Рішення № 82462917, 05.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 червня 2019 р. № 2040/7312/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Ковтун А.С.,

представника відповідача Гончарова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головне управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-виробничого підприємства "АСПО-1" (вул. Теплична, буд. 4, оф. 210, с. Циркуни, Харківський район, Харківська область,62442, код ЄДРПОУ38526134) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій,-

встановив

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ІВП “АСПО-1” (податковий номер 38526134) застосованого на підставі рішення Головного управління ДФС у Харківській області; зупинити видаткові операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “ІВП “АСПО-1” (податковий номер 38526134), відкритих в банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно відмовлено у допуску посадових осіб до проведення перевірки (за наявності законних підстав для її проведення), а тому позивачем обґрунтовано прийнято рішення про застосування арешту майна платника податків, яке він просить підтвердити в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог позивача відмовити, з тих підстав, що підприємство правомірно не допустило працівників відповідача до проведення перевірки, наказ на проведення перевірки скасований в судовому порядку, а отже, відсутні підстави для підтвердження обґрунтованості арешту майна та коштів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Наказом Головного управління ДФС у Харківській області від ГУ ДФС у Харківській області № 6223 від 23.08.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ІВП “АСПО-1” та здійснено вихід за адресою здійснення діяльності підприємства з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Уповноваженою особою підприємства було відмовлено у допуску до перевірки посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області, внаслідок чого фахівцями ГУ ДФС у Харківській області складено акт “Про відмову у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки” від 30.08.2018 № 6761/20-40-14-11-11/38526134 (а.с. 26).

Внаслідок недопуску до проведення перевірки рішенням в.о начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 36935/10/20-40-14-11-18 від 31.08.2018 застосовано умовний адміністративний арешт майна та коштів позивача (а.с.28)

Для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах, які обслуговують позивача Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до суду.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 року, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВП "АСПО-1" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання неправомірним та скасування наказу відмовлено.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені статті 94 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Абзацом третім пункту 94.5 статті 94 ПК України передбачено, що умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна слугував факт відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення у відношенні нього перевірки.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

В силу пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Суд не приймає доводи позивача про те, що оскільки контролюючий орган звернувся з позовною заявою, а не із заявою в порядку ст. 283 КАС України, тому застосовується загальна процедура, яка не висуває додаткових вимог щодо строку, з огляду на наступне.

Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Отже, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

Судом враховано, що при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку, та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/2312/17 від 15.05.2018, та в постанові по справі №820/2040/17 від 22.05.2018, №806/2398/16 від 14.03.2019.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскільки з моменту застосування рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 31.08.2018 року умовного адміністративного арешту майна відповідача минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги податкового органу в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу заявлених позовних вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, які обслуговують відповідача, суд зазначає наступне.

Підпунктом 94.6.2 п. 96.4 ст. 96 Податкового кодексу України закріплено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Згідно з положеннями п. 1, 3 Розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого наказом МФУ від 14.07.2017, №632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пп. 20.1.33 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пп. 20.1.31 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Як встановлено судом, вимогу про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківським установах, контролюючим органом обґрунтовано положеннями ПК України, які регулюють арешт коштів в порядку ст. 94 ПК України.

Разом з тим, суд зауважує, що статтею 94 Податкового кодексу України, якою унормовано можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, не передбачено можливості здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2018, по справі №813/4401/16, аналізуючи положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України вказав, що за змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням, суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (не виключно обов`язку сплатити податкове зобов`язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна). При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, застосування арешту коштів платника податків можливе за наявності підстав, визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який є спеціальним щодо норм пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що контролюючим органом не надано доказів наявності податкового боргу у відповідача, відсутності у нього майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, а також доказів недопущення відповідачем посадових осіб до обстеження територій та приміщень.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/2312/17 від 15.05.2018 року та по справі № 813/1080/18 від 27.11.2018 року.

Щодо доводів позивача щодо наявності підстав для зупинення видаткових операцій, з посиланням на ч.2 ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Частиною 2 ст.59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Згідно зазначених норм права зупинення видаткових операцій здійснюється в разі накладення арешту на майно або кошти, зокрема рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку.

Враховуючи, що доказів наявності рішень суду про стягнення коштів з платника податків, або накладення арешту на його майно, договорів, інших умов обтяжень, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку заявником не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про зупинення видаткових операцій.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139,143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242–246, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 18.06.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.