Рішення № 82462470, 18.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002277

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області по розгляду заяви ОСОБА_1 про підвищення пенсії, як реабілітованій особі, що зазнав політичних репресій незаконними і такими, що завдали матеріальної шкоди;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області підвищити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто підвищити призначену пенсію на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка становить 1497 грн., тобто встановити щомісячну доплату до пенсії у розмірі 748 грн. 50 коп. починаючи з часу звернення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, листом 06.11.2018 №5593/03.03-3в його повідомлено, що підвищення пенсії громадянам, які не обґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та члени їх сімей, яких було примусово переселено, передбачено п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанова про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів – довідки районних комісій поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення. Відповідач зазначив, що позивачем вказаних документів не надано, а відтак немає законних підстав для встановлення підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазначили політичних репресій і згодом були реабілітовані. Позивач вважає, що оскільки є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, що підтверджується відповідним посвідченням, тому згідно із п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», має право на отримання підвищення до пенсії.

Ухвалою від 10.05.2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

29.05.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що статтею 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено чіткий перелік осіб, які мають право на надбавку до пенсійних виплат, а саме громадянами, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та члени їх сімей, яких було примусово переселено. Відповідач вважає, що позивач особисто не зазнав політичних репресій і згодом не був реабілітований, а є особою, яка належить до членів сім`ї особи, яка зазнала політичних репресій, однак не був примусово переселеним, а відтак законних підстав для встановлення надбавки до пенсії передбаченої ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» немає.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 14.03.2002 р., а також являється ветераном праці, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 виданим Дрогобицькою районною державною адміністрацією управління праці та соціального захисту.

У 1950 році батько позивача ОСОБА_2 був засуджений військовим трибуналом по ст.54-І «а», ст.54-ІІ КК УРСР на 25 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно довідки Управління внутрішніх справ Львівської області інформаційного бюро за №4/4-2033 від 18.05.19993 р., ОСОБА_2 1904 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Озерстройс м.Печерськ КОМІ АРСР,

Відповідно до довідки №ІЗ/5008-90 від 06.10.1992, виданої Прокуратурою Львівської області (Прокуратура СРСР) батько позивача, ОСОБА_2 на підставі ст.1 Закону УРСР від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітований з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Львівською обласною радою 23.03.2012 видано позивачу посвідчення №54/18-П, згідно з яким він має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначено пенсії і встановлення надбавки в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”..

Листом від 06.11.2018 №5593/03.03.3в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що підвищення пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, передбачено п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанова про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів – довідки районних комісій поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення. Відповідач зазначив, що позивачем вказаних документів не надано, а відтак немає законних підстав для встановлення підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазначили політичних репресій і згодом були реабілітовані.

Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції Українивипливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального статусу та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у ст.2 цього Закону.

Статтями 3, 4 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладається на обласні, міські і районні Ради народних депутатів.

Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка зареєстрована у Мінюсті 27.12.2005 за № 1566/11846, за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

До матеріалів справи долучено копію безтермінового посвідчення реабілітованого та потерпілого від політичних репресій, виданого позивачу Львівською обласною радою 23.03.2012.

Згідно довідки №ІЗ/5008-90 від 06.10.1992, виданої Прокуратурою Львівської області (Прокуратура СРСР) батько позивача, ОСОБА_2 на підставі ст.1 Закону УРСР від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітований з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Таким чином, позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій як член сім`ї репресованої з політичних мотивів родини, згодом був реабілітований, що надає право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 % мінімальної пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 відповідно до ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є реабілітованим та потерпілим від політичних репресій, що підтверджується посвідченням №54/18-П виданим 23.03.2012 р. Львівською обласною радою.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, з часу звернення за перерахунком пенсії.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у сумі 768,40грн. відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань 768,40 грн. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Крутько О.В.