність за вантаж під час його перевезення покладена на перевізника за винятком випадків, якщо це сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Факт наявності розлому стійки в місцях зварювання однозначно свідчить, що пошкодження вантажу відбулось в результаті зламу стійки, на якій кріпився вантаж, а відповідно перевізник не міг передбачити цих обставин, не міг їм запобігти і їх усунення від перевізника не залежало.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009р. було відкладено розгляд справи на 23.11.2009р.

В судовому засіданні 23.11.2009р. представник відповідача 1 надав пояснення по суті спору, в яких зазначив, що позивач порушив ч. 1 ст. 16 та ст.. 15 ГПК України щодо підсудності даної справи, оскільки, як вважає відповідач 1, даний спір має розглядатись за місцезнаходженням перевізників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009р. розгляд справи було відкладено на 07.12.2009р.

Представник відповідача 3 надав письмові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що пошкодження вантажу сталось в результаті неналежного стану устаткування для кріплення вантажу (стійок) які неможливо було виявити під час завантаження, неналежний стан устаткування це не вина перевізника, а замовника, тому вина за пошкодження вантажу лежить на ПП «Ювента Гласс».

У зв’язку з нез’явленням в засідання суду 07.12.2009р. повноважного представника позивача та необхідністю витребування у нього додаткових доказів, ухвалою суду від 07.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2010р.

Через відділ Діловодства суду 31.12.2009р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та довідка фірми Guardin Czestohowa Sp.z.o.o. (Czestohowa, Польща).           

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відрядження представника не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, суд вважає за необхідне нагати позивачу, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору обмежений.

Відповідачі 1 та 3 проти задоволення позовних вимог позивача заперечили.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач 2 в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

          Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача 2 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 2 не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач 2 не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача 2 відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.01.2010р. за згодою представників відповідача 1 та 3, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів 1, 3, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 червня 2008 року між приватним підприємством «Ювента Гласс»(надалі - позивач) та фірмою Guardian Czestochowa Sp.z.o.o. (Czestochowa, Польща) був укладений контракт купівлі-продажу № 06-2008 (том І а.с. 7-11).

П. 1.1. даного контракту купівлі-продажу визначено, що продавець продає, а покупець купує товари згідно з додатками (специфікаціями) до даного контракту.

З додатків № 1 від 01.06.2008р. та № 2 від 10.07.2008р. вбачається, що сторонами погоджено предмет купівлі-продажу: скло прозоре Float 4 мм за ціною 2,4 євро за 1 м2 та скло прозоре Clima guard 4 мм за ціною 3,4 євро за 1 м2 (том І а.с. 12,13).

Згідно з п. 2.1. контракту товари поставляються на умовах EXW згідно з Інкотермс 2000. EXW –Czestochowa (Честохово, Польща). Зобов’язання продавця по поставці вважається виконаними після того, як продавець надав покупцю товар згідно з базовими умовами поставки.

Відповідно до умов Інкотермс «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати», в редакції 2000 року термін EXW (EX WORKS (named place)) ФРАНКО-ЗАВОД (назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

27 червня 2008 року між приватним підприємством «Ювента Гласс»та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС»(надалі - відповідач-1) було укладено договір доручення №77/08 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Предметом даного Договору є надання ТОВ «ВВ ІМЕКС»послуг по організації перевезення вантажів ПП «Ювента Гласс»в міжміських і міжнародних сполученнях шляхом посередництва транспортних послуг перевізника, тобто ТОВ «ВВ ІМЕКС»організовує перевезення вантажу найманим транспортом за маршрутом, вказаним у разовій заявці, укладає від свого імені або від імені ПП «Ювента Гласс»договір перевезення вантажу, забезпечує відправку і одержання вантажу (розділ 1 договору доручення № 77/08) (том І а.с. 14-16).

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором транспортного експедирування.

Згідно зі статями 316 Господарського кодексу України та 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

П. 2.2. договору доручення відповідач 1 зобов’язався здійснювати перевезення згідно з Правилами перевезення вантажів за нормативами Міжнародної Конвенції Автомобільних перевезень та діючого законодавства України.

Згідно з умовами п. 2.4. договору доручення повірений (відповідач 1) зобов’язаний надавати під завантаження автотранспорт згідно стандартних технічних характеристик, що відповідають типу вантажу, що перевозиться.

