Рішення № 82465807, 14.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2019 року № 640/4155/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича

третя особа Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича (далі - відповідач), третя особа - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», в якому просить: визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича в межах виконавчого провадження №57441055 від 16 жовтня 2018 року щодо оцінки житлової квартири АДРЕСА_1 неправомірними; визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича в межах виконавчого провадження №57441055 від 16 жовтня 2018 року щодо примусової реалізації житлової квартири АДРЕСА_1 неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є боржником у виконавчому провадженні №57441055 відкритому з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про звернення стягнення на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У названому виконавчому провадженні на підставі постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 25 жовтня 2018 року проведено оцінку квартири АДРЕСА_1 , за результатом якої складено висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки. Позивач зазначає, що у висновку вказано занижену ціну названої квартири. Додаткового позивач посилається на те, що у названій квартирі зареєстровані неповнолітні діти, проте реалізація квартири проводиться без дозволу органу опіки та піклування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти задоволення позову у відзиві на позов відповідач вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки про вчинення відповідачем дій щодо проведення оцінки квартири позивач був обізнаний з 12 листопада 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 06 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 11 червня 2019 року представник позивача наполягала на задоволенні позову в повному обсязі, відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи третя особа повідомлялась належним чином, письмових пояснень по суті позову суду третя особа не надала, в зв`язку з чим неявка представника третьої особи визнана судом не поважною.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року залишено без задоволення клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича про залишення позову без розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича від 16 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження №57441055 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про звернення стягнення на двокімнатну квартиру, загальною площею 29,80 кв.м. № АДРЕСА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , боржником у якому є ОСОБА_1 .

Також, 16 жовтня 2018 року відповідачем скеровано вимогу до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича від 19 жовтня 2018 року описано та накладено арешт на майно: квартиру АДРЕСА_1 ; будинок 2001 року забудови та запропоновано сторонам виконавчого провадження дійти згоди щодо вартості майна.

Також, відповідачем прийнято постанову від 25 жовтня 2018 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія ВКК» складений звіт про оцінку названої квартири, відповідно до якого вартість квартири становить 820 176, 00 грн, що в еквіваленті по курсу долара Національного банку України на дату оцінки становить 29 071 доларів США.

29 жовтня 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2018 року відповідач звернувся до Держаного підприємства «Сетам» із заявкою про реалізацію арештованого майна (квартири АДРЕСА_1 ).

01 листопада 2018 року відповідачем отримано від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації інформацію, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28 листопада 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57441055.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404 визначено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Отже, визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб`єкт оціночної діяльності суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Як зазначено вище, відповідачем прийнято постанову від 25 жовтня 2018 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія ВКК» складений звіт про оцінку названої квартири, відповідно до якого вартість квартири становить 820 176,00 грн, що в еквіваленті по курсу долара Національного банку України на дату оцінки становить 29 071 доларів США.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абзац третій частини 2 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (частина 1 статті 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця (частина 3 статті 20 Закону «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм права, незважаючи на вибір суб`єктом оціночної діяльності методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

За змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-III звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Великої палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року, справа №914/881/17.

Аналіз вищенаведених норм матеріального права свідчить про те, що у випадку, коли учасник виконавчого провадження не погоджується зі звітом суб`єкта оціночної діяльності про оцінку майна, вказаний звіт підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статті 285 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки визначення оцінки нерухомого майна, що підлягає продажу в процесі примусового виконання судового рішення, є процесуальною дією, яка вчиняється державним виконавцем у відповідності до вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування своїх доводів про порушення суб`єктом оціночної діяльності Національного стандарту №1, позивач вказує на те, що оцінювачем не було здійснено огляд квартири, оцінювач не проаналізував існуючий стан використання об`єкта оцінки, не обґрунтував застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у зв`язку з чим б3ло занижена середньо ринкова вартість квартири.

На підтвердження викладеного позивачем надано суду копію висновку про вартість майна від 27 лютого 2019 року, відповідно до якого вартість квартири становить 1 635 982,00 грн.

Проте, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем висновку про вартість майна від 27 лютого 2019 року відповідачу. Також, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із відповідним клопотанням (заявою) про проведення рецензування звітів про оцінку майна відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-III.

З огляду на викладене, оскільки позивач не звертався до відповідача із запереченням на звіт про оцінку майна, проведеного в рамках виконавчого провадження №57441055, та не клопотав про проведення рецензування звітів, отже суд не вбачає порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-III в діях відповідача при проведенні оцінки вказаної квартири.

Додаткового суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що зазначений звіт направлено відповідачем сторонам виконавчого провадження поштовим відправленням, яке повернулось не вручене позивачу із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки звіт про вартість майна направлено відповідачем поштовим відправленням за місцем реєстрації позивача та не вручений позивачу з незалежних від відповідача причин, отже суд вважає, що відповідач належним чином повідомив позивача про наявність зазначеного звіту.

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно пунктами 66, 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Вказані положення стосуються розгляду звернень на вчинення саме правочинів щодо нерухомого майна дитини, тобто, за результатом добровільних звернень осіб, які мають намір розпорядитися належним дитині майном або майном, на яке у дитини є право користування, і не стосуються примусового відчуження майна, оскільки в таких випадках мова йде не про намір зацікавлених осіб розпорядитися майном, а про задоволення прав третіх осіб на нього.

По-перше, зі змісту статей 39, 52, 61, 62 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що примусова реалізація майна за рішенням суду з торгів не є правочином, а є виконанням рішення суду.

По-друге, саме укладання іпотечного договору на квартиру може мати правовим наслідком порушення прав та інтересів дітей, які мають право на передану в іпотеку квартиру.

Норми статті 177 Сімейного кодексу України, статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», які передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямовані на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

Судом встановлено, що станом на час укладення позивачем з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» іпотечного договору №014-872-ЗЖ від 28 жовтня 2005 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5 .

Додаткового суд зауважує, що відповідно до підпункту 2.1.4 статті 2 названого договору Іпотекодавець (позивач) зобов`язаний без письмової згоди Іпотекодержателя, що оформляється додатковою угодою до цього договору не відчужувати предмет іпотеки, не передавати його у спільну власність (діяльність), оренду, користування не встановлювати будь-які обтяження щодо предмету іпотеки.

Суд зазначає, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у вказаній квартирі 04 січня 2010 року, тобто після укладання Іпотечного договору №014-872-ЗЖ від 28 жовтня 2005 року та в матеріалах справи відсутня згода Іпотекодержателя щодо реєстрації у вказаній квартирі неповнолітніх дітей.

З огляду на викладене, суд не вбачає порушень статті 177 Сімейного кодексу України, статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» при вчиненні відповідачем дій щодо реалізації зазначеної квартири.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправність оскаржуваних дій, в той час, як відповідачем покладений на нього обов`язок доказування рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко