Ухвала суду № 82466546, 18.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 червня 2019 року м. Київ № 640/7863/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" про розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, - за правилами загального позовного провадження,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 15 квітня 2019 року №117500-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

11 червня 2019 року директором товариства до суду подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка мотивована: неврахування судом значного суспільного (публічного) інтересу розглядом справи та думки позивача щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження, адже оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; неможливістю представника позивача за відсутності судового засідання ознайомитися з документами, що містяться у справі, що порушує принцип змагальності й призведе до неможливості встановити дійсну дату проголошення такого рішення та в подальшому призведе до неможливості його оскарження; не проведенням підготовчого провадження, що не дає можливості виконати завдання підготовчого провадження, зокрема: вирішити відводи, визначити порядок розгляду справи; неможливістю подання заяв по суті, а саме: відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, які передбачені у загальному позовному провадженні.

Суд, розглянувши подану заяву, при її вирішенні виходив з наступного.

Відповідно до частин першої-другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене, зокрема, для розгляду справ незначної складності.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, частиною третьою статті 12 КАС України передбачено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Так, частиною четвертою цієї статті визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Згідно з частинами другою, третьою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, предметом спору є податкова вимога Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15 квітня 2019 року №117500-17 на загальну суму 158429,48 грн. В той же час, в заяві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження директором товариства не обґрунтовано, а судом не встановлено значного суспільного інтересу до розгляду даного спору про оскарження рішення контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, який виник на підставі прийнятих відносно позивача податкових повідомлень-рішень від 15 березня 2019 року №1032615147 та №1022615147 і нарахованої пені.

Окрім того, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів представника позивача щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки у даному спорі оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як вже зазначалося вище, предметом спору є податкова вимога Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15 квітня 2019 року №117500-17 на загальну суму 158429,48 грн. Разом з тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року №2629-VIII з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921 грн. Враховуючи, що позивачем оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі 158429,48 грн, що значно менше 960500 грн (1921 грн * 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), підстави для розгляду даної справи виключно за правилами загального позовного провадження відсутні.

Щодо доводів представника позивача про неможливість ознайомитися з документами, що містяться у справі, за відсутності судового засідання, суд звертає увагу представника позивача на частину третю статті 44 КАС України, якою визначено права учасників справи, зокрема право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Окрім того, вищевказані права учасників справи, в тому числі позивача, КАС України не ставляться в залежність від розгляду справи в судовому засіданні.

Стосовно тверджень представника позивача про неможливість встановити дійсну дату проголошення рішення суду, що в подальшому призведе до неможливості його оскарження, суд зазначає, що згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 251 КАС України у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

В свою чергу, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення, якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Таким чином, аргументи представника позивача в даній частині також є необґрунтованими.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частин першої-третьої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на вищенаведене, доводи представника позивача про порушення принципу змагальності та неможливості проведення у справі підготовчих дій при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження є безпідставними.

Останнім аргументом представника позивача щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження є неможливість подання сторонами заяв по суті справи, оскільки, з урахуванням положень статті 159 КАС України, таким правом наділені сторони лише при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження.

Водночас, суд звертає увагу представника позивача на положення статті 261 КАС України, якою регламентовано особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні. Більше того, в ухвалі від 29 травня 2019 року сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи, а тому твердження представника позивача про те, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив можуть бути подані сторонами лише при розгляді справи за правилами загального позовного провадження є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статями 248, 256, 257, 262 КАС України,

ухвалив:

В задоволенні заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" про розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, за правилами загального позовного провадження, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини другої статті 256 КАС України з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Чудак