Згідно з п. 3.2. договору доручення від 27.06.2008р. №77/08 позивач надав ТОВ «ВВ ІМЕКС»заявки на перевезення вантажу в міжнародному сполученні (том І а.с. 54, 55, 60).

Відповідно до заявок на перевезення вантажу в міжнародному сполученні сторони погодили: «доставку скла по маршруту перевозки: Польща, м. Честохово –Київ. Вимоги до машин: 20 т., 22 т., тентовані на повітряних подушках, обов’язково повинні мати комплект з 10 та відповідно 12 вантажних ременів. Можливість заднього завантаження, висота 2,7, 2,75 м. Вага машин не повинна перевищувати 14,5 т. Піраміди являються невід’ємною частиною автомобіля і призначені для перевезення скла та дзеркала.»

Відповідно до п. 3.8. договору позивач (довіритель) зобов’язаний вантажно-розвантажувальні роботи виконувати своїми силами та за свій рахунок. Не допускати перевантаження автомобіля понад паспортну вантажопідйомність. Під час завантаження узгоджувати з водієм питання раціонального розміщення вантажу в кузові (на платформі) автомобіля.

Згідно з п. 3.9. договору позивач (довіритель) зобов’язаний забезпечити якість завантаження вантажу в автомобілі так, щоб виключити його псування, бій, зміщення чи пошкодження під час руху автомобіля, забезпечуючи безпечність використання транспортного засобу у відповідності до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом», правилами техніки безпеки і дорожнього руху.

Пунктом 4.5 договору визначено, що повірений (відповідач-1) не несе відповідальності за якість вантажів що перевозяться, у разі їх неправильного пакування та складування.

Статтею 932 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

На виконання умов договору доручення від 27.06.2008р. №77/08 ТОВ «ВВ ІМЕКС»були надані заявки на перевезення перевізникам: СПД Майко Сергію Віталійовичу та СПД Панчишину Андрію Ігоровичу.

16 липня 2008 року фірмою Guardian Czestochowa Sp.z.o.o. для ПП «Ювента Гласс»було відвантажено 308 (11) листів (упаковок) скла FLOAT (товщина 4 мм, розмір 2250 мм х 3210 мм) (INVOICE №PB210791 від 16.07.2008). Даний Товар перевозився вантажною автомашиною державний номер ВХ68-67АВ, перевізник - Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Панчишин Андрй Ігорович (міжнародна товарно-транспортна накладна А №0141901 (CMR), вантажно-митна декларація №1297). Отже, автомашина перевозила 11 ящиків (упаковок) скла, кожний з яких вміщував 28 листів скла, або загалом 308 листів скла.

23 липня 2008 року перевізником Панчишиним А.І. (надалі –відповідач 3) товар був доставлений вантажоодержувачу - ПП «Ювента Гласс»(м. Київ, вул. Бориспільська, 9). В ході здачі-приймання товару було встановлено, що 168 листів скла FLOAT (товщина 4 мм, розмір 2250 мм х 3210 мм) розбито та не придатне для подальшого використання, про що складений акт прийому-здачі вантажу від 23 липня 2008 року.

Відповідно до пункту 4.7 договору доручення від 27.06.2008р. №77/08 ПП «Ювента Гласс»для підтвердження факту неналежної доставки товару перевізником Панчишиним А.І була залучена Торгово-Промислова Палата України.

Пунктом 14 Акту експертизи Торгово-Промислової Палати України від 23.07.2008р. №1-3206/1 визначено, що з 11 ящиків скла: в 5 ящиках 140 листів скла без дефектів зовнішнього вигляду, в 3 ящиках - 84 листа скла с численними радіальними тріщинами по всій площі листів - не придатних для використання по цільовому призначенню, і ще в З ящиках - 84 листа скла розбиті на багаточисельні осколки, краї яких утримуються в торцевих стінках ящиків - не придатних для використання по цільовому призначенню. Отже, актом експертизи Торгово-Промислової Палати України від 23.07.2008р. №1-3206/1 підтверджується, що доставлений приватному підприємству «Ювента Гласс» перевізником Панчишиним А.І товар пошкоджений, а саме розбито та пошкоджено 168 листів скла FLOAT (товщина 4 мм, розмір 2250 мм х 3210 мм), дане скло не придатне для вживання за цільовим призначенням.

