Рішення № 82462216, 14.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2019 р. справа № 300/817/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - ОСОБА_5,

представника відповідача - Братівник О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_2

до відповідача: Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2019 представник ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2019/00443 від 19.03.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2019/000409/2 від 19.03.2019 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2019/000409/2 від 19.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2019/00443 від 19.03.2019 року.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.05.2019 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.35-39). Просила суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним методом, зокрема декларантом не долучено банківських платіжних документів чи будь-яких інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та які б свідчили про завершення фінансової операції під час купівлі оспорюваного транспорту. Зазначено про виявлені розбіжності щодо вартості товару в документах, поданих декларантом до митного оформлення, а саме в рахунку-фактурі та митної декларації країни відправлення у зв`язку з чим у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості. Також повідомлено, що між декларантом та відповідачем консультація проводилась в усній формі, оскільки відповідно до частини 6 статті 55 Митного кодексу України вимоги декларанта про проведення консультації в письмові формі до митниці не надходило.

Представник позивача скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 13.05.2019. У даній відповіді зокрема зазначив, що позивач аж ніяк не погоджується із рішенням митного органу про коригування вартості автомобіля, що змусило звернутись з відповідним позовом до суду (а.с. 73).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав позовної заяви та відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав відзиву на позов, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

12.03.2019 року позивачем у Бельгії через площадку з продажів автомобілів "Neman Import-Export" придбано транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки Volvo модель V60, номер кузова - НОМЕР_1 , потужність двигуна - 110 кВт, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1969 см. куб, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016, призначений для перевезення пасажирів, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) за № 2019-078 від 12.03.2019 року (а.с.18-19).

Декларантом ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_2 , подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію № UA206020/2019/403234 від 19.03.2019 року (а.с.41), якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме автомобіль легковий, марки Volvo модель V60, номер кузова - НОМЕР_1 , потужність двигуна - 110 кВт, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1969 см. куб, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016, призначений для перевезення пасажирів (а.с.41).

Судом встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6000 євро - графа 42 митної декларації (а.с.41).

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) за № 2019-078 від 12.03.2019 року (а.с.18-19), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/19272 від 17.03.2019 року (а.с.26), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.07.2015 року (а.с.49), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні (а.с.15), копія митної декларації країни відправлення за № 19BEE0000012011388 від 13.03.2019 року (а.с. 24).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації № UA206020/2019/403234 від 19.03.2019 року та доданих до неї документів, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2019/000409/2 від 19.03.2019 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 13143,50. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.43).

Також на підставі частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2019/00443 від 19.03.2019 року, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с.44-45).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Питання визначення вартості товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, врегульовано положеннями ст.368 Митного кодексу України.

Так для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів відповідно до статті 54 Митного кодексу України.

Одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (п.1 ст.53 Митного кодексу України).

Разом із митною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано відповідачу договір купівлі/рахунок від 12.03.2019 № 2019-078 та поштовий ордер від 14.03.2019 № 3716298310 про оплату.

Як встановлено судом, посадовою особою Івано-Франківської митниці ДФС було здійснено контроль наявності підтверджуючих документів на обґрунтування заявленої митної вартості заявленого до розмитнення в декларації № UA206020/2019/00443 від 19.03.2019 автомобіля Volvo модель V60, номер кузова - НОМЕР_1 , придбаного ОСОБА_2 в Бельгії. За результатами такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять відомостей щодо ціни, котра була фактично сплачена або підлягає сплаті. До митного оформлення не було надано перекладів документів. Також не було надано документів на підтвердження транспортної складової в митній вартості товару.

У відповідності до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснені митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою.

Відповідно до вимог ст.335 МК України, декларант або уповноважена ним особа надають органу доходів і зборів транспортні (перевізні) документи.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 цієї статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналізуючи подані документи до митного оформлення, декларантом не було подано повний перелік документів, зазначених в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість даного ТЗ.

Суд зазначає, що запропонувавши позивачу надати додаткові документи, митниця сприяла обґрунтувати митну вартість та визначитися щодо застосування методів визначення такої вартості.

Позивач на обґрунтування правомірності визначення митної вартості автомобіля посилається на рахунок-фактуру № 2019-078 від 12.03.2019.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

За положеннями п.2 ст.53 МК України якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару .

За положеннями ст. 52 МК України відомості про складові митної вартості повинні бути документально підтверджені.

Судом встановлено, що декларантом банківські платіжні документи на підтвердження здійснення оплати за придбаний в Бельгії товар до митного оформлення не надано.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що поштовий ордер є банківським документом, оскільки цей документ не містить ідентифікуючих даних ввезеного товару, відповідно до п.5 ч.2 ст. 53 МКУ, також зазначає, що рахунок-фактура не містить жодних відомостей про обставини чи було проведено сплату коштів за даний ТЗ.

Крім того, суд зауважує, що придбання позивачем автомобіля здійснено через площадку з продажів автомобілів "Neman Import-Export", а не у фізичної особи. Тому підприємство мало виписати покупцю квитанцію про оплату або інший документ на підтвердження отримання готівкових коштів від покупця.

Наведене унеможливлює визначення митної вартості заявленого позивачем до розмитнення авто за ціною договору.

У зв`язку із цим митним органом було враховано спрацювання ризиків АСАУР ДФС. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 13143,50. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

МКУ зазначає, що процедура консультацій проводиться з декларантом, а декларант в свою чергу має повідомити позивача про обставини митного оформлення.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 55 Митного кодексу України: декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Згідно статті 63 Митного кодексу України, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальновизнаних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Посадова особа органу доходів і зборів не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості.

Але вказана вище інформація від виробника не була надана митному органу, що унеможливило застосування методу на основі додавання.

Ненадання позивачем витребуваних документів, зокрема документів про оплату придбаного автомобіля, зумовило неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів і на відмову у прийнятті поданої митної декларації. При цьому, суд зазначає, що документи про оплату автомобіля Volvo модель V60, номер кузова - НОМЕР_1 , 2015 року випуску не були надані позивачем поштовий ордер від імені третіх осіб (а.с. 20-21) не є платіжним документом і не може вважатись належним доказом оплати коштів за придбаний товар.

Як встановлено судом вище, що поштова оплата (проформа) не є банківським документом, однак платіжного документу про оплату за зазначений товар ні митному органу ні в судове засідання представником позивача не надано.

У зв`язку з цим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про достатність поданих документів для митного оформлення за основним методом - ціною договору та відсутність у митного органу правових підстав для витребування додаткових документів і застосування другорядних методів.

Посилання у відповіді на відзив (а.с. 73) на Постанову Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №809/1884/16, не можуть братись судом до уваги, оскільки представник позивача зазначає висновки щодо встановлених певних обставин у конкретній справі. Висновки ж Верховного Суду стосовно застосування норм права до спірних правовідносин, викладені у згаданій постанові, повністю узгоджуються з висновками суду щодо застосування цих норм у даній справі.

Суд також зазначає, що згідно з розділом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом ДФС № 689 від 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися інформація отримана з мережі Інтернет.

Порядок визначення митної вартості товарів за другорядними методами встановлений статтями 59-64 Митного кодексу України.

Але в даному випадку інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів, крім резервного, виходячи з наступного.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів). При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник.

Використання двох попередніх методів не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає. Бо критерії, які зазначені дуже різняться.

Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що при митному оформленні транспортного засобу - вживаного легкового автомобіля, марки Volvo модель V60, номер кузова - НОМЕР_1 , потужність двигуна - 110 кВт, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1969 см. куб, згідно рахунку-фактури №2019-078 - тип двигуна - дизельний, однак згідно звіту для VIN коду: НОМЕР_1, тип двигуна - бензиновий (а.с. 56).

Отже, суд вважає, що відповідач обґрунтував свій сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом та довів правомірність застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.

Згідно п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіривши спірне рішення на предмет відповідності ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що приймаючи Рішення про коригування митної вартості від 19.03.2019р. №UA206020/2019/000409/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.03.2019 №UA206020/2019/00443 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Митним кодексом України.

З урахуванням наведеного суд погоджуються із позицією Івано-Франківської митниці ДФС щодо неможливості визначення митної вартості за заявленою декларантом ціною на підставі поданих ним документів. За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Івано-Франківської митниці ДФС (вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 39640261) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206020/2019/00443 від 19.03.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206020/2019/000409/2 від 19.03.2019, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 19 червня 2019 р.