Ухвала суду № 82462126, 18.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 червня 2019 року м. Київ № 320/2880/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Переяслав-Хмельницького сектору державної міграційної служби України

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Переяслав-Хмельницького сектору державної міграційної служби України, у якому позивач просить:

- відмову відповідача у видачі йому паспорта громадянина України у формі ІD-картки - неправомірною;

- зобов`язати Переяслав-Хмельницький районний відділ управління Державної міграційної служби в Київській області, видати йому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі ІD-картки.

Пунктом третім частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Пунктом п`ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, спір виник у зв`язку з відмовою відповідачем у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі ІD-картки, зокрема про яку позивач дізнався з висновку за результатами процедури встановлення особи ОСОБА_2 від 19.10.2018.

Таким чином, строк звернення з даним позовом до суду сплинув 20.04.2019 року.

У той же час, до суду позивач звернувся лише 28.05.2019, тобто за межами процесуальних строків, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, позивачем у прохальній частині позовної заяви викладено заяву про поновлення строку для звернення до суду з позовом до Управління державної міграційної служби у Київській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вказаної заяви, викладеної у позові позивач вказує, що у висновку Переяслав-Хмельницького сектору ДМС за результатами процедури встановлення особи ОСОБА_2 від 19.10.2018 відповідач рекомендував йому звернутися до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду по питанню факту встановлення особи. Позивач вказав, що у січні 2019 коли він звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду по питанню вирішення подачі заяви про встановлення факту, йому було усно роз`яснено, що він звернувся не за адресою, оскільки такі заяви, на даний час, розглядаються в адміністративних судах.

Тому, позивач вважає, що відповідач ввів його в оману щодо судової інстанції до якої він може звернутися за захистом свого права, тому вважає, що шестимісячний строк звернення до суду ним пропущеного з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Як вбачається з висновку за результатами проведення процедури встановлення особи ОСОБА_2 , прийнятого відповідачем, після проведених перевірок згідно п.43, п. 100 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення паспорта громадянина України» прийнято рішення, зокрема рекомендувано ОСОБА_2 звернутись до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду по факту встановлення особи. Після чого при наявності в повному обсязі матеріалів для документування паспортом громадянина України у формі ІD-картки згідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення паспорта громадянина України» звертатись за фактичним місцем проживання.

Відповідно до статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Призначення Цивільного процесуального кодексу України передбачене статтею 1 Цивільного процесуального кодексу України, де визначено, що Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Отже, з викладеного слідує, що справи з приводу встановлення фактів розглядаються загальними судами у порядку цивільного судочинства.

У свою чергу, як вбачається з вищевказаного висновку відповідача, позивачу було рекомендовано звернутися саме до загального суду за місцем проживання для встановлення факту особи та твердження позивача про те, що Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом по питанню вирішення подачі заяви про встановлення факту, йому було усно роз`яснено, що він звернувся не за адресою, не підтверджуються жодними доказами. Також твердження позивача про те, що «відповідач ввів його в оману» є суб`єктивним та не знайшло свого підтвердження у матеріалах позовної заяви.

Крім того, слід зазначити, що одночасно звертаючись до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду про встановлення факту позивач не був позбавлений звернутися до адміністративного суду з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідача, оскільки вказані провадження не суперечать один одному.

У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що непавильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, не можє розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом до суду, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджали йому вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Будь-яких інших належним та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 14 березня 2018 року по справі №820/4922/17 поважними можуть визнаватися ті причини, які не залежали від волі позивача та створювали об`єктивні перешкоди в реалізації ним свого права на звернення до суду.

Суд наголошує, що інститут строків в адміністративному процесі покликаний дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин та сприяти досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулювати учасників адміністративного процесу добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов`язки.

Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Таким чином, позивачу слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про те, що певні обставини об`єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, а також докази на їх підтвердження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Позивачем всупереч вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено у позовній заяві повне найменування відповідача по справі, тому у поряду усунення недоліків позовної заяви слід вказати повне найменування відповідача у справі.