Неправильність пакування та складування розбитого та пошкодженого скла у кількості 168 листів актом експертизи Торгово-Промислової Палати України від 23.07.2008р. №1-3206/1 не встановлена.

11 липня 2008 року фірмою Guardian Czestochowa Sp.z.o.o. для приватного підприємства «Ювента Гласс»було відвантажено 308 (11) листів (упаковок) скла FLOAT (товщина 4 мм, розмір 2250 мм х 3210 мм) (INVOICE №PB210629 від 11.07.2008). Даний Товар перевозився вантажною автомашиною державний номер АС40-65АО, перевізник - Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Майко Сергій Віталійович (міжнародна товарно-транспортна накладна А №0083902 (CMR), вантажно-митна декларація №1282). Отже, автомашина перевозила 11 ящиків (упаковок) скла, кожний з яких вміщував 28 листів скла, або загалом 308 листів скла.

24 липня 2008 року перевізником Майко С.В. (надалі - відповідач-2) товар був доставлений вантажоодержувачу - ПП «Ювента Гласс» (м. Київ, вул. Бориспільська,9). В ході здачі-приймання товару було встановлено, що 109 листів скла FLOAT (товщина 4 мм, розмір 2250 мм х 3210 мм) розбито та не придатне для подальшого використання, про що складений акт прийому-здачі вантажу від 25 липня 2008 року.

Відповідно до пункту 4.7 договору доручення від 27.06.2008р. №77/08 ПП «Ювента Гласс»для підтвердження фактів неналежної доставки Товару перевізником Майко С.В. була залучена Торгово-Промислова Палата України.

Пунктом 14 Акту експертизи Торгово-Промислової Палати України від 24.07.2008р. №1-3206/2 визначено, що від 1 ящика (з 11 відвантажених продавцем) залишилися лише дерев'яні планки, тобто 28 листів скла, котрі він вміщав, повністю розбито. 3 10 ящиків, що залишилися, 2 ящика без вмісту, тобто ще 56 листів скла повністю розбито. З 8 ящиків, в яких було скло, в 6 ящиках 168 листів скла без дефектів зовнішнього вигляду, в 2 ящиках виявлено 31 лист скла без пошкоджень та 25 листів скла с численними радіальними тріщинами по всій площі листів - не придатних для використання по цільовому призначенню. Отже, актом експертизи Торгово-Промислової Палати України від 24.07.2008р. №1-3206/2 підтверджується, що доставлений ПП «Ювента Гласс»перевізником Майко С.В. товар пошкоджений, а саме розбито та пошкоджено 109 листів скла FLOAT (товщина 4 мм, розмір 2250 мм х 3210 мм), дане скло не придатне для вживання за цільовим призначенням.

Неправильність пакування та складування розбитого та пошкодженого скла у кількості 109 листів актом експертизи Торгово-Промислової Палати України від 24.07.2008р. №1-3206/2 не встановлена.

Відповідно до розрахунку позивача, який викладено останнім у позовній заяві та у поясненнях поданих через відділ Діловодства суду 30.01.2009р. збитки завдані позивачу складаються з комісії банку на закупівлю валюти, комісія банку за перевід валюти на придбання 1 м2 скла, платежі до Пенсійного фонду України (всього 20,66 грн. за 1 м2) та витрати на доставку 1 м2 становлять 8,30 грн. Собівартість скла на території України (з урахуванням послуг банку та платежів до Пенсійного фонду) разом з витратами на 1 автомашину становлять 28,96 грн. (20,66 грн. + 8,30 грн. = 28,96 грн.) (том І а.с. 6, 96-99). Згідно з Актом Торгово-Промислової Палати України перевізником Панчишиним А.І. (відповідач 3) розбито та пошкоджено 168 листів скла FLOAT (товщина 4 мм, розмір 2250 мм х 3210 мм) або 1213,38 м скла. Отже, сума збитку становить 35 139,48 грн. Згідно з Актом Торгово-Промислової Палати України перевізником Майко С.В. (відповідач-2) розбито та пошкоджено 109 листів скла FLOAT (товщина 4 мм, розмір 2250 мм х 3210 мм) або 787,25 м2 скла. Отже, сума збитку становить 22 789,76 грн. Згідно з Актами експертизи Торгово-Промислової Палати України розбито та пошкоджено 277 листів скла FLOAT (товщина 4 мм, розмір 2250 мм х 3210 мм) або 2 000,63 м скла. Таким чином, сума збитку нанесеного позивачу становить суму у розмірі 57 938,24 грн. (28,96 грн. х 2000,63 м2 = 57938,24 грн.) (розрахунок суми збитків позивача доданий до матеріалів справи в окремому поясненні від 29 січня 2009 року).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частинами 2 та 3 статті Закону України «Про транспортно-екседиторську діяльність»від 01.07.2004р. № 1955-ІV за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Статтею 932 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно зі статтею 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 Цивільного кодексу України.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 618 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Матеріали справи містять заявки експедитора на перевезення вантажу замовника, які прийняті перевізниками до виконання, що підтверджується прийняттям вантажу замовника до перевезення. Наявні в матеріалах справи СМR містять відомості про прийняття вантажу замовника до перевезення.

