Рішення № 82463019, 10.06.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1051/19

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В. представника позивача Ткачука Б.М. представника відповідача Гаєвської Т.А. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № 22/113, винесену 20 березня 2019 року Управлінням Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці, якою вирішено накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф в сумі 625 950,00 грн.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 15.02.2019 року посадовими особами відповідача здійснено відвідування за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому документи на проведення інспекційного відвідування не були вручені ні позивачу ні її представнику та було відібрано пояснення у осіб, які знаходились за вказаною адресою. Позивач зазначає, що із зазначеними особами було укладено цивільно-правові угоди. В подальшому 15.02.2019 року відповідачем видано наказ №48 про здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та видано направлення на проведення такого відвідування №201/19. 15.02.2019 року головним державним інспектором відділу з питань експертизи умов праці Сморкаловим А.М. складено акт №ХМ789/1635/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування.

26.02.2019 року фізичній особі ОСОБА_2 вручено наказ, направлення на проведення інспекційного відвідування та акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХМ789/1635/АВ. Позивач стверджує, що направлення та наказ на проведення інспекційного відвідування вручені не уповноваженій особі та поза межами строку інспекційного відвідування, що позбавили позивача можливості бути присутньою під час проведення такого інспекційного відвідування, надання документів та пояснень.

20.03.2019 року начальником управління Держпраці у Хмельницькій області розглянуто справу про накладення штрафу та прийнято постанову №22/113 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 650 950,00 грн., за порушення трудового законодавства.

Позивач не погоджується із прийнятою відповідачем постановою про накладення штрафу, оскільки вважає, дії уповноважених посадових осіб управління Держпраці у Хмельницькій області протиправними, постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства та є протиправною, а тому звернулась з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 560/1051/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовлено.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 09.04.2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, та надав суду пояснення за змістом даного адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, та надала суду пояснення згідно відзиву поданого на адміністративний позов.

В обгрунтування відзиву зазначила, що підставою для видання наказу про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 стало проведене посадовими особами Управління Держпраці 15.02.2019 року відвідування приміщення швейного цеху за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , відповідно до пункту 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. На момент відвідування в приміщенні швейного цеху знаходились п`ять осіб. Згідно наданих даними особами пояснень встановлено, що ФОП ОСОБА_1 ні трудові, ні цивільно-правові договори з даними особами не укладались, при цьому двоє осіб відмовились від надання пояснень.

15.02.2019 року, у зв`язку із відсутністю об`єкта відвідування за місцезнаходженням, посадовими особами відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХМ789/1635/НП та вимогу про надання документів №ХМ789/1635/ПД. Інспекційне відвідування призупинено до 25.02.2019 року.

26.02.2019 року посадовими особами відповідача складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХМ789/1635/АВ, який в подальшому став підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Представник відповідача вказує, що інспекційне відвідування було проведено з дотриманням норм чинного законодавства, тому прийнята 20.03.2019 року постанова №22/113 є правомірною. Враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 РНОКПП № НОМЕР_1 , 16.09.2005 року зареєстрована, як фізична особа-підприємець, номер запису № НОМЕР_2 НОМЕР_3 006838.

Посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці 15.02.2019 року відповідно до пункту 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, з метою інформування працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання здійснено відвідування швейного цеху за адресою: АДРЕСА_1 . В ході відвідування у трьох осіб, які працювали в цеху, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було відібрано пояснення, з яких встановлено, що дані особи проходять стажування, ні трудовий, ні цивільно-правовий договори ще не укладали. Дві особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовились надавати пояснення. За результатами відвідування складено доповідну записку, яка стала підставою для видання першим заступником Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці 15.02.2019 року наказу №48 "Про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління".

15.02.2019 року у зв`язку із відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням посадовими особами, яким згідно із направленням на інспекційне відвідування №201/19 від 15.02.2019 року доручено проведення такого відвідування, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХМ 789/1635/НП, строк проведення інспекційного відвідування зупинено по 25.02.2019 року та складено вимогу про надання документів №ХМ789/1635/ПД, яку направлено на адресу позивача.

26.02.2019 року посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 у присутності її уповноваженої особи позивача ОСОБА_2 , якій було вручено копію наказу №48 та направлення на проведення інспекційного відвідування №201/19 від 15.02.2019 року, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХМ789/1635/АВ.

В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що трудові відносини з ОСОБА_7 (з 15.02.2019 року), ОСОБА_3 (з 11.02.2019 року), ОСОБА_4 (з 04.02.2019 року), ОСОБА_6 (з 15.02.2019 року), ОСОБА_5 (з 14.02.2019 року) по дату завершення інспекційного відвідування, належним чином не оформлені відповідно до вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, трудові договори не укладені, до початку допуску працівників до роботи своєчасно не подано відповідного повідомлення до органів ДФС, згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу”.

05.03.2019 року посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області винесено припис про усунення виявлених порушень №ХМ789/1635/АВ-П197, згідно якого позивача зобов`язано усунути виявлені порушення до 06.04.2019 року.

В подальшому, повідомленням про розгляд справи з накладення штрафу від 06.03.2019 року № 1120/19 позивача проінформовано про те, що розгляд справи з накладення штрафу відбудеться 20.03.2019 року о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 74, 1 поверх, зал засідань.

Позивач 20.03.2019 року надала відповідачу письмові пояснення та копії договорів на пошиття одягу, які укладені ФОП ОСОБА_1 (замовником) з виконавцями - ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , відповідно до яких виконавець зобов`язується виконати роботи, визначені в пункту 1.2 цього договору, а замовник прийняти результат виконаних робіт та оплатити їх вартість.

За результатами розгляду справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на позивача, управлінням Держпраці в Хмельницькій області 20.03.2019 року прийнята постанова №22/113, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 625 950 грн.

Позивач не погодилась із правомірністю постанови про накладення штрафу № 22/113 від 20 березня 2019 року та звернулася до суду із позовом про визнання її протиправною та скасування.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, суд заслухав у якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7

Надаючи пояснення свідки пояснили, що на момент відвідування інспекторами швейного цеху, здійснювали пошив весняних жіночих курток. До ФОП ОСОБА_1 звернулись за оголошенням, відповідно до якого ФОП потрібні були швачки. Перед початком роботи, тобто до проведення інспекційного відвідування, підписали з ФОП ОСОБА_1 договір, відповідно до якого мали пошити певну кількість весняних жіночих курток, а ФОП виплатити певні кошти. Після підписання договорів приступили до виконання умов договору, а саме: пошиття курток. Працювали без графіку роботи, у зручний для себе час, ОСОБА_1 не контролювала чи вони знаходяться в цеху та виконують роботи, будь-які інші роботи, крім пошиття курток не виконували. Після виконання робіт з пошиття курток отримали оплату за роботу. Під час відвідування інспекторами праці в цеху не було ні ОСОБА_1 ні її представника, інспектора при цьому пред`явили службові посвідчення. Свідки вказали, що у наданих пояснення зазначили, що цивільно-правові договори не укладались та оскільки є юридично не обізнаними особами, не могли знати, що договори укладені з ФОП ОСОБА_1 про пошиття одягу, є цивільно-правовими договорами. Крім того свідки вказали, що пояснення давали під диктовку інспекторів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища

Частиною 4 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону(частина 5 статті 2 Закону №877-V).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, передбачено, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політик, з поміж іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою від 26.04.2017 №295 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктом 20 Порядку №295 визначено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Відповідно до пункту 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно і пунктом 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, відповідно до вимог Закону №877-V і Порядку №295 підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої статтею 265 Кодексу законів про працю України, за порушення законодавства про працю є вчинення ним порушення, факт якого встановлюється під час інспекційного відвідування або невиїзних інспектувань, та відображений у відповідному акті.

В акті інспекційного відвідування від 26.02.2019 року №ХМ789/1635/АВ, який слугував підставою для прийняття спірної постанови, відсутнє посилання на обставини, встановлені відповідачем під час інспекційного відвідування, яке проводилось на виконання наказу №48 від 15.02.2019 року "Про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління" та отриманні під час такого відвідування документи.

Акт інспекційного відвідування від 26.02.2019 року №ХМ789/1635/АВ в основному містить інформацію та опис порушень, встановлених посадовими особами відповідача під час здійснення відвідування ФОП ОСОБА_1 , що проведено відповідно до пункту 33 Порядку №295, а саме: відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин та відібрані під час такого відвідування пояснення.

Надаючи правову оцінку зазначеним документам, як доказам порушення позивачем законодавства про працю, суд враховує наступне.

Повноваження щодо отримання пояснень та доказів посадовими особами Держпраці визначенні пунктом 11 Постанови №295, яким передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію /відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Згідно з пунктом 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю. Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Правовий аналіз Закону №877-V і Порядку №295 свідчить, що підготовка до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування здійснюється після оформлення відповідного наказу, яким призначається проведення вказаних контрольних заходів з визначенням відповідних посадових осіб, які їх проводитимуть, та часових меж таких заходів.

Таким чином, належними та допустимим доказами порушення суб`єктом відвідування вимог законодавства про працю можуть бути лише докази, отримані під час інспекційного відвідування, призначеного та проведеного в порядку, визначеному Порядком №295, або під час підготовки до його проведення, яка здійснюється після призначення інспекційного відвідування.

В ході розгляду судової справи судом встановлено, що письмові пояснення осіб, які працювали в швейному цеху та на які посилається відповідач в акті інспекційного відвідування від 26.02.2019 року №ХМ789/1635/АВ були відібрані посадовими особами відповідача під час здійснення відвідування передбачено пунктом 33 Порядку №295, метою якого є інформування роботодавця та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин, що підтверджується доповідною запискою від 15.02.2019 року та заперечується представником відповідача.

Суд зазначає, що Порядком №295 не передбачені повноваження посадових осіб Держпраці щодо отримання документів під час відвідування суб`єктів господарювання, якщо таке відвідування відбувається на підставі пункту 33 цього Порядку. Крім того відповідно до Порядку №295 інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення. Відповідачем не надано підтвердження такої реєстрації до початку проведення відвідування.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повідомили, що письмові пояснення від 15.02.2019 року складені ними під диктовку посадових осіб Управління Держпраці.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд вважає, що описані в акті інспекційного відвідування від 26.02.2019 року №ХМ789/1635/АВ докази отриманні відповідачем з порушенням Закону №877-V і Порядку №295, тому цей акт є неналежним доказом вчиненого позивачем порушення.

Пунктом 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

За змістом підпункту 5 пункту 5 Порядку №295 повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені порушення законодавства про працю може слугувати підставою для проведення інспекційного відвідування лише у тому випадку, якщо ознаки таких порушень виявлені в ході виконання цими особами контрольних повноважень.

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Відповідно до пункту 33 Порядку №295 інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Тому, передбачене пунктом 33 Порядку №295 відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю не є державним контролем у розумінні цього Порядку, інспектор праці під час такого відвідування не здійснює функції державного контролю за додержанням законодавства про працю, виконання яких дає йому право на отримання пояснень та доказів.

Оскільки відповідно до Порядку №295 під час відвідування в порядку пункту 33 Порядку №295 інспектор не виконує контрольні функції, то результати цих відвідувань (службова, пояснення, документи, отримані від суб`єкта відвідування, тощо) не можуть слугувати підставою для призначення інспекційного відвідування.

Судом встановлено, що підставою для видання першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області 15.02.2019 року наказу №48 "Про здійснення інспекційного відвідування" стала службова записка посадових осіб Управління від 15.02.2019 року про результати відвідування позивача 15.02.2019 року здійсненого відповідно до пункту 33 Порядку №295. Суд зазначає, що доповідна записка від 15.02.2019 року не може слугувати підставою для прийняття наказу про призначення інспекційного відвідування, оскільки під час відвідування 15.02.2019 року відповідно до пункту 33 Порядку №295 інспектори праці не виконували контрольних повноважень, а лише мали забезпечити позивача інформацією та консультаціями щодо дотримання законодавства про працю.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до Законів України.

У пункті 169 Рішення у справі " ОСОБА_10 Волков проти України" Європейський суд з прав людини констатував, зазначив, що вислів "згідно із законом вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права.

Вчинення органом державної влади дії (прийняття рішень) з порушенням приписів Конституції України та Закону, який регулює відповідні правовідносини, призводить до визнання таких дій (рішень) незаконними та відсутності правових наслідків таких дій (рішень).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27 січня 2015 року по справі №21-425а14.

Таким чином, дії відповідача щодо отримання письмових пояснень вчинені до призначенням інспекційного відвідування, вчинені з порушенням вимог Закону №877-V і Порядку №295, тому не можуть мати жодних правових наслідків для позивача, в тому числі слугувати доказами порушення ним законодавства про працю.

Згідно із статтею 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа), яка відповідно до пункту 4 цього Порядку № 509 розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до частини другої 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно із частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу” повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частинами 1, 2 статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно із частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 1 статті 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Частиною 1 статті 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно із частиною 1 статті 846 ЦК України у договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів.

Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є виконання стороною певного визначеного обсягу робіт та отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц.

Виконуючи роботи за цивільно-правовим договором працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до його трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з наданих позивачем догорів на пошиття одягу укладених нею, як фізичною особою-підприємцем, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_4 , 11.02.2019 року з ОСОБА_3 та 14.02.2019 року з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , предметом таких договорів є пошиття весняних жіночих курток, в договорах ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визначено обсяг робіт - 25 курток, ОСОБА_4 - 30 курток.

Кінцевим результатом виконання робіт є пошиті весняні куртки у кількості, вказаній у зазначених договорах, що повинні бути виготовлені до 28.02.2019 року. Вартість послуг, що надаються Виконавцем складає 1000 гривень за договорами укладеними з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (кількість пошитих курток 25) та 1200 гривень за договором укладеним з ОСОБА_4 (кількість курток 30).

Відповідно до договорів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на час виконання зазначених в договорах робіт (пошиття курток) не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, виконавці самостійно і на власний ризик організовують виконання умов договорів у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Результати виконання договорів сторони оформили актами приймання-передачі виконаних робіт від 24.02.2019 року (виконавець Ковальчук С.В.), 26.02.2019 року (виконавець Залевська К.Л.) та 28.02.2019 року (виконавець Рябчук К.Г.), відповідно до яких зазначені виконавці виконали роботи з пошиття жіночих весняних курток у кількості 25 штук ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у кількості 30 штук ОСОБА_4 , а замовник ФОП ОСОБА_1 прийняла такі роботи.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_11 підтвердили, що узгоджена згідно договорів на пошиття одягу сума оплати вартості робіт була виплачена їм ФОП ОСОБА_1 після виконання робіт по пошиттю курток. Зазначене вказує на те, що оплата за виконані роботи не мала систематичного характеру, як це передбачено трудовим договором, а була вчинена разово.

Крім того в ході розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів, на підтвердження того, що зазначені договори є недійсними, тому у суду не виникає сумнівів щодо правомірності таких договорів. Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що зміст цивільно-правових угод укладених між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 свідчить наявність між вказаними особами цивільно-правових відносин.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту прийняття ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; поширення на них правил внутрішнього трудового розпорядку; постійного характеру трудових відносин між зазначеними особами та позивачем, тобто судом не встановлено, що цивільно-правові договори укладені ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 містять ознаки трудового договору.

Таким чином, вважаючи, що між сторонами наявні трудові відносини, Державною службою України з питань праці Управління Держпраці у Хмельницькій області залишено поза увагою те, що основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 є необґрунтованими.

Водночас, суд звертає увагу, що для притягнення особи до відповідальності відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України в його діях повинно бути декілька складових: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин та виплата йому заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Враховуючи те, що суд встановив відсутність порушення статей 21 та 24 Кодексу законів про працю України при оформленні взаємовідносин з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , тобто відсутність факту допуску працівників до роботи без належного оформлення трудового договору, а також відсутність підстав для застосування штрафів, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України, суд приходить до висновку, що винесена відповідачем постанова від 20.03.2019 року №22/113 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці витрати зі сплати судового збору в сумі 6259,50 грн. (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят копійок).

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № 22/113, винесену 20 березня 2019 року Управлінням Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці, якою вирішено накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф в сумі 625 950 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6259,50 грн., (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 червня 2019 року

Позивач:Фізична особа-підприємець Олійник Юлія Едуардівна ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці (вул. Кам"янецька, 74,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя В.К. Блонський