Ухвала суду № 8247374, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 42/332-6/11702.11.09 а скаргою          Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Відповідач          Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича компанія «Інтертоп»

На дії           відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від скаржника           Чижевська Р.В. (за дов.)

Від відповідача          не з’явились

Від ВДВС                    не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертоп»про стягнення 189647,33 грн.

Рішенням суду № 42/332 від 21.06.2005 р. позов було задоволено частково. Зокрема, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 120401,85 грн. боргу, 31869,68 грн. інфляційних, три проценти річних в розмірі 9751,16 грн., 1620,68 грн. державного мита та 100,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову було відмовлено.

На виконання рішення було видано наказ від 12.07.2005 р..

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2006 р. згадане вище рішення Господарського суду міста Києва в частині відмови у стягненні пені було скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд.

Ухвалою суду від 13.03.2006 р. справі було присвоєно номер 42/332-6/117.

Рішенням суду від 28.03.2006 р. позов було задоволено повністю, а саме: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 19196,51 грн. пені, 191,96 грн. державного мита та 17,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          04.08.2006 р. на виконання рішення було видано наказ.

          Позивач звернувся до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, у якій просить визнати неправомірним дії, які полягають у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 12.07.2005 р.; визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.07.2009 р.; зобов’язати державного виконавця згаданого органу виконання рішень прийняти до виконання наказ суду від 12.07.2005 р. та вжити заходів для повного виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 20.10.2009 р. розгляд скарги призначено на 02.11.2009 р..

У вказане судове засідання представники відповідача та органу виконання рішень не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, що, відповідно до положень ст. 121-2 ГПК України, не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника скаржника, суд дійшов наступного висновку.

Стягувачем до згаданого вище органу виконання рішень було направлено для примусового виконання наказ від 12.07.2005 р. у справі № 42/332 про стягнення 163744,18 грн.

Державною виконавчою службою у Печерському районі міста Києва прийнято постанову ВП № 13959997 від 22.07.2009 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), яка мотивована тим, що за юридичною адресою по вул. Копиленка, 3, кв. 7, постійно діючий орган та майно боржника відсутні. Проведення виконавчих дій за юридичною адресою виключає вчасне та повне виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 3 та ст. 18-1 Закону України «Про виконавче провадження»накази господарських судів є виконавчими документами.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред’явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що, якщо боржник є юридичною особою, то виконання проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

З вказаним положеннями Цивільного кодексу України кореспондуються норми Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»№ 755-ІV від 15.05.2003 р. (у редакції Закону № 2452-ІV від 03.03.2005 р.), статтею 1 якого визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи виступають від її імені.

У разі зміни місцезнаходженння особи вносяться відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто місцезнаходженням сторони є адреса останньої, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, юридичною адресою сторони є адреса її місцезнаходження, що зазначається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до наявних даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням боржника є: м. Київ, вул. Копиленка, 3, кв. 7.

Отже, наказ пред’явлено до виконання за належним місцем виконання рішення.

Виключні підстави відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких відсутні такі, що наведені в оскаржуваній постанові.

Таким чином вимоги скаржника щодо скасування постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийняті виконавчого документа) від 22.07.2009 р. є правомірними та підлягають задоволенню.

У той же час вимоги скаржника щодо зобов’язання відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 42/332 від 12.07.2005 р. та вчинити виконавчі дії задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до 118 Господарсько-процесуального кодексу України виданий стягувачеві наказ може бути пред’явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу.

Наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 42/332 дійсний для пред’явлення до виконання до 12.07.2008 р..

З поданих суду доказів вбачається, що вказаний наказ пред’явлено до виконання лише 21.07.2009 р. (постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.07.2009 р.).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що передбачено ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Доказами, наданими скаржником, не доведено, що строк для пред’явлення наказу до виконання не пропущений.

Таким чином, суд вважає, що вимоги, викладені в скарзі, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в частині скасування постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийняті виконавчого документа) від 22.07.2009 р. та визнання недійсною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.07.2009 р..

В іншій частині скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, які полягають в винесенні постанови від 22.07.2009 р. про відмову у відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 42/332 від 12.07.2005 р..

Визнати недійсною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.07.2009 р..

          В іншій частині скарги відмовити.

СуддяС.А. Ковтун           

Ухвала підписана 12.01.2010 р..