Відповідно до вимог статті 64 Закону України «Про автомобільний транспорт»міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюється між пунктами відправлення та призначення, один з яких, або обидва, розташовані за межами території України.

Згідно з частиною 2 ст. 64 Закону організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень. Такі правовідносини врегульовані, зокрема, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19.05.1956р. яка ратифікована Україною 17.05.2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 1 Конвенції дана Конвенція застосовується до всілякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для видачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн з яких принаймні одна являється такою, що бере участь в Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін, які уклали договір.

Згідно зі ст. 3 Конвенції при застосуванні даної Конвенцїї перевізник відповідає як за свої власні дії і недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, до послуг яких він вдався для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов’язки.

Відповідно до ст.. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р. накладна посвідчує факт укладення договору перевезення вантажу, який є самостійним договором і його виконання повинно відповідати вимогам Конвенції.

Згідно з CMR № 0141901 (том І а.с. 18) 16.07.2008р. було укладено договір перевезення між фірмою Guardian Czestochowa Sp.z.o.o. (вантажовідправник), суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Панчишиним А.І. (перевізник) та ПП «Ювента Гласс»(одержувач).

Згідно з CMR № 0083902 (том І а.с. 27) 11.07.2008р. було укладено договір перевезення між фірмою Guardian Czestochowa Sp.z.o.o. (вантажовідправник), суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Майко С.В. (перевізник) та ПП «Ювента Гласс»(одержувач).

Статтею 8 Конвенції передбачено, що при прийнятті вантажу перевізник зобов’язаний перевірити: точність вказівок, зроблених в накладній відносно числа вантажних місць, а також їх розмітки і номерів; зовнішній стан вантажу і його упакування. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити правильність вказівок, згаданих в п. 1 а) даної статті, він повинен зробити вмотивовані застереження в накладній. Він повинен також мотивувати всі можливі зроблені ним застереження відносно зовнішнього стану вантажу і його упакування.

Згідно з вимогами ст.. 9 Конвенції при відсутності в накладній вмотивованих перевізником застережень, є презумпція, що вантаж і його упакування були зовнішньо в справному стані в момент прийняття вантажу перевізником і що число вантажних місць, а також їх розмітка і номера співпадали з вказаними в накладній.

При дослідженні доданих до матеріалів справи CMR № 0141901 та № 0083902 судом встановлено, що в міжнародних товарно-транспортних накладних відсутні будь-які зауваження та застереження перевізника, що дає можливість стверджувати про справність вантажу та його упаковки в момент прийняття вантажу перевізником до перевезення.

Виходячи з викладеного логічним є висновок, що відповідач 1 згідно з договором доручення несе відповідальність за якість вантажів що перевозяться у разі їх правильного пакування та складування (п. 4.5. договору доручення).

Статтею 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р. визначено, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за прострочення доставки.

Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата вантажу, його пошкодження чи прострочка з доставкою сталися з вини правомочної по договору особи, внаслідок наказу останньої, не викликаного якою-небудь виною перевізника, яким-небудь дефектам самого вантажу чи обставинам, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг попередити (ч. 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р.).

На перевізникові лежить обов’язок доказування, що втрата вантажу, його пошкодження чи прострочка в доставці викликані обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Конвенції, згідно з якою з дотриманням постанов, які викладені в п. 2 і 5 ст. 18, перевізник звільняється від відповідальності, коли втрата чи пошкодження вантажу являються наслідком особливого ризику, нерозривно пов’язаного з однією або кількома з обставинами, зокрема, з відсутністю чи пошкодженням упакування вантажів, по своїй природі підданих псуванню чи пошкодженню без упакування чи при незадовільному їх упакуванні.

