Рішення № 82462539, 19.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 червня 2019 р.справа № 400/974/19

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.19 р. № Ф-21999-17 та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС), в якому просить суд визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 березня 2019 р. № Ф-21999-17 (надалі - Вимога) та зобов`язати відповідача видалити з інтегрованої картки платника запис про наявність заборгованості із сплати єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: 25 березня 2019 р. позивач отримав Вимогу, відповідно до якої йому слід погасити борг в сумі 8 500,82 грн. з єдиного внеску. Позивач зазначає, що з Вимоги неможливо встановити на підставі якої саме норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вона прийнята і яким чином відповідачем розраховано суму недоїмки. Відповідачем не враховано, що позивач є пенсіонером за віком і в силу приписів ст. 4 ч. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" він звільнений від сплати єдиного внеску. В лютому 2019 р. ним помилково було подано звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 р. Він звертався до відповідача із заявою про анулювання цього звіту, як помилково поданого, але відповідач у відповіді вказав, що відповідальність за достовірність даних звітності несе сам позивач і у разі подання такого звіту, він зобов`язаний сплатити єдиний внесок. Вважає, що оскільки Вимога сформована на підставі даних інтегрованої картки платника, для повного захисту своїх прав та унеможливлення повторного прийняття відповідачем аналогічної вимоги, слід покласти на останнього обов`язок видалити дані щодо боргу з єдиного внеску з інформаційних систем відповідача, зокрема з інтегрованої картки платника.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як ним зазначено, відповідно до даних інформаційної системи "Податковий блок", ОСОБА_1 перебуває на обліку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на спрощеній системі оподаткування і згідно облікових даних, з 2 квітня 2015 р. значиться як "фізична особа-пенсіонер". 8 лютого 2019 р. ним подано звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 р., чим самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску. Відповідач звертає увагу суду на п. 16 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 р. № 435, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905 (надалі - Порядок № 435), відповідно до якого відповідальність за правильність і достовірність заповнення звіту несе страхувальник і Порядок № 435 не передбачає можливості анулювання та/або виправлення будь-яких помилок у звіті. Відповідач вважає, що позивач є платником єдиного внеску і Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлює обов`язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок. На підставі даних інтегрованої картки платника про наявність у позивача боргу в сумі 8 500,82 грн., йому направлена спірна Вимога (а. с. 17-19).

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не спростував, а навпаки, визнав, що він є пенсіонером за віком, а тому звільнений від сплати єдиного внеску. Не ґрунтується на приписах закону і твердження відповідача про те, що раз позивач визначив базу нарахування єдиного внеску, подавши відповідний звіт, то він повинен сплатити єдиний внесок (а. с. 26).

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.

У судове засідання сторони не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи що в судове засідання представники сторін не прибули, а їх доводи викладені в заявах по суті справи, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 4 ч. 1 п. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до наданого ГУ ДФС розрахунку суми заборгованості, за ОСОБА_1 рахується борг з єдиного внеску в сумі 8 500,82 грн., який виник на підставі поданого ним звіту від 8 лютого 2019 р. (а. с. 24).

22 березня 2019 р. ГУ ДФС на суму недоїмки прийняло спірну Вимогу (а. с. 8).

Позивач подав суду копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 , виданого 30 червня 2015 р., з якого вбачається, що він є пенсіонером за віком (а. с. 9).

Як передбачено ст. 4 ч. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оскільки позивач з червня 2015 р. має статус пенсіонера за віком, на підставі наведеної норми Закону, він звільнений від сплати єдиного внеску, відповідно, його нарахування спірною Вимогою є протиправним, а Вимога підлягає скасуванню.

З приводу посилання відповідача на той факт, що позивач самостійно подав звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 р., яким визначив базу нарахування єдиного внеску і тому має обов`язок сплатити єдиний внесок, навіть незважаючи на помилкове подання цього звіту, суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 435, звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів, при цьому під страхувальником Порядок № 435 розуміє платників єдиного внеску, зазначених в пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на яких покладено обов`язки нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, а також платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини першої статті 4 Закону.

Отже, обов`язок подавати звіт виникає виключно у особи, яка має статус платника єдиного внеску, при цьому такий статус особа набуває в силу вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а не у зв`язку із поданням звітності. Помилкове подання такого звіту, не робить особу платником єдиного внеску і не тягне за собою обов`язку з його сплати.

Одним з елементів принципу верховенства права є заборона відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ст. 6 ч. 4 КАС України).

У п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі ""Санді Таи?мс" проти Сполученого Королівства" від 26 квітня 1979 р., суд вказав: "Наскільки чітко не були б сформульовані правові положення, завжди існує елемент судового тлумачення, оскільки завжди існує потреба у роз`ясненні спірних питань та в пристосуванні до зміни обставин".

Законодавство не може охопити всю різноманітність життєвих ситуацій і саме на суд покладено обов`язок захистити права особи у випадку нечіткого правового регулювання або за його відсутності. Саме виходячи з цих міркувань, суд вважає, що відсутність в Порядку № 435 механізму анулювання помилково поданого звіту, не тягне за собою для позивача наслідків у вигляді сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 7 квітня 2016 р. № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (надалі - Порядок № 422), інтегрована картка платника (надалі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій (розділ ІІ п. 1 Порядку № 422).

З наведених норм Порядку № 422 вбачається, що ІКП позивача навіть після скасування Вимоги міститиме помилкові дані про наявність у нього боргу із сплати єдиного внеску, а тому для повного захисту прав позивача, такі дані підлягають вилученню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 1 квітня 2019 р. (а. с. 4) і з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) задовольнити.

2. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-21999-17, прийняту Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) 22 березня 2019 р., визнати протиправною і скасувати.

3. Зобов`язати Головне управлінням ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) видалити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) запис про наявність боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску в сумі 8 500,82 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз