Рішення № 82462368, 13.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001509

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року

м.Львів

зал судових засідань №14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

за участю:

представника позивача Костків Н.С.,

представників відповідача Герасиміва Н.В., Воляник В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA20900/000082/2 від 01.02.2019 та картку відмови №UА209190/2019/00202 від 01.02.2019;

-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA20900/000079/2 від 30.01.2019 та картку відмови №UА209190/2019/00178 від 30.01.2019.

При обгрунтуванні позовних вимог позивач покликається на наступне.

З метою ввезення на територію України та митного оформлення придбаних позивачем автомобілів, уклав договір доручення із ТзОВ «ВІП Брок» за яким повірений («ВІП Брок») зобов`язаний подати митному органу вантажну митну декларацію та всі надані довірителем документи, необхідні для митного оформлення вантажу.

22.01.2019 митний брокер ТзОВ «ВІП БРОК» подав електронну митну декларацію для митного оформлення автомобіля AUDI модель Q3 QUATTRO (заявлена вартість 306641, 37 грн.) та 30.01.2019 для оформлення автомобіля CHEVROLET модель CRYZE (заявлена вартість 88446, 82 грн.). До митних декларацій декларантом долучено всі необхідні документи для митного оформлення даних автомобілів.

Однак відповідачем за результатами перевірки митних декларацій та доданих документів винесені рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні. На думку позивача, до митних декларацій декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість.

В подальшому позивач змушений був подати нові митні декларації із скоригованою митною вартістю та здійснити митні платежі, розраховані із завищеної вартості.

Як вбачається з рішень відповідача, коригування митної вартості імпортованих позивачем транспортних засобів відповідачем проведено "у зв`язку з неможливістю ідентифікувати надіслані платіжні документи та "скан" з аукціону" з оцінюваним автомобілем". Однак, які саме сумніви виникли у відповідача і щодо яких конкретно документів надісланих декларантом не вказано.

Позивач вважає рішення відповідача неправомірними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 03.04.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому на заперечення позовних вимог покликається на наступне. Відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.15 № 689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даних транспортних засобів, що згенеровано АСАУР ДФС.

Крім того, вказує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

У свою чергу, позивач подав відповідь на відзив, де на спростування позиції відповідача, зазначає, що у рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутній аналіз поданих декларантом документів та роз`яснення, які саме документи викликали об`грунтований сумнів в митного органу у правильності визначення митної вартості. Відповідач у своїх рішенням не наводить порівняння характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім ч. 2 ст.55 Митного кодексу України, щодо об`грунтованості прийнятого рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві, просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступне слово сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

16.10.2018 позивач за допомогою послуг дилера City Motors LTD (агент Анастасія Підгайна) купив на аукціоні INSURANCE AUTO AUCTIONS Inc (інтернет ресурс www.IAAI.com) який знаходиться у США два автомобілі:

1)Автомобіль марки AUDI модель Q3 QUATTRO. Ціна, за якою куплено автомобіль - 10422,00 доларів США, що підтверджується свідоцтвом про перехід права власності (Bill of sale) автомобіля від 24.10.2018 № лота 013242, та випискою з рахунку від 18.10.2018 №657083 про перерахування коштів в сумі 9935,00 доларів США та квитанцією від 17.10.2018 про перерахування коштів в сумі 1032,00 доларів США (авансовий платіж за купівлю автомобіля AUDI модель Q3 в сумі 500,00 доларів США). На підтвердження вартості, автомобіля видано квитанцію покупця Buyer Receipt №12759228 від 19.10.2018 (Stok №000- 23151146).

2)Автомобіль марки CHEVROLET модель CRUZE. Ціна, за якою куплено автомобіль, - 2508,00 доларів США, що підтверджується свідоцтвом про перехід права власності (Bill of sale) від 24.10.2018, № лота 327636 та випискою з рахунку від 18.10.2018 №657083 про перерахування коштів в сумі 2020,00 доларів США та квитанцією від 17.10.2018 про перерахування коштів, в сумі 1032, 00 доларів США (авансовий платіж за купівлю автомобіля CHEVROLET модель CRUZE в сумі 500,00 доларів США). На підтвердження вартості автомобіля видано квитанцію покупця Buyer Receipt №12759228 від 19.10.2018 (Stok №000-23149857).

22.01.2019 митний брокер ТзОВ «ВІП БРОК» подав електронну митну декларацію №UA209190/2019/007750 для митного оформлення на товар - легковий автомобіль марки AUDI модель Q3 QUATTRO, кузов № НОМЕР_1 , призначення автомобіля - для використання по дорогах загального користування, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1984 см.куб., 2015 року виготовлення, колір - чорний. Заявлена вартість автомобіля 306641,37 грн., що підтверджується доданими доказами.

30.01.2019р митний брокер ТзОВ «ВІП БРОК» подав електронну митну декларацію №UA209190/2019/012240 для митного оформлення на товар - легковий автомобіль CHEVROLET модель CRUZE, кузов № НОМЕР_2 призначення автомобіля - для використання по дорогах загального користування, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1398 см.куб., 2014 року виготовлення, колір – білий. Заявлена вартість автомобіля 88446,82 грн., що підтверджується доданими доказами.

Відповідачем, за результатами розгляду декларації № UA209190/2019/007750 видано «Рішення про коригування митної вартості товарів» №UA20900/000079/2, де скориговано вартість автомобіля до 15625,00 доларів США та «Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» № UА209190/2019/00178.

За результатами розгляду декларації №UA209190/2019/012240 відповідачем видано «Рішення про коригування митної вартості товарів» №UA20900/2019/000082/2, де скориговано вартість автомобіля до 5300,00 доларів США та «Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» №UА209190/2019/00202.

Причинами відмови у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює зазначено: неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр. 12,45 МД, (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару. Декларантом порушено умови декларування, передбачені п. 1, п. 8 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VІ від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 № 651, невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ № 4495-VI від 13.03.2012р. ст. 54, п. 6, п.п 1». Роз`яснено необхідність подати нову митну декларацію, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 263 МКУ та з урахуванням причин відмови, а саме вірно вказати митну вартість товару із внесенням змін у гр. 12, 45 МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості товару.

На виконання вимог рішеннь про коригування декларантом було подано нові митні деклараціі.

Позивач, не погодившись із рішеннями відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та з`ясованим обставинам справи, суд керується положеннями Митного кодексу України 9 (далі - МК України) та виходить з наступних міркувань.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобовязаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а)встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б)повторно); в)не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не повязані між собою особи або хоч і повязані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту)щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з оскаржуваних карток відмови, до митного контролю декларантом були подані наступні документи. До митної декларації №UA209190/2019/007750: рахунок-фактура №013242 від 24.10.2018, декларація про походження товару №013242 від 24.10.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/53556 від 22.12.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №000524267 від 09.10.2018, договір про надання послуг митного брокера №В/N від 25.12.2018, заява на фізичний огляд від 03.12.2018, паспортний документ фізичної особи серії КА354110 від 26.02.1997.

До митної декларації №UA209190/2019/012240: рахунок-фактура №327636 від 24.10.2018, декларація про походження товару №327636 від 24.10.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/53562 від 22.12.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №000607561 від 10.10.2018, договір про надання послуг митного брокера №ВN від 25.12.2018, заява на фізичний огляд від 03.12.2018, паспортний документ фізичної особи що дає право на перетин державного кордону PU283783 від 23.06.2018, паспортний документ фізичної особи серії КА354110 від 26.02.1997.

Так, відповідно до ч.1 ст. 368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості (ч.3 ст.368 МК України).

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу (ч. ї4 ст. 368 МК України).

Натомість, Львівською митницею не пред`явлено жодного доказу недостовірності заявленої фактурної вартості товарів.

За твердженням позивача, надані ним документи, є тими документами, які у відповідності до ч.1 ст. 368 МК України, повинні використовуватися митними органами для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16, від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 № UA#209000/2019/000082/2 та від 30.01.2019 №UA209000/2019/000079/2 митна вартість транспортних засобів визначена за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 2б (стаття 60 МКУ) не застосовані з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст. 62 МКУ) та метод 2г (стаття 63 МК України) не застововані з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Суд зауважує, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Так, за змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості. На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 МК України.

Львівська митниця ДФС на вимогу суду не надала жодних доказів того, що при прийнятті оскаржуваних рішеннь про коригування митної вартості за резервним методом було враховано стан транспортних засобів з урахуванням індивідуальних ознак (їх комплектацію, технічний стан, тощо).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування транспортних засобів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 МК України.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи позивачем понесені судові витрати у вигляд судового збору на суму 1536, 80 грн та витрати на правничу допомогу на суму 3000, 00 грн. Щодо судового збору, то такий підлягає відшкодуванню. Щодо суми витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З вищеперелічених документів до матеріалів справи долучено лише копію договору про надання праввової допомоги. На переконання суду, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 134, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA20900/000082/2 від 01.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209190/2019/00202 від 01.02.2019;

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA20900/000079/2 від 30.01.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209190/2019/00178 від 30.01.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 39420875) судовий збір у розмірі 1536, (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2019.

Суддя В.М. Сакалош