Для того, щоб встановити особу, винну у спричиненні спірних збитків, слід визначити, до чиїх обов’язків відноситься перевірка правильності завантаження вантажу.

Відповідно до п. 5.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлюються наступні вимоги до упаковки:

- вид упаковки має відповідати особливостям вантажу;

- упаковка має забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт;

- упаковка має відповідати кліматичним умовам;

- упаковка має відповідати вимогам митного режиму;

- упаковка може виконувати рекламні цілі.

Відповідно до п. 5.3, 5.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні при виборі упаковки потрібно враховувати спосіб, відстань і тривалість транспортування, можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість під час транспортування, пору року (погодні умови), сумісність з іншими вантажами тощо.

Характер упаковки повинен відповідати виду вантажу, вантажності автомобіля, профілю і стану дороги та іншим умовам.

Пунктом 10.16 Правил перевезення вантажів транспортом в Україні передбачено, що замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів, а також застосування тари та упаковки, що не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Відповідно до п. 57 Статуту автомобільного транспорту УРСР вантаження вантажів на автомобіль, закріплення, укриття і зав'язування вантажів здійснюються вантажовідправником, а вивантаження вантажу з автомобіля, зняття кріплень і покриттів - вантажоодержувачем.

Водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і укладки вантажу на рухомому складі вимогам безпеки руху і забезпечення збереження рухомого складу, а також повідомити вантажовідправника про помічені несправності у кріпленні і укладці вантажу, що загрожують його збереженню. Вантажовідправник на вимогу шофера зобов'язаний усунути виявлені неправильності в укладці і кріпленні вантажу.

Згідно із п. 8.20 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України водій зобов’язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілісності рухомого складу, а також сповістити замовника про виявленні недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Розділом 22.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 визначені правила перевезень листового скла.

Пунктом 22.6.2. Правил передбачено, що перевізники, вантажовідправники і вантажоодержувачі зобов’язані вживати заходів щодо забезпечення цілості листового скла під час вантаження, транспортування і розвантаження.

Згідно з п. 22.6.8. Правил перевізник під час приймання скла для перевезення повинен звертати увагу на стан ящиків, контейнерів і самого скла. Ящики і контейнери, що мають несправності і прикмети битого скла, для перевезення не приймаються.

Спірним договором, а саме п. 3.8. та 3.9. передбачено, що до обов’язків позивача відноситься забезпечення упакування та кріплення вантажу по нормам, які гарантують зберігання вантажу, в той же час, під час завантаження позивач повинен узгоджувати з водієм питання раціонального розміщення вантажу в кузові (на платформі) автомобіля. На експедитора покладено обов’язок забезпечити відправку і одержання вантажу.

Накладні CMR, якими оформлені спірні перевезення, не містять жодних відміток перевізників щодо пошкодження упакування вантажу.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про застосування до експедитора та перевізників цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання зобов’язань по перевезенню вантажу замовника.

З огляду на те, що позивач повинен був здійснити упакування та кріплення вантажу по нормам, які гарантують зберігання вантажу під час транспортування, перевізники –контролювати процес завантаження та кріплення, а експедитор –забезпечити відправку та одержання вантажу, суд першої інстанції дійшов висновку про спільну вину позивача та відповідачів 1, 2 та 3 в даних господарських правовідносинах.

Посилання відповідача 3 на ту обставину, що пошкодження вантажу сталося зокрема, через розлам стійки, яка є власністю заводу виготовлювача скла в місці її зварювання, до уваги судом не приймається, оскільки відповідно до заявок на перевезення вантажу в міжнародному сполученні серед вимог до автомобілів позивач вказав на обов’язкову наявність комплекту з 10 та відповідно 12 вантажних ременів та те, що піраміди являються невід’ємною частиною автомобіля і призначені для перевезення скла та дзеркала. Крім того, доказів того, що вказані стійки є власністю заводу виготовлювача скла матеріали справи не містять.

Не береться до уваги й посилання відповідача 3 на те, що пошкодження вантажу сталось внаслідок порушення правил пакування спірного вантажу та неналежного його завантаження, що є обов’язком вантажовідправника, оскільки обов’язок перевірки правильності завантаження спірного вантажу покладений на перевізника.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача 1, викладені ним у відзиві на позов, у зв’язку з тим, що відповідачем 1 не доведено суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, оскільки згідно з нормами чинного законодавства України саме експедитор (відповідач) у разі залучення ним до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, відповідає перед замовником (позивачем) за порушення договору. Визначальними та достатніми підставами для відшкодування збитків чинне законодавство визнає наявність вини порушника договірного зобов'язання у заподіянні збитків, доведеність їх розміру і наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями порушника та понесенням збитків кредитором. Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, однак не вважається таким випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Таким чином, посилання відповідача на те, що він може бути звільнений від відповідальності за пошкодження вантажу внаслідок такого випадку, не може бути прийняте судом до уваги, так як невиконання зобов’язань по перевезенню третіми особами не вважається таким випадком.

Безпідставними також, на думку суду, є посилання відповідача 1 на порушення позивачем правил підсудності, оскільки відповідно до ст.. 31 Конвенції по всім спорам, що виникли з приводу перевезень, які вчиняються із застосуванням даної Конвенції, позивач може звернутися, окрім компетентних судів, які беруть участь в Конвенції країн, спільно вказаних сторонами, до суду країни, на території якої знаходяться: а) звичайне місце проживання відповідача, його головний офіс чи відділення чи агентство, за допомогою яких був укладений договір перевезення чи b) місце прийняття вантажу до перевезення чи вказане для його здачі, і може звернутися лише до цього суду.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 ст. 623 ЦК України визначено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Реальними збитками в даному випадку є грошове вираження вартості втраченого вантажу, а упущеною вигодою - можливість замовника продати (використати у інший спосіб) вантаж за цінами, які існували на момент звернення до господарського суду з позовом про їх відшкодування.

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що замовником понесені збитки (реальні збитки та упущена вигода), оскільки невиконання експедитором та перевізниками своїх зобов'язань по доставці вантажу замовника, тобто протиправна поведінка, стало наслідком отримання замовником пошкодженого вантажу, тобто спричинення збитків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 25 Конвенції у випадку пошкодження вантажу транспортер зобов’язаний сплатити суму, відповідну знеціненому вантажу, яка вираховується з взяттям за основу вартості вантажу, встановленої відповідно до положень п. 1, 2 і 4 ст. 23.

Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати:

a) у випадку, якщо внаслідок пошкодження під знецінення потрапив весь вантаж, суми відшкодування, яка належала б до сплати при втраті всього вантажу;

б) у випадку, якщо внаслідок пошкодження під знецінення потрапила лише частина вантажу, суми відшкодування, яка належала б до сплати при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 Конвенції коли, згідно з постановами даної Конвенції, перевізник зобов’язаний відшкодувати збитки, викликані повною або частковою втратою вантажу, розмір суми яка піддягає відшкодуванню визначається на підставі вартості вантажу в місці і в час прийняття його до перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі біржової котировки чи, за відсутності такої на підставі поточної ринкової ціни, чи за відсутності і тієї і іншої, на підставі звичайної вартості товару того ж роду та якості.

До позовної заяви та до пояснень за 29.01.2009р. позивач подав розрахунок збитків внаслідок бою скла з розрахунку 2,4 євро (за даними ВАТ «Ерсте БАНК»8,5 грн. за один євро станом на 30.10.2008р.) за 1 кв. метр вартості скла Float 4 mm. з урахуванням послуг банку та платежів до Пенсійного фонду та витратами по кожній автомашині.

Проте, як вбачається з поданого розрахунку, при визначенні курсу євро позивач не врахував положень ст.. 23 Конвенції та визначив курс гривні по відношенню до євро станом на 30.10.2008р., що на думку суду є невірним, оскільки згідно зі ст.. 23 Конвенції розмір суми яка підлягає відшкодуванню визначається на підставі вартості вантажу в місці і в час прийняття його до перевезення. СПД Майко прийняв вантаж до перевезення 11.07.2008р., СПД Панчишин –16.07.2008р. Відповідно до фінансової статистики курс євро у липні 2008р. станом на 11.07.2008р. становив суму у розмірі 760,5342 грн., а станом на 16.07.2008р. –773,9320 грн.

