Рішення № 82465420, 13.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року справа № 580/1352/19

17 годин 10 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/1352/19

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 – особисто, представник позивача Танцюра О.А.– за ордером]

до Рівненської митниці ДФС (вул. Соборна, 104, м. Рівне, Рівненська область, 33028, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39420640) [представник відповідача Федченко О.О. – за довіреністю – участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції]

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Пелікан-про» (вул. Млинівська, 18, м. Рівне, 33024, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40646298) [представник третьої особи – не прибув]

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у митному оформленні товарів, прийняв рішення.

18.04.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці ДФС, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування вартості UA204000/2019/00365/2 від 22.02.2019; визнати протиправним та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів UA204000/2019/00365;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судовий збір.

Ухвалою від 22.04.2019 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06.05.2019. Ухвалою від 06.05.2019 відкладено підготовче судове засідання до 15.05.2019. Ухвалою від 15.05.2019 відкладено підготовче судове засідання до 20.05.2019. Ухвалою від 20.05.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03.06.2019. Ухвалою від 03.06.2019 оголошено перерву до 13.06.2019. Ухвалою від 13.06.2019 за клопотанням сторін, враховуючи заяву третьої особи про розгляд справи без участі її представника, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.02.2019 декларантом ТОВ «Пелікан-про», в інтересах позивача, подано до Рівненської митниці ДФС документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а саме: рахунок фактура (інвойс) (сommercial invoice) №VF01/02/2019 від 08.02.2019, декларацію про походження товару (declaration of origin) 01/02/2019 від 08.02.2019, акт про проведення огляду від 13.02.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.03.2015, банківський платіжний документ, що стосується товару №23400290038 від 08.02.2019, що підтверджує надходження коштів 5400 євро на рахунок фірми-продавця, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений експертом №190218/005 від 18.02.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 08.02.2019, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів 0.0.1262170783.1 від 08.02.2019; заява від 15.02.2019, копію митної декларації країни відправлення 19PL402010Е0163013 від 11.02.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA204010.2019.206982. Відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у митному оформленні товару за заявленою вартістю, оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00365 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/00365/2 від 22.02.2019 з 5400 EUR на 7469 EUR. У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/00365/2 від 22.02.2019 щодо підстав неможливості визначення вартості імпортного товару за ціною договору відповідач вказав на відсутність належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та про надання додаткових документів, витребуваних митницею, відповідач визначив митну вартість із застосуванням резервного методу. Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача, 28.02.2019 направив відповідачу заяву та надав пояснення щодо заявлених у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/00365/2 від 22.02.2019 недоліків викладених у п.1 розділі 1, та вказав: про курсові розбіжності, що виникають унаслідок виставлення рахунків-фактур (інвойс) у валюті відмінній від національної з огляду на регулювання законодавством країни відправлення. Рахунок-фактура 01/02/2019 виставлена 08.02.2019 в валюті євро у сумі 5400, перерахована за середнім курсом Національного банку Польського (NBP), що на 07.02.2019 складає 4,3019 злотих за 1 євро (таблиця 027/A/NBP/2019 від 07.02.2019. Так вартість товару в 5400 євро буде перерахована у суму 23230,26 злотих (5400 х 4,3019=23230,26), як зазначено у рахунку-фактурі. Для підтвердження зарахування саме цієї суми до податкових зобов`язань надано - копію фіскального касового чека 000000013 від 08.02.2019 у сумі 23230,26 злотих. Щодо зауважень викладених у пункті 2 розділу 1 позивач пояснив, що надав всі передбачені пунктом 2-4 статті 53 МК України документи, але вони не були враховані при перевірці відповідачем, а саме: підтвердження надходження коштів 5400 євро на рахунок НОМЕР_2 від 08.02.2019; підтвердження митниці вивозу автомобіля з території Польщі вартістю 5400 євро 19ІЕ599-299367/19AES-PH6046 за митною декларацією 19PL402010Е0163013, копія фіскального касового чека про надходження коштів зазначених в інвойсі 000000013/08.02.2019. Для підтвердження формування відпускної ціни транспортного засобу декларант надав додаткові бухгалтерські документи фірми-продавця: рахунок-фактура за якою автомобіль був куплений у попереднього власника VV/2315327 від 07.01.2019, підтвердження оплати вартості автомобіля з банківського рахунку НОМЕР_3 від 11.01.2019. Отримавши роз`яснення та додаткові документи, відповідач направив позивачу лист вих.№2201/19/17-70-19 від 05.03.2019, суть якого зводилась до відмови визнавати вимоги позивача та коригування митної вартості. Як наслідок, позивачем додатково сплачено 23380 грн за митне оформлення вищезгаданого транспортного засобу, що підтверджується квитанціями від 11.03.2019. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2019/00365/2 від 22.02.2019 протиправним та таким, що належить скасувати, оскільки декларантом надано всі необхідні документи, що надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору як основним методом, відповідач не мав підстав визначати митну вартість товару із застосуванням резервного методу.

Відповідач позов не визнав, 06.05.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 21.02.2019 посадовою особою митного поста «Рівне» направлено запит до ВКМВ УАМП та МТР щодо перевірки правильності визначення митної вартості легкового автомобіля Renault Megane Scenic, ідентифікаційний номер (номер кузова)- НОМЕР_4 , поданого до митного оформлення за митною декларацією №UA204010/2019/206982 (далі-МД) за митною вартістю 5400 євро. Під час проведення контролю встановлено, що у поданому до митного оформлення рахунку від 08.02.2019 №01/02/2019 вартість товару зазначено в різних валютах - 5400 EUR (що на момент подання митної декларації до митного оформлення становить 165902,66 грн) та 23230,26 PLN (що на момент подання митної декларації до митного оформлення становить 164275,90 грн); згідно поданої до митного оформлення копії експортної МД країни відправлення від 11.02.2019 №19PL402010E0163013 вартість КТЗ у польських злотих становить 23148,00 PLN; автоматизованою системою управління ризиками за МД №UA204010/2019/206982 згенеровано форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 з повідомленням «митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. За обов`язковим направленням запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_4 , валюта - EUR, вартість - 7469,00». Тому у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться у документах, що підтверджують заявлену митну вартість та відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. Згідно розділу 5 наказу ДФС України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» джерелами довідкової інформації, що можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків є, з поміж іншого, інформація отримана з мережі Інтернет. 21.02.2019 о 21 год. 27 хв. декларантом направлено лист, яким повідомлено, що запропоновані митним органом додаткові документи надано не буде, та сформовано прохання прийняти рішення без врахування термінів, визначених статтею 53 МК України. У зв`язку з ненаданням декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митницею, відповідно до статті 54 МК України, за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 №UA204000/2019/000365/2. Митну вартість товару визначено, на підставі інформації, згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 на рівні 7469 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 229467,95грн. Випуск транспортного засобу у вільний обіг на митній території України здійснено за митною декларацією від 11.03.2019 №UA204010/2019/208514 без застосування положень частини 7 статті 55 МК України.

11.06.2019 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Пелікан-про», де зазначено, що ТОВ «Пелікан-про» є митним брокером, що здійснює свою діяльність відповідно до статуту товариства та дозволу на провадження митної брокерської діяльності від 04.07.2017 серії АА № 001388. Відповідно до положень частини 1 статті 417 МК України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором. Між ТОВ «Пелікан-про», як виконавцем, та ОСОБА_1 , як замовником, укладено договір доручення про декларування товарів, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується представляти інтереси замовника в будь-яких митних органах України, здійснювати декларування товарів, транспортних засобів, що належать замовнику, а замовник несе повну відповідальність за достовірність наданих ним документів, правдивість зазначених у них відомостей та самостійно здійснює сплату митних платежів. У поясненнях зазначено, що наведені у рішенні про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.19 № UA204000/2019/000365/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00365, є протиправними і належать скасуванню. Третя особа просила здійснити розгляд справи за відсутності її представника (а.с.128).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем, представником позивача та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

21.02.2019 декларантом ТОВ «Пелікан-про», в інтересах позивача, подано до Рівненської митниці ДФС документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок фактура (інвойс) №VАТ 01/02/2019 від 08.02.2019 (а.с.15), декларацію про походження товару (Declaration of origin) 01/02/2019 від 08.02.2019, акт про проведення огляду від 13.02.2019 (42-43), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.03.2015, банківський платіжний документ, що стосується товару №23400290038 від 08.02.2019, що підтверджує надходження коштів 5400 євро на рахунок фірми-продавця (а.с.17-18), висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений експертом №190218/005 від 18.02.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 08.02.2019, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів 0.0.1262170783.1 від 08.02.2019; заява від 15.02.2019, копію митної декларації країни відправлення 19PL402010Е0163013 від 11.02.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA204010.2019.206982.

Посадовою особою митного поста «Рівне» 21.02.2019 направлено запит до ВКМВ УАМП та МТР з питання перевірки правильності визначення митної вартості легкового автомобіля Renault Megane Scenic, ідентифікаційний номер (номер кузова)- НОМЕР_4 , поданого до митного оформлення за МД №UA204010/2019/206982 за митною вартістю 5400 євро. Під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД придбаного у Республіці Польща автомобіля, відповідачем встановлено, що у поданому до митного оформлення рахунку від 08.02.2019 №01/02/2019 вартість товару зазначено в різних валютах - 5400 EUR (що на момент подання митної декларації до митного оформлення становить 165902,66 грн) та 23230,26 PLN (що на момент подання митної декларації до митного оформлення становить 164275,90 грн); згідно поданої до митного оформлення копії експортної МД країни відправлення від 11.02.2019 №19PL402010E0163013 вартість КТЗ у польських злотих становить 23148,00 PLN; автоматизованою системою управління ризиками за МД №UA204010/2019/206982 згенеровано форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 з повідомленням «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_4 , валюта - EUR, вартість- 7469,00». У зв`язку із вищевикладеним 21.02.2019 декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України, що сторонами не оспорюється. Частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті. Частиною третьою статті 318 МК України передбачено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

21.02.2019 о 21 год. 27 хв. декларантом направлено лист, яким повідомлено, що запропоновані митним органом додаткові документи надано не буде, та висловлено прохання прийняти рішення без врахування термінів, визначених статтею 53 МК України (а.с.40).

Відповідачем було відмовлено позивачу у митному оформленні товару за заявленою вартістю, оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00365 (а.с.12) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/00365/2 від 22.02.2019 з 5400 EUR на 7469 EUR (а.с.11). У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/00365/2 від 22.02.2019 підставою неможливості визначення вартості імпортного товару за ціною договору відповідач вказав на відсутність належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та зазначено про ненадання додаткових документів, витребуваних митницею. Митну вартість товару визначено, на підставі інформації, згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 на рівні 7469 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 229467,95 грн.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача, 28.02.2019 направила заяву та надала пояснення щодо заявлених у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/00365/2 від 22.02.2019 недоліків викладених у п.1 розділі 1, та зазначила таке: щодо курсових розбіжностей, що виникають внаслідок виставлення рахунків-фактур (інвойс) (Comercial invoice) у валюті відмінній від національної, вказавши, що ці положення регулюються країною відправлення. В Статуті про податки та послуги (USTAWA о podatku od towarow і uslug) є положення Art. 31а. 2) якщо платник податків виставляє рахунок-фактуру до виникнення податкового зобов`язання, а суми, що використовуються для визначення податкової бази, вказані в цьому рахунку в іноземній валюті, конвертація в злоті здійснюється за середнім курсом даної іноземної валюти, оголошеного Національним банком Польщі на останній робочий день, що був перед днем виставлення рахунку-фактури. Відповідно до цього положення рахунок-фактура 01/02/2019 виставлена 08.02.2019 у валюті євро, в сумі 5400 євро, перерахована по середньому курсу Національного банку Польського (NBP), що на 07.02.2019 складає 4,3019 злотих за 1 євро (таблиця 027/A/NBP/2019 від 07.02.2019. Так вартість товару в 5400 євро буде перерахована у суму 23230,26 злотих (5400 х 4,3019=23230,26), як зазначено у рахунку-фактурі. Для підтвердження зарахування саме цієї суми до податкових зобов`язань надано копію фіскального касового чека на суму 23230,26 злотих від 08.02.2019. Недоліки у п.2 розділу 1 позивач пояснила тим, що надала всі передбачені п.2-4 ст.53 МК України документи, але вони не були враховані при перевірці відповідачем, а саме: підтвердження надходження коштів 5400 євро на рахунок НОМЕР_2 від 08.02.2019 (а.с.16); підтвердження митниці вивозу автомобіля з території Польщі вартістю 5400 євро 19ІЕ599-299367/19AES-PH6046 за митною декларацією 19PL402010Е0163013 (а.с.18), копія фіскального касового чека про надходження коштів зазначених в інвойсі 000000013/08.02.2019. Для підтвердження формування відпускної ціни транспортного засобу декларант надав 21.02.2019 (а.с.22-23) додатково бухгалтерські документи фірми-продавця: рахунок-фактура за якою автомобіль був куплений у попереднього власника VV/2315327 від 07.01.2019, підтвердження оплати вартості автомобіля з банкового рахунку НОМЕР_3 від 11.01.2019. Отримавши у процедурі консультацій вищевказані пояснення та додаткові документи, відповідач направив позивачу лист від 05.03.2019 вих.№2201/19/17-70-19 (а.с.21). Як наслідок, позивачем додатково сплачено 23380 грн за митне оформлення вищезгаданого транспортного засобу, що підтверджується квитанціями від 11.03.2019.

