Рішення № 82462716, 13.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1628/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Дубінчина О.М.,

представника позивача – Боровик Ю.Є.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Полтавській області /далі – позивач, ГУ ДФС у Полтавській області/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 /далі – відповідач, ОСОБА_1 / про стягнення податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб у сумі 200787,91 грн та орендної плати у сумі 43769,90 грн /а.с.5-7/.

В обґрунтування заявленої вимоги позивачем зазначено, що за відповідачем обліковується податковий борг із земельного податку з фізичних осіб та орендної плати у загальній сумі 244557,81 грн. Вказана сума податкового боргу виникла у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлений строк грошових зобов`язань із земельного податку з фізичних осіб та орендної плати з фізичних осіб, визначених податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ф" №1128-1304 від 27 квітня 2016 року, №5823-1303 від 30 серпня 2017 року, №5822-1303 від 30 серпня 2017 року, №107250-1303-1601 від 03 квітня 2018 року, №107251-1303-1601 від 03 квітня 2018 року, та нарахованої на податковий борг пені по податковим повідомленням-рішенням №0002881705 від 16 березня 2010 року, №0061891705 від 25 листопада 2010 року, №0004631705 від 11 травня 2011 року та рішенню ДПІ у м. Полтаві про розстрочення податкових зобов`язань №14 від 16 серпня 2010 року.

На вимогу частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року зобов`язано Виконавчий комітет Полтавської міської ради Полтавської області (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000) надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 ) /а.с. 62-63/.

13 травня 2019 року від Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області до суду надійшла інформація, згідно з якою за наявними обліками Реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Полтавської міської ради гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 /а.с.67/.

Отже, відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи /а.с. 2-3/.

Повідомлення відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до статті 130 КАС України /а.с.76/.

Також поштовий конверт із судовою повісткою, що направлений відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Г. Сталінграду, буд. АДРЕСА_4 , корп.1, кв АДРЕСА_5 , м. Полтава, Полтавська область, 36040, повернувся до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 75/.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Беручи до уваги викладене, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та про причини не повідомив, суд визнав за можливе розглядати справу за його відсутності.

У строк, встановлений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовну вимогу та просила її задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації фізичної особи - підприємця та з 07 березня 2007 року перебуває на обліку як платник податків і зборів в ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області /а.с. 9, 77-79/.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок сплати податків і зборів встановлений Податковим кодексом України /далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, серед іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із пунктом 270.1. статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.1. статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 286.5. статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 287.5. статті 287 цього Кодексу податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Судовим розглядом встановлено, що 27 квітня 2016 року ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №1128-1304 /а.с. 17/, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 16296,83 грн.

30 серпня 2017 року ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №5822-1303 /а.с. 19/, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 17275,61 грн.

30 серпня 2017 року ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №5823-1303 /а.с. 19/, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 74969,93 грн.

03 квітня 2018 року ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №107250-1303-1601 /а.с. 15/, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 74969,93 грн.

03 квітня 2018 року ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №107251-1303-1601 /а.с. 15/, яким до ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 17275,61 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення направлялись відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та повернулись із відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" /а.с.16, 18, 20/.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 згаданого Кодексу податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З огляду на приписи наведених норм, податкові повідомлення-рішення форми "Ф" №1128-1304 від 27 квітня 2016 року, №5823-1303 від 30 серпня 2017 року, №5822-1303 від 30 серпня 2017 року, №107251-1303-1601 від 03 квітня 2018 року, №107250-1303-1601 від 03 квітня 2018 року вважаються врученими платнику податків.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до письмової інформації позивача податкові повідомлення-рішення форми "Ф" №1128-1304 від 27 квітня 2016 року, №5823-1303 від 30 серпня 2017 року, №5822-1303 від 30 серпня 2017 року, №107251-1303-1601 від 03 квітня 2018 року, №107250-1303-1601 від 03 квітня 2018 року в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися /а.с. 6/.

У встановлений Податковим кодексом України строк визначені суми податкових зобов`язань відповідачем не сплачені.

Відповідно до пунктів 228.1 - 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.7 цієї ж статті податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

В свою чергу пунктом 287.5 статті 287 ПК України встановлено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Пунктом 1 підрозділу 7 розділу 3 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07 квітня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, встановлено, що нарахування пені розпочинається: 1) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного Податковим кодексом України; 2) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України; у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або органом ДФС під час перевірки такого податкового агента.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою (несплатою) сум грошових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб, визначених податковими повідомленнями- рішеннями №0002881705 від 16 березня 2010 року, №0061891705 від 25 листопада 2010 року, №0004631705 від 11 травня 2011 року та рішенням ДПІ у м. Полтаві про розстрочення податкових зобов`язань №14 від 16 серпня 2010 року, відповідачу нараховано пеню у сумі 43769,90 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки з орендної плати з фізичних осіб, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с. 24, 30-59/.

Вказана сума пені відповідачем також не сплачена.

Отже, загальна сума несплачених зобов`язань складає – 244557,81 грн /а.с. 24-59/.

Суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме: "податковий борг" - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" №29 від 13 вересня 2011 року, яку направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте податкова вимога повернута до контролюючого органу відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 23/.

З огляду на приписи пункту 58.3 статті 58, пункту 59.1 статті 59 ПК України, податкова вимога форми "Ф" №29 від 13 вересня 2011 року вважається врученою відповідачу.

Доказів оскарження цієї вимоги матеріали справи не містять.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми боргу в матеріалах справи також відсутні. Натомість, наявні у матеріалах справи копії інтегрованих карток особового рахунку відповідача з земельного податку з фізичних осіб та з орендної плати з фізичних осіб свідчать про наявність у відповідача податкового боргу з вказаних видів платежів у загальній сумі 244557,81 грн /а.с. 24-59/.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, позовна вимога до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у загальній сумі 244557,81 грн заявлена позивачем правомірно, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач, який є суб`єктом владних повноважень, витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не поніс, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу у загальній сумі 244557,81 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти за податковим боргом:

- з земельного податку з фізичних осіб у сумі 200787,91 грн (двісті тисяч сімсот вісімдесят сім гривень дев`яносто одна копійка) на р/р 33218813016002, код бюджетної класифікації платежу: 18010700, одержувач: УК у м. Полтаві/м. Полтава/18010700, код одержувача: 39019510, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998;

- з орендної плати з фізичних осіб у сумі 43769,90 грн (сорок три тисячі сімсот шістдесят дев`ять гривень дев`яносто копійок) на р/р 33216815016002, код бюджетної класифікації платежу: 18010900, одержувач: УК у м. Полтаві/м. Полтава /18010900, код одержувача: 39019510, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 червня 2019 року.

Суддя Н.І. Слободянюк