Рішення № 8246520, 19.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/34019.11.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Норд-Авто Україна”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Ельміра”, м. Київ

про стягнення 27 000,00 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Мехед М.І. за дов. б/н від 23.10.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Норд-Авто Україна” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Ельміра” про стягнення 27 000,00 грн. попередньої оплати за товар. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в тому числі 3000 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Ельміра” його зобов’язань щодо поставки товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 06.10.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2009 року заступником голови господарського суду м. Києва продовжено строк вирішення спору.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 19.11.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи між відповідачем та позивачем було досягнуто домовленості про поставку останньому прапору з кріпленням та вивіски інформаційної (надалі –товар) загальною вартістю 27 000.

У відповідності до зазначеної домовленості відповідач виставив рахунок-фактуру №СФ-0000069 від 18.11.2008 року на суму 27000 грн.

Зазначений рахунок було сплачено позивачем протягом грудня 2008-січня 2009 років. Факт сплати позивачем коштів підтверджується платіжними дорученнями №307 від 18.12.2008 року на суму 11000 грн., №323 від 26.12.2008 року на суму 6000 грн., №23 від 23.01.2009 року на суму 6000 грн., №24 від 23.01.2009 року на суму 4000 грн.

Не зважаючи на це відповідач оплачений товар позивачеві не поставив.

30.03.2009 року відповідач направив позивачеві лист, у якому вимагав здійснити доплату за товар у розмірі 24156,21 грн., посилаючись при цьому на зміну обмінного курсу валют.

22.06.2009 року позивач направив відповідачеві лист у якому в зв’язку з невиконанням домовленостей щодо поставки товару вимагав повернути грошові кошти у розмірі 27000 грн.

02.11.2009 року позивач направив відповідачеві повторну вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 27000 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Незважаючи на відсутність письмового договору, укладеного сторонами, суд вбачає, що дії сторін, а саме направлення відповідачем рахунку фактури №СФ-0000069 від 18.11.2008 року позивачеві та оплата товару вказаного рахунку, свідчать про їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Таким чином сторонами фактично укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Факт здійснення позивачем попередньої оплати за товар матеріалами справи підтверджений, однак відповідач у встановлені договором строки товар позивачеві не передав.

Стаття 665 Цивільного кодексу України визначає, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо повернення попередньої оплати у розмірі 27000 грн., однак відповідач коштів не повернув.

При цьому судом встановлено, що з відповідними вимогами до відповідача позивач звертався і після порушення провадження по справі.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду у розмірі 27000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3000грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Договір про участь адвоката у господарському процесі від 03.06.2009 року, укладений між позивачем та адвокатом Баховським М.М., Акт прийому-передачі послуг від 23.10.2009 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру №18 від 23.10.2008 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до п. 1 Договору про участь адвоката у господарському процесі від 03.06.2009 року адвокат бере на себе зобов‘язання надавати необхідну правову допомогу довірителю при провадженні у господарській справі за позовом ТОВ „Норд-Авто Україна” до ТОВ „Ельміра” про стягнення грошей. Крім того, довіритель надав адвокату повноваження знайомитись з матеріалами справи, знімати з них копії, брати участь у судових засіданнях, одержувати оригінали чи копії судових рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, представляти докази, брати участь у їх дослідженні, подавати заяви, доводи, клопотання та відводи, вимагати виконання рішень, ухвал та постанов суду, розписуватись за нього, а також здійснювати всі інші дії, пов’язані з цим Договором.

Згідно акту приймання-передачі послуг, підписаним сторонами, адвокатом лише надавались послуги з представлення інтересів у господарському суді м. Києва по справі за позовом до ТОВ „Ельміра” та виготовлення позовної заяви.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи, суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають стягненню з відповідача до 700 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ельміра” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 34820496, р/р 26002052702832 в Печерській Філії КБ „Приватбанк”, МФО 300711 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Норд-Авто Україна” (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код 30551315, р/р 26001600375102 в Подільській філії КБ „Експобанк”, м. Київ, МФО 320597) 27 000,00 грн. боргу (двадцять сім тисяч гривень), 270,00 грн. (двісті сімдесят гривень) державного мита, 312,50 грн. (триста дванадцять гривень п’ятдесят копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 700 грн. (сімсот гривень) відшкодування витрат на адвокатські послуги.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова