Рішення № 82462211, 13.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. справа №300/309/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

12.02.2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України Івано-Франківською митницею ДФС протиправно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000443/2 від 05.12.2018 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/11068 від 05.12.2018 року, які слід скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року у даній адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалами суду від 20.03.2019 року та від 14.05.2019 року для допиту в судовому засіданні викликано як свідків ОСОБА_3 та посадову особу митного органу ОСОБА_4 та витребувано у Івано-Франківської митниці ДФС України належним чином засвідчені копії: витягу з програмного комплексу Basis SuperSchwacke, який був використаний митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, станом на 05.12.2018 року, запиту до спеціалізованого підрозділу та звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом WVWZZZ3CZFE431862 і відповіді на них, а також письмову інформацію щодо ідентичних товарів, що була використана митним органом при визначенні митної вартості ввезеного позивачем автомобіля.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Суду пояснив, що відповідачем, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу марки Volkswagen, модель Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та обраного методу визначення цієї вартості за ціною договору (контракту), відмовлено позивачу у митному оформленні товару та незаконно визначено митну вартість за другорядним методом (щодо подібних товарів), внаслідок чого протиправно прийнято оскаржувані рішення. Зазначив, що на підставі рахунку-фактури №2018-0189 від 14.11.2018 року позивач оплатив повну вартість автомобіля готівкою в сумі 6 800 EUR, що підтверджується платіжним документом від 14.11.2018 року та митною декларацією країни відправлення. При декларуванні позивач визначила митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту), проте відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів та не зазначив, в чому саме полягають невідповідності поданих документів декларантом і чому не проведене митне оформлення за основним методом. Окрім цього контролюючим органом не зазначено причин, які стали підставою для неможливості застосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, а визначення такої вартості відбулося за ціною договору щодо подібних товарів. Також вказав, що консультація між митним органом і декларантом не проводилась та жодних документів не вимагалось. Одночасно пояснив, що відповідачем також не взято до уваги Методику, відповідно до якої слід визначати митну вартість автомобіля, а використання контролюючим органом каталогу Basis SuperSchwacke є протиправним. Відтак, застосування методу за ціною договору щодо подібних товарів для визначенні митної вартості товару є неправомірним та призвело до безпідставного збільшення сплати митних платежів, у зв`язку з чим оскаржувані картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів слід скасувати.

Представник відповідач в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечила, суду пояснила, що під час митного оформлення автомобіля марки Volkswagen, модель Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 позивачем не був наданий перелік документів, визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано документи, які підтверджують оплату за товар, що дає підстави митному органу для сумніву щодо правильності визначення митної вартості позивачем. Вказала, що при митному оформленні даного транспортного засобу відбулося спрацювання АСАУР та встановлено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, а вказаною системою визначено вартість вказаного транспортного засобу в розмірі 17 831 Євро., яка відповідно до акту огляду транспортного засобу зменшена на 17 % та становить 14 800 Євро. За таких обставин відповідачем правомірно прийнято оскаржувані рішення і визначено митну вартість товару за ціною договору щодо подібних товарів в сумі 14 800 Євро. Окрім цього, представник відповідача вказала, що позивач, подавши декларацію №UA206010/2019/402391, самостійно визначив вартість свого автомобіля в розмірі 14 800 EUR за 6 методом, тим самим фактично погодився з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів. Тому заявлені вимоги є безпідставними, а оскаржені рішення прийняті контролюючим органом законно.

Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що є митним брокером та згідно усної домовленості з ОСОБА_2 представляв її інтереси в органах митниці. До Івано-Франківської митниці ним було подано першу митну декларацію та всі необхідні документи для митного оформлення автомобіля позивача, проте інспектором митниці Казюком С.В. надіслано йому картку відмови у митному оформленні згідно поданої митної декларації та рішення про коригування митної вартості. Зазначив, що жодних консультації інспектором Казюком С.В. з ним проведено не було, а тому він сформував другу митну декларацію, відповідно до наданих контролюючим органом рішень та надіслав митному органу.

Свідок ОСОБА_4 , який є головним державним інспектором Івано-Франківської митниці ДФС, пояснив суду, що під час митного оформлення транспортного засобу позивача відбулося спрацювання системи АСАУР, а тому митна вартість вказаного автомобіля відповідно до каталогу вasis SuperSchwacke 12/18 та з урахуванням акту огляду транспортного засобу вартість зменшено на 17 % і визначено в розмірі 14 800 Євро. В подальшому ним прийняті оскаржувані позивачем рішення згідно поданих позивачем документів та скориговано митну вартість транспортного засобу в розмірі 14 800 Євро.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року виправлено описку у резолютивній частині скороченого рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року по справі №300/309/19, а саме замість номера рішення Івано-Франківської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів – “UA206010/2018/000443/2” та номера картки відмови – “UA206010/2018/11068”, зазначено номер рішення Івано-Франківської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів – “UA206010/2018/000179/1” та номер картки відмови – “UA206010/2018/10739”.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, показання свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 14.11.2018 року позивачем придбано у нерезидента "L.O.N. Fahrzeughandel" вживаний транспортний засіб, що використовувався як таксі, марки Volkswagen, модель Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , потужність двигуна – 88 кВт за ціною 6 НОМЕР_2 , що підтверджується рахунком-фактурою за № 2018-0189 від 14.11.2018 року та платіжним документом про оплату від 14.11.2018 року (а.с. 10-11, 97-98).

З метою митного оформлення ввезеного транспортного засобу декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості № UA206010/2018/414828 в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною договору – 6 800 EUR, договір рахунок-фактуру за № 2018-0189 від 14.11.2018 року, сертифікат про походження товару, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.11.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.01.2015 року, паспорт громадянина України, сертифікат відповідності від 28.11.2018 року, копія митної декларації країни відправлення від 14.11.2018 року.

Судом встановлено, що за результатами розгляду даної електронної декларації відповідачем винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2018/000179/1 від 05.12.2018 року, згідно якого митна вартість товару визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів, передбачених частинами 2 та 3 статті 53 МКУ, а саме документів, які підтверджують оплату товару. 2 метод визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (стаття 59 Митного кодексу України), Джерело інформації: вasis SuperSchwacke 12/2018, з урахуванням стану транспортного засобу. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України. Ризик 105-2 Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 14 800.

Також Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206010/2018/10739 від 05.12.2018 року, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до оскаржуваних рішень митну вартість ввезеного транспортного засобу позивача скориговано та визначено в розмірі 14 800 EUR.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Нормою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає, що згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року №820/8016/15, від 24.01.2019 року №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA206010/2018/414828 від 05.12.2018, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, а саме:

рахунок-фактури за № 2018-0189 від 14.11.2018 року згідно якого ОСОБА_5 придбала в нерезидента "L.O.N. Fahrzeughandel" транспортний засіб марки Volkswagen, модель Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , потужність двигуна – 88 кВт за ціною 6 800 EUR;

копія митної декларації країни відправлення №18NLJOGYANA7P6WD50 від 14.11.2018 року, яка також підтверджує заявлену декларантом митну вартість автомобіля в розмірі 6 800 EUR.

В оскаржуваних позивачем рішеннях митний орган зазначив - перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів, передбачених частинами 2 та 3 статті 53 МКУ, а саме документів, які підтверджують оплату товару, однак жодних обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару в оскаржуваних рішення відповідачем зазначено не було.

Суд враховує те, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені цією частиною статті.

Проте в судовому засіданні встановлено, що будь-якої письмової вимоги декларанту про необхідність надання документу про оплату за транспортний засіб надіслано не було та жодних консультації між сторонами не проводилось,

Суд вважає, що такі дії відповідача свідчать про допущення ним порушень процедури проведення консультації з декларантом, витребування додаткових документів, а відтак, прийняте рішення не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури за № 2018-0189, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Німеччини інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль.

Натомість відповідачем надано суду платіжний документ про оплату від 14.11.2018 року відповідно до якого позивачем за транспортний засіб марки Volkswagen Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 оплачено нерезиденту "L.O.N. Fahrzeughandel" готівкою 6 800 НОМЕР_3 . Окрім цього відомості про сплату вказаних коштів готівкою також підтверджуються наданим митному органу рахунком-фактурою № 2018-0189.

При цьому на переконання суду, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в наданих ОСОБА_2 документах містяться відомості про продавця, його адреса, телефон, електронна адреса.

Посилання представника відповідача на виключну компетенцію ДФС України звертатись до компетентних органів для отримання інформації є безпідставним, оскільки відповідач є територіальним органом ДФС України та вправі звернутися до центрального органу для направлення запиту.

Таким чином під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.

Відповідачем також не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попереднього методу визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так у рішенні про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Таким чином при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

При цьому у контролюючим органом було витребувано письмову інформацію щодо ідентичних товарів, що була використана митним органом при визначенні митної вартості ввезеного позивачем автомобіля, однак вказану інформацію суду не надано.

Судом також встановлено, що єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Так в оскаржуваних рішеннях контролюючим органом вказано, що митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів - спрацювання АСАУР ДФС, однак не надано будь-якої інформації про конкретні характеристики ідентичних або аналогічних (подібних) транспортних засобів, умов їх поставки, технічного стану, методу за яким визначеного їх митну вартість та не зазначено відповідно до чого визначена митна вартість в розмірі 9 850 EUR, що свідчить про те, що відповідач не довів та не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля.

Окрім цього суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не може свідчити про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Таким чином формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації АСАУР, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в АСАУР відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не може містити всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду викладених у постановах від 08.02.2019 року справа №825/648/17, 24.01.2019 року справа №820/636/17, від 19.02.2019 року №805/2713/16-а.

Одночасно суд враховує, що згідно оскаржуваних рішень митна вартість легкового автомобіля марки Volkswagen Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 порівнювалась з ідентичними автомобілями. В той же час, відповідно до висновків вказаних рішень, другий метод визначення митної вартості товарів (стаття 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що є суперечливими між собою обставинами.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.03 №142/5/2092 (надалі – Методика) дана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України.

Відповідно до пункту 7.1 Методики оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону.

Згідно пункту 7.2 Методики основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю "ринкова вартість". Використання зарубіжної довідкової літератури допускається у разі відсутності потрібної інформації у вітчизняних довідниках. Вартість КТЗ, яка наведена в іноземній валюті, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату оцінки. Основним методом у межах порівняльного підходу є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ.

Пунктом 7.3 Методики встановлено, що коригування ринкової вартості КТЗ, отриманої із застосуванням порівняльного підходу, здійснюється за формулою із застосуванням: ринкової вартості, грн; середньої ринкової ціни КТЗ, грн; коефіцієнту коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу, %; проценту додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, який визначається відповідно до таблиці 4.1 додатка 4 та залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, %; додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників, грн.

Проте, ні в оскаржуваних рішеннях, ні представником позивача в судовому засіданні не доведено врахування положень вищевказаної Методики, що є обов`язковим під час коригування митної вартості автомобіля позивача, зокрема, застосування формули для коригування ринкової вартості КТЗ з урахуванням величини пробігу – 397 816 км., умов догляду, зберігання, експлуатації, комплектності, наявних пошкоджень: лакофарбового покриття, заднього лівого крила, переднього та заднього бамперу, отвір в даху, забруднено та потерто салон та сидіння, відповідно до акту про проведення митного огляду товарів №UA20903/2018/68313.

Натомість відповідачем подано суду розрахунок ринкової вартості дорожнього транспортного засобу, який є зразком для розрахунку такої вартості відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та жодним чином не свідчить про проведене коригування ринкової вартості КТЗ відповідно до пункту 7.3 Методики з урахуванням всіх характеристик автомобіля. Посилання представника відповідача на зменшення вартості автомобіля на 2 % у зв`язку із забрудненням та пошкодженнями салону та сидінь, 4 % на пошкодження лівого крила, 8% на пошкодження переднього і заднього бамперу, 3% на отвір в даху є безпідставними, оскільки жодними доказами не підтверджені.

Також представником відповідача як доказ визначення митної вартості автомобіля було надано витяг з каталогу вasis SuperSchwacke 02/18, однак вказаний витяг було сформовано тільки 19.12.2018 року, тобто після винесення 05.12.2018 року рішення про коригування митної вартості, а в оскаржуваних рішеннях зазначено каталог вasis SuperSchwacke 12/18, а не вasis SuperSchwacke 02/18. Також у даних про автомобіль вказано загальний пробіг 105 000 км, а не фактичний пробіг автомобіля позивача, який використовувався як таксі - 397 816 км.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 10 додатку 8 Методики митним органом слід використовувати виключно періодичний довідник "SuperSCHWACKE".- Eurotax, Швейцарія, а тому використання поданого суду каталогу невідомого видавництва не передбачено чинним законодавством України.

Окрім цього відповідно до частини 2 статті 78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином суд вважає подані відповідачем витяг з каталогу вasis SuperSchwacke 02/18 та зазначений розрахунок неналежними та недопустимими доказами, оскільки останні не були покладені в основу оскаржуваних рішень.

Так контролюючим органом належним чином не зазначено відповідно до чого визначена ціна автомобіля позивача в розмірі 14 800 EUR і чи відповідає вона стану даного транспортного засобу з урахуванням всіх чинників та яка дозволена довідкова література використовувалась під час такого коригування.

Таким чином, на переконання суду відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України та без застосування методики при коригуванні митної вартості .

Суд також відхиляє аргументи відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.

Згідно зі змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 1 статті 29 Митного кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів № UA206010/2018/000179/1 від 05.12.2018 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2018/10739 від 05.12.2018 року, що і є предметом розгляду даної справи.

У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 Митного кодексу України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Також на переконання суду безпідставними є посилання представника відповідача на погодження позивача із оскаржуваним рішенням у зв`язку із оформлення нової митної декларації за № UA206010/2018/402391 від 24.01.2019 року із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 14 800 EUR.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 року (надалі, також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Так правий підрозділ графи 43 митної декларації за № UA206010/2018/402391, за наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів, залишено не заповненим, що в свою чергу, всупереч вимогам Порядок №651, митний орган під час перевірки такої митної декларації залишив поза увагою.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав, зокрема, митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу.

Відтак, неналежне заповнення лівого і правого підрозділу графи 43 нової митної декларації є свідченням відсутності у декларації усіх необхідних відомостей, обов`язковість вірного заповнення яких визначено коментованими нормами закону і підзаконними нормативно-правовими актами.

Окрім цього, залишення правого підрозділу Графи 43 "Метод визначення вартості" незаповненим, в даному випадку, не може свідчити про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості, оскільки в Графі 45 "Коригування" вказано митну вартість товару 466 064 грн., що відповідає еквіваленту 14 800 EUR, тобто митній вартості, яку визначив саме відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA206010/2018/000179/1 від 05.12.2018 року, а не декларант самостійно.

Окрім цього безпосередньо митний орган в оскаржуваній картці відмови № UA206010/2018/10739 від 05.12.2018 зобов`язав декларанта подати нову митну декларацію саме на підставі оскаржуваного рішення про коригування, яким визначено ціну 14 800 EUR, що і було зроблено представником декларанта.

Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Свідченням існування спору між декларантом і митним органом, а відтак й факту непогодження позивача із скорегованою митною вартістю товару є звернення до суду позивача.

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду у справі №816/2396/17 від 30.10.2018 року, якою судові рішення першої та апеляційної скасовано, а справу направлено на новий розгляд, не можуть бути взяті до увагу, оскільки відповідно до частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції саме при новому розгляді справи цими судами, а не судом при вирішенні іншої справи.

За таких обставин заявлені вимоги позивачем є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1 603,40 грн., який підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 підтверджується квитанціями ПуАТ КБ “Акордбанк” за №№086110015 та 086110016 від 12.02.2019 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2018/000179/1 від 05.12.2018 року та картку відмови № UA206010/2018/10739 від 05.12.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_2 1 603 (одну тисячу шістсот три) грн. 40 коп. судового збору.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76005.

Рішення складене в повному обсязі 18.06.2019 року.

Суддя Гундяк В.Д.