Випуск транспортного засобу у вільний обіг на митній території України здійснено за митною декларацією від 11.03.2019 №UA204010/2019/208514 (а.с.14) без застосування положень частини 7 статті 55 МК України: у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Судом встановлено, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 №UA204000/2019/00365/2 зазначено, що за результатами проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України процедури консультацій з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 53 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів»; наказу ДФСУ від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказу Мінфіну від 31.07.2015 № 584 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення та реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів» та статті 31МК України, частини 4 статті 337 МК України митну вартість товару визначено на підставі інформації, згідно форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 – 7459,00 євро. Числове значення митної вартості товару становить 7459,00 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 229467,95 грн.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00365 (а.с.12).

Щодо підстав прийняття рішення про коригування митної вартості від 22.02.2019 №UA204000/2019/00365/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00365, судом встановлено таке.

У рішенні від 22.02.2019 № UA204000/2019/00365/2 зазначено, що відповідно до вимог МК України із позивачем було проведено консультацію (а.с.40).

Позивач подав до Рівненської митниці ДФС скаргу на відмову в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів (а.с. 23), однак листом від 05.03.2019 рішення про коригування митної вартості товарів залишено без змін (а.с.21).

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо розбіжностей ціни у наданих позивачем документах варто зазначити про таке.

Відносини з митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування. Щодо правового обґрунтування визначення митної вартості та регулювання подання митної декларації, судом враховано, що згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 МК України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або належить сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або належить сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 МК України).

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до положень частин 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести усі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, визначених МК України, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з МД в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині 8 цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Відповідно до частини 1-4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, що підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті МД посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частин 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені МК України.

Щодо визначення митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Інший послідовний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2, 5-8, 10 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або належить сплаті, - це загальна сума усіх платежів, що були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або належить сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті, згідно ціни статті робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема щодо порядку і обсягів витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, що може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної реальної митної вартості товарів.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/00365/2 від 22.02.2019 відповідач зазначив, що вказана декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, що міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема шляхом надання додаткових документів, таких як: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, що містять інформацію про вартість імпортованого транспортного засобу; виписки із бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; висновок експерта автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результат досліджень НДЕКЦ).

21.02.2019 декларантом ТОВ «Пелікан-про» в інтересах позивача подано до Рівненської митниці ДФС документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України), а саме: рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) №VF01/02/2019 від 08.02.2019, декларацію про походження товару (Declaration of origin) 01/02/2019 від 08.02.2019, акт про проведення огляду від 13.02.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.03.2015, банківський платіжний документ, що стосується товару №23400290038 від 08.02.2019, що підтверджує надходження коштів 5400 євро на рахунок фірми-продавця, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений експертом №190218/005 від 18.02.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 08.02.2019, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів 0.0.1262170783.1 від 08.02.2019; заява від 15.02.2019, копію митної декларації країни відправлення 19PL402010Е0163013 від 11.02.2019; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 21.02.2019 UA204010.2019.206982.

Щодо посилання відповідача на те, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості було встановлено, що у поданому до митного оформлення рахунку від 08.02.2019 №01/02/2019 вартість товару зазначено в різних валютах та згідно поданої до митного оформлення копії експертного висновку митної декларації країни відправлення від 11.02.2019 № 19РL402010Е0163013 вартість товару у польських злотих становить 23148,00, суд зазначає таке.

