Рішення № 8246569, 03.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/22403.12.09 За позовом Дочірнього підприємства «Вторметсплав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім»

про стягнення 432638, 34 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Смовж Ю.А. –довіреність № 05/02 від 05.01.2009р., Утін К.Ю. –довіреність № 96 від 29.04.2009р.;

від відповідача: Чехоєва Н.М. –довіреність № 1/29-04 від 09.04.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Вторметалсплав»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім»про стягнення 432638, 34 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 14/08-01 від 14.08.2008р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 432638, 34 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 381462, 58 грн. - боргу, 27190, 65 грн. –пені, 20598, 98 грн. –інфляційних збитків, 3386, 13 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –4326, 38 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 27.03.2009 р. було провадження по справі та призначено її розгляд на 30.04.2009р.

В судовому засіданні 30.04.2009р. представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи неотримання відповідачем додатків до позовної заяви, розрахунку боргу та штрафних санкцій.

Клопотання представника відповідача було задоволено, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 28.05.2009р.

В судовому засіданні 28.05.2009р. представниками сторін було заявлено клопотання про продовження строків вирішення спору задля врегулювання спору мирним шляхом.

Клопотання представників сторін було задоволено, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 27.08.2009р.

27.08.2009р. відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку свого представника на вказану дату.

Клопотання представника відповідача було задоволено, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 21.09.2009р.

В судовому засіданні 21.09.2009р. представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи задля вирішення питання мирним шляхом.

Клопотання представника відповідача було задоволено, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 29.10.2009р.

29.10.2009р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з направленням справи керівництву суду задля вирішення клопотання відповідача про розгляд справи колегіально.

Ухвалою Голови Господарського суду м. Києва від 30.10.2009р. клопотання представника відповідача було залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2009р. розгляд справи було призначено на 03.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав письмовий відзив, в якому проти позову заперечив, стверджуючи, що позивачем рахунок до сплати не виставлявся, пеня нарахована позивачем з порушенням норм законодавства та положенням Договору.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.12.2009 р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 14/08-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач зобов’язаний поставити та передати у власність відповідачу товар, а останній в свою чергу прийняти товар та оплатити його.

Кількість та ціна товару визначаються в Специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору (п. 2.6. Договору).

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання актів приймання-передачі (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата поставленого товару здійснюється відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку. Умови оплати визначено сторонами: 75% - по факту надання позивачем 4 екземпляру залізничної накладної, 25% - після приймання товару згідно акту.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідач свої зобов’язання за Договором повністю не виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи товаросупровідними документами, актами приймання-передачі, видатковими накладними, виписками банку, чим заборгував позивачу 381462, 58 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься вимога позивача сплатити заборгованість за договором від 27.10.2008р.

У відповіді на вимогу від 10.12.2008р. відповідач заборгованість визнав, просив відстрочити оплату за Договором в строк на три місяці, тобто до 10.03.2008р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.3 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 27190, 65 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 6.3 Договору передбачено, що у разі прострочення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 27190, 65 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 20598, 98 грн. –індекс інфляції та 3386, 13 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім»(02660, м. Київ, вул. Колекторна, 40-А, 69035, м. Запоріжжя, вул.. Південноукраїнська, офіс, код ЄДРПОУ: 35261998) на користь Дочірнього підприємства «Вторметсплав»(03087, м. Київ, вул. П.Козицького, 5, 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24, код ЄДРПОУ: 30631526) 381462 (триста вісімдесят одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн. 58 коп. - боргу, 27190 (двадцять сім тисяч сто дев’яносто) грн. 65 коп. –пені, 20598 (двадцять тисяч п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 98 коп. –інфляційних збитків, 3386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн. 13 коп. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –4326 (чотири тисячі триста двадцять шість) грн. 38 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 19.01.2010р.