Рішення № 82462814, 18.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2019 року м. Рівне №460/826/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВолодимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов`язання поновити виплату пенсії за віком з 01.02.2018, з урахуванням проведеного перерахунку пенсії з 01.07.2017, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсій на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку у Володимирецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за віком, яка призначена з урахуванням положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" та механізму обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Звертає увагу на те, що 25.09.2017 постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 25.09.2017 по справі № 556/1129/17 позов, заявлений ним до Володимирецького об`єднаного управління ПФУ Рівненської області про перерахунок пенсії, задоволено частково. Зобов`язано Володимирецьке об`єднане управління ПФУ Рівненської області провести перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, але не вище 75% заробітку в межах строку позовної давності звернення до суду (починаючи з 22.01.2017), в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Проте, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі №556/1129/17 апеляційні скарги задоволено частково, постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 25.09.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково та зобов`язано Володимирецьке об`єднане управління ПФУ Рівненської області провести перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, але не вище 75% заробітку та виплачувати пенсію за віком з урахуванням проведеного перерахунку пенсії з 01 липня 2017 року. В решті позовних вимог відмовлено. Поряд з цим, зазначає, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, на який як на підставу припинення виплат посилається відповідач, не може застосовуватися до спірних правовідносин, з огляду на те, що закони не мають зворотної дії в часі. З огляду на наведене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлені судом строки, відповідачем - Володимирецьким об`єднаним управління Пенсійного фонду України Рівненської області подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що він заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148 внесені зміни до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які набрали чинності з 11.10.2017. Вказує, що відповідно до внесених змін позивачу з 01.03.2018 визначено розмір пенсійної виплати на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, категорії 4, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 17.11.1994 (а.с.31), перебуває на обліку у Володимирецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.30).

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 25.09.2017 по справі №556/1129/17 позов ОСОБА_1 заявлений до Володимирецького об`єднаного управління ПФУ Рівненської області про перерахунок пенсії задоволено частково. Зобов`язано Володимирецьке об`єднане управління ПФУ Рівненської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, але не вище 75% заробітку в межах строку позовної давності звернення до суду (починаючи з 22.01.2017), в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю (а.с.39).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі №556/1129/17 апеляційні скарги Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області та ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 25.09.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов`язано Володимирецьке об`єднане управління ПФУ Рівненської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, але не вище 75% заробітку та виплачувати пенсію за віком з урахуванням проведеного перерахунку пенсії з 01 липня 2017 року. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.40-41).

На виконання даного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, що не заперечується сторонами та підтверджується копією розпорядження №121994 від 27.11.2017 (а.с.38).

28.01.2019 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з проханням відновити виплату пенсії за віком, з урахуванням проведеного перерахунку пенсії, з 01.02.2018 (а.с.11, 34).

Листом від 04.02.2019 за №252/Л-13, у відповідь на заяву позивача від 28.01.2019, відповідач повідомив, що виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсій без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до законодавства, яким керувався суд при винесенні рішення або до змін умов пенсійного забезпечення одержувача. Так, 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.12.2017 №2148-VIII, яким норму ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З огляду на вказане, з 01.02.2018 розмір пенсії позивача визначено на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До вказаного листа надано копії розпорядження про перерахунок пенсії позивача у відповідних розмірах (а.с.12-13, 35-36).

Не погоджуючись з припиненням виплати йому пенсії з 01.02.2018, з урахуванням перерахунку, проведеного з 01.07.2017 відповідно до ч.2 ст.56 Закону № 796-XII, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2, 4, 7 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (ст. 14 КАС України).

Згідно з ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (п. 40).

Таким чином, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Крім того, суд враховує, що зі змісту рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, випливає однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, після набрання рішенням законної сили його виконання є обов`язковим як стадія судового провадження, без здійснення якої права особи не можуть вважатися відновленими.

Тому, з врахуванням вимог ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч. 2 ст. 14 та ч. 1 ст. 370 КАС України, які встановлюють обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, дата набрання законної сили 14.11.2017, є обов`язковою, в тому числі і для відповідача.

Водночас, як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, з 01.02.2018 відповідач виплачує пенсію позивачу без урахування положень ч..2 ст.56 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон № 796-XII).

Тобто, з 01.02.2018 відповідач фактично припинив виконувати рішення суду.

Поряд з цим, суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутність зобов`язання виконувати рішення суду щодо виплати пенсії довічно в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з огляду на наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.12.2017 №2148-VIII (далі – Закон №2148-VIII) п. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ пункт 2 доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Даний закон набрав чинності з 11.10.2017.

З 11.10.2017 відповідно до п. 2 ст. 56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі №566/1129/17 встановлено, що право позивача на перерахунок пенсії виникло 01.07.2017, тобто до набрання чинності змінами до п. 2 ст. 56 Закону №796-XII.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Суд надає оцінку тим правовідносинам, які виникли до звернення особи з позовом, відхиляючи ті, що виникли в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи загальне правило дії закону у часі, необхідно застосовувати закон, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, внесені до Закону зміни не можуть звужувати право позивача на пенсійні виплати, розмір яких вже було встановлено до внесення таких змін.

Тому, висновки відповідача про необхідність перерахунку пенсії позивачу у новому розмірі, у зв`язку із зміною законодавства, при тому, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі №556/1129/17, якою врегульоване питання перерахунку пенсії позивачу, є чинною, в даному випадку є хибними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно здійснює виплату пенсії позивачу з 01.02.2018 без урахування вимог ч.2 ст.56 Закону №796-XII.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З системного аналізу даної статті, суд дійшов висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб`єкта владних повноважень - Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 по справі №646/6250/17.

Отже, звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом не обмежується будь-яким строком.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, судовий збір у розмірі 768,40 грн., сплачений згідно квитанції №0.0.1316167664.1 від 04.04.2019, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.3).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул.Соборна, 28, смт.Володимирець, Рівненська область, 34300 ЄДРПОУ 40377142) про зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.02.2018, з урахуванням проведеного перерахунку пенсії з 01.07.2017, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсій на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 червня 2019 року.

Суддя Жуковська Л.А.