Рішення № 8247211, 21.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/1721.01.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»

До           Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк

«Київ»

Про           стягнення 160858,07 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Іваницький О.П. –по дов. № 01/02 від 15.01.2009

Від відповідача          Нікітіна Д.Ю. –по дов. № 5-06/59 від 30.11.2009

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.01.2010 оголошувалась перерва до 21.01.2010.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»про стягнення з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ»135058 грн. основного боргу, 21744,33 грн. збитків від індексу інфляції та 3% річних в сумі 4051,74 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.05.2008.

Позивачем в судовому засіданні 19.01.2010 було подано заяву про зміни та доповнення до розрахунку інфляційних збитків, яка розцінюється судом, у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, як заява про зменшення розміру позовних вимог, та просить стягнути з відповідача 135058 грн. основного боргу, 19853,53 грн. збитків від індексу інфляції та 3% річних в сумі 4051,74 грн.

В судовому засіданні 19.01.2010 представником відповідача заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні на два дні для підготовки відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 21.01.2010 представником відповідача знов заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості підготовити письмовий відзив на позовну заяву з відповідними доказами. При цьому представником відповідача не наведено жодної причини з якої не виконані вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі. Крім того, представником відповідача зазначено, що між керівництвом позивача та відповідача ведуться переговори з приводу добровільного погашення заборгованості.

Представник позивача проти клопотання щодо оголошення перерви в судовому засіданні заперечував, посилаючись на те, що дії відповідача направлені на затягування розгляду спору та спростував інформацію щодо ведення переговорів між керівництвом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ»та Відкритого акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів».

Клопотання відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні задоволенню не підлягає з огляду на те, що

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов’язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що неподання, відповідачем, документів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Дії відповідача щодо неподання витребуваних судом документів, розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, однак в судовому засіданні 21.01.2010 представник відповідача в усних поясненнях зазначив, що суму боргу визнає.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 21.02.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача і відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»(продавець) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Київ»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність та зобов‘язується сплатити обговорену грошову суму за належне продавцю нерухоме майно, а саме нежилі приміщення (в літ. У) загальною площею 67,70 кв. м., що складають 3/100 частини від нежилих приміщень в нежилому будинку-адміністративно-побутовому корпусі площею 2258,30 кв. м., що розташований в місті Києві, по вул. Червонопрапорна, будинок № 34 літера У (далі - майно).

Стаття 657 Цивільного кодексу України визначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом встановлено, що згаданий договір 15.05.2008 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 3009. Договір також зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним витягом.

Згідно п. 2.1. договору за домовленістю сторін продаж вчинено за 935058 грн.

Пунктом 2.2. договору визначено, що розрахунок по договору проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, таким чином:

- до підписання цього договору покупець сплатив продавцю суму у розмірі 150000 грн.;

- решта у розмірі 785058 грн. буде сплачена покупцем продавцю протягом п‘яти банківських днів з моменту підписання договору на розрахунковий рахунок продавця.

Наявна в матеріалах справи банківська виписка від 25.03.2008 свідчить про те, що відповідач перерахував позивачу до підписання договору грошові кошти в сумі 150000 грн.

Також з матеріалів справи (банківських виписок) вбачається, що відповідачем були здійснені наступні платежі : 03.06.2008 перераховано позивачу 150000 грн., 04.06.2008 - 350000 грн., 09.06.2008 - 150000 грн., загалом 650000 грн.

01.07.2008 позивач згідно акту прийому-передачі нежилого приміщення передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення (в літ. У) загальною площею 67,70 кв. м., що складають 3/100 частини від нежилих приміщень в нежилому будинку-адміністративно-побутовому корпусі площею 2258,30 кв. м., що розташований в місті Києві, по вул. Червонопрапорна, будинок № 34 літера У.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи відповідач в порушення умов договору, не виконав свого обов’язку покупця, плату за майно повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача та неоспореним відповідачем складає 135 058 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 135 058 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначені ним строки оплату майна не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті за отримане майно, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 4052,55 грн. –3 % річних та 19853,53 грн. збитків від індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4052,55 грн. –3 % річних та 19853,53 грн. збитків від індексу інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ» (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) на користь Відкритого акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» (м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, код ЄДРПОУ 04012365) 135 058 (сто тридцять п‘ять тисяч п‘ятдесят вісім) грн. основного боргу, 19853 (дев‘ятнадцять тисяч вісімсот п‘ятдесят три) грн. 53 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 4052 (чотири тисячі п‘ятдесят дві) грн. 55 коп., 1589 (одну тисячу п‘ятсот вісімдесят дев‘ять) грн. 64 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 25.01.2010