Отже, суд дійшов висновку про перерахунок вартості 1 кв. метру скла Float 4 mm.

Отже, за перерахунком суду 1 кв. метр вартості скла Float 4 mm станом на 11.07.2008р. становив (2,4 Євро х 760,5342 = 1825,28208 грн.) 18,25 грн.

1кв. м. вартості скла Float 4 mm станом на 16.07.2008р. становив (2,4 Євро х 773,9320 = 1857,4368 грн.) 18,57 грн.

Таким чином, вартість пошкодженого товару становить 36899,77 грн. згідно з наступним розрахунком:

787,25 кв. м. х 18,25 грн. = 14367,31 грн.

1213,38 кв. м х 18,57 грн. = 22532,46 грн.

Враховуючи спільну вину позивача та відповідачів 1, 2 та 3 у пошкодженні спірного вантажу, збитки внаслідок пошкодження скла, які підлягають стягненню з позивача становлять 3591,83 грн. (14367,31 грн. /4) та 5633,11 (22532,46 грн. / 4).

Позивач вирахував собівартість 1 м2 скла з урахуванням комісії банку на закупівлю валюти на придбання 1 м2 скла, комісії банку за перевід валюти на придбання 1 м2 скла та платежів до Пенсійного фонду при придбанні 1 м2 скла.

Згідно зі ст.. 42 ГК України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, суду не надано доказів понесення позивачем цих витрат.

Враховуючи викладене позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 та 3 збитків в розмірі 4433,28 грн. (комісія банку на закупівлю валюти на придбання 1 м2 скла, комісія банку за перевід валюти на придбання 1 м2 скла та платежі до Пенсійного фонду при придбанні 1 м2 скла) задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути солідарно з відповідачів 1,2 та 3 збитки у розмірі 16605,23 грн. у вигляді витрат на доставку скла, що включають в себе: вартість доставки скла автомобілем – 2500,00 грн., платежі Укравто –607,00 грн., карантинні заходи –20,90 грн., вартість послуг брокера –1450,00 грн., митний збір (10%) –4341,12 грн. та податок на додану вартість (20%) –9550,47 грн.

Згідно з п. 4 ст. 23 Конвенції крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, митні збори і податки, а також інші видатки, пов’язані з перевезенням вантажу, повністю у випадку втрати всього вантажу і в пропорції, відповідній розміру збитку при частковій його втраті; інші збитки відшкодуванню не підлягають.

Суд погоджується з розрахунком збитків у вигляді витрат на доставку скла, вважає його обґрунтованим та правомірним.

Враховуючи спільну вину позивача та відповідачів 1, 2 та 3 у пошкодженні спірного вантажу, збитки у вигляді витрат на доставку скла, які підлягають стягненню з позивача становлять 1633,54 грн. (6534,17 грн. /4) та 2517,76 (10071,05 грн. /4).

Відповідно до ст. ст. 540 та 541 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Предметом зобов'язання є скло замовника, який згідно договору доручення та заявок на перевезення вантажу в міжнародному сполученні визначається сторонами у справі як один об'єкт із загальною масою та вартістю, тобто визначений неподільним.

За таких обставин позов про стягнення солідарно збитків з відповідачів 1, 2 та 3 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11; код ЄДРПОУ 32156999, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) та з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Майко Сергія Віталійовича (43020, м. Луцьк, пр-т Відродження, 12А/126; ідентифікаційний код 2955911519, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) солідарно на користь Приватного підприємства «Ювента Гласс»(03022, м. Київ, вул. Трутенка, 2; код ЄДРПОУ 25200651) збитки в сумі 15676 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 11 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 156 (сто п’ятдесят шість) грн. 76 коп. та 19 (дев’ятнадцять) грн. 14 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11; код ЄДРПОУ 32156999, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) та з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Панчишина Андрія Ігоровича (2900, м. Хмельницький, пр-т Миру, 75, к. 3; ідентифікаційний код 2628813831, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) солідарно на користь Приватного підприємства «Ювента Гласс»(03022, м. Київ, вул. Трутенка, 2; код ЄДРПОУ 25200651) збитки в сумі 24452 (двадцять чотири тисячі чотириста п’ятдесят дві) грн. 64 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 244 (двісті сорок чотири) грн. 53 коп. та 62 (шістдесят дві) грн. 58 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Дата підписання:

25.01.2010р.