У рахунку фактурі від 08.02.2019 №01/02/2019 вартість товару визначена у валюті ЕВРО (ЕUR) у сумі 5400, а цифра зазначена у польських злотих є еквівалентом вартості товару у валюті країни експортера – Республіки Польща. Відповідно зазначена у польських злотих вартість товару використовуються для визначення податкової бази і є сумою податкових зобов`язань продавця. Митні органи Республіки Польщі під час оформлення митної декларації на автомобіль: марки «Renault», модель «МЕGANE SCENICE», 2015 року випуску, виходили із вартості товару, що дорівнює 5 400 ЕUR та відповідно до польського законодавства використовували середній обмінний курс для встановлення митної вартості в період з 01.02.2019 до 28.02.2019, тому з цих причин цифра, яка визначає еквівалент вартості товару у польських злотих має різницю на відповідний день оформлення 23148,00, а не 23230,26 грн, що не є суттєвою розбіжністю і не може свідчити про обґрунтований сумнів відповідача.

Відповідно пункту 23 та пункту 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Суд зазначає, що доводи митного органу в обґрунтування позиції про використання під час митного оформлення товару інформації з ЄАІС для оцінки ризиків, є непереконливими з огляду на можливість варіативності збору та аналізу інформації. Митні органи з метою реалізації владних управлінських функцій наділені дискреційними повноваженнями, разом з тим розсуд посадових осіб митного органу при реалізації таких повноважень не є безмежним, позаяк дискреційні повноваження органу державної влади щодо оцінки ризиків мають бути однозначно визначені у Законі.

Конституційний Суд України у рішенні 11.10.2018 № 7-р/2018 у справі № 1-123/2018(4892/17) вважає, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними, конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 08.06.2016 № 3-рп/2016 у справі № 1-2/2016 виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого – наявність можливості у особи передбачати дії цих органів.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 передбачено, що під дискреційними повноваженнями варто розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні – це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 у справі № 21-87а13.

Згідно наказу МФУ від 30.05.2012 № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» визначено АСАУР як автоматизовану система аналізу та управління ризиками; передбачено контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (п.4.5.4). Під час завершення митного оформлення посадовими особами ПМО виконуються такі митні формальності: (п.4.9.1) перевірка відомостей про виконання митних формальностей, сформованих за результатами оцінки ризику за МД із застосуванням системи управління ризиками, у тому числі за допомогою АСАУР. Контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, що містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення, зокрема: співставлення курсу валюти України до іноземної валюти, зазначеного у графі 23 МД, з офіційним курсом валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки та відомості про яку зазначено в лівому підрозділі графи 22 МД, на день подання МД до оформлення (п.4.5.3).

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.07.2015 №684, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за № 1021/27466 (далі - Порядок № 684) терміни вживаються в таких значеннях: автоматизована система аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) – сукупність програмно-інформаційних комплексів, що забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів; виявлений ризик - ризик, щодо якого в органах ДФС наявна інформація про порушення законодавства України з питань державної митної справи;

Статтею 363 МК України визначено, що діяльність органів доходів і зборів з оцінки та управління ризиками складається у виконанні таких завдань: 1) формування інформаційної бази даних системи управління ризиками органів доходів і зборів; 2) аналіз, виявлення та оцінка ризиків, у тому числі з використанням інформаційних технологій, що включають систематичне: а) виявлення умов і факторів, що впливають на виникнення ризиків; б) визначення областей ризику; в) визначення критеріїв із заданими наперед параметрами, використання яких дає можливість здійснювати вибір об`єкта контролю, що становить ризик (індикаторів ризику); г) здійснення оцінки імовірності виникнення ризиків та можливої шкоди у разі їх проявлення; 3) розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками з урахуванням: а) результатів аналізу та оцінки ризиків; б) результатів аналізу необхідних ресурсів та очікуваних результатів реалізації запланованих заходів; 4) аналіз результатів та коригування вжитих заходів з управління ризиками, що включає: а) здійснення контролю за практичною реалізацією заходів; б) збір, оброблення та аналіз інформації про результати вжитих заходів з метою їх коригування та вдосконалення системи управління ризиками.

Відповідно до відомостей, що містяться у електронній базі даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкова вартість транспортного засобу Renault Megan Sedan за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року зі змінами cтановить: 229850,25 грн. Разом з тим, відповідачем не надано доказів з огляду на врахування усіх обставин справи щодо якісних характеристик автомобіля марки «Renault», модель «МЕGANE SCENICE», 2015 року випуску.

Верховним Судом у постанові від 26.02.2019 у справі № 815/5988/15 (ЄДРСР 80112009) зазначено, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 820/140/18 (ЄДРСР 78425551) зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки виключно з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України, або ж які взагалі не передбачені таким переліком. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 (ЄДРСР 77473423) зазначено, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Частинами 1 та 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо не включення вартості транспортування і страхування, варто зазначити про пояснення представника позивача у судовому засіданні 13.06.2019, що доставка автомобіля здійснювалась самовивозом та відсутністю доказів з боку відповідача.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Оцінюючи наявність доказів проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості, суд зазначає, що доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.11) без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону у контексті критеріїв згідно частини 2 статті 2 КАС України.

За змістом пункту 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689, на який посилається представник відповідача, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Судом встановлено правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості автомобіля, що ввезено в Україну.

Суд зазначає, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у графі 33 рішення від 22.02.2019 №UA204000/2019/00365/2 не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за останнім другорядним методом – резервним, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару чим не дотримано вимоги статті 55 МК України.

Враховуючи оцінені докази, проаналізовані норми права, встановлені вище обставин, суд зазначає, що позивач надав наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містили достовірну інформацію про митну вартість та її складові, що виключає можливість дійти висновку про обґрунтовані сумніви відповідача на час здійснення митного контролю. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, що надані декларантом документи сукупно не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не давали можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів підстав для застосування резервного методу. Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності є формальними та несуттєвими, жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.02.2019 у справі № 815/5988/15 (ЄДРСР 80112009).

Відповідно до КАС України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини, як джерело права належить застосуванню національними судами під час розгляду справ.

Дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush проти Болгарії, № 30985/96).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Суд вважає, що позивачем під час здійснення імпортування автомобіля на митну територію України, на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом було надано достатні документи відповідно до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 МК України. Між тим, витребувати контролюючий орган має ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що сукупно не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є сукупна наявність таких умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, що унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті: витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Доводи відповідача про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, суд критично оцінює, тому що позивачем було подано документи, де була зазначена вартість автомобіля. Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що сукупно викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містять покликань на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної позивачем у митній декларації № UA204000/2019/00365 (а.с.12); відсутні вказівки на те, які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, які саме складові митної вартості не підтверджені документально. Натомість, судом встановлено, що ціна, зазначена у документах (а.с. 15 - 18), відповідає ціні, вказаній у митній декларації № UA204010/2019/208514, та подані документи чітко визначають, що розрахунок за автомобіль було здійснено в день його придбання, ціна визначена у сумі 23230,26 злотих. Відповідно до митної декларації країни відправлення №19PL402010Е0133013 вартість автомобіля становить 5400 євро (а.с.18), що є статистичною вартістю, розрахованою відповідно до законодавства Польщі, що може дорівнювати чи бути більшою ніж фактурна вартість. Суд зазначає, що наданий третьою особою під час митного оформлення експертний висновок про якісні характеристики товарів від 18.02.2019 №190218/005 не оспорено відповідачем.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, що би викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а інших обставин, що би впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Тобто, використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом автомобіля або що видані позивачу документи є недостовірними, недійсними.

Суд зазначає, що є не обґрунтованими висновки відповідача, у прийнятті оскаржуваних рішень з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк позивачем подано до митниці достатні документи на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами і доказами наявність у поданих позивачем документах фактичних розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за резервним методом відповідачем не обґрунтована, наявність обґрунтованого сумніву у витребуванні додаткових документів та належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 768 грн 40 коп згідно квитанції 18.04.2019 № 0.0.1329408777.1, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат із сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.09.2018 № UA204000/2019/00365/2.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці ДФС № UA204000/2019/00365.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС (вул. Соборна, 104, м. Рівне, Рівненська область, 33028, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39420640) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Рівненська митниця ДФС [вул. Соборна, 104, м. Рівне, Рівненська область, 33028, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39420640];

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЛІКАН-ПРО» [вул. Млинівська, 18, м. Рівне, 33024, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40646298].

Повне судове рішення складено 18.06.2019.

Суддя Л.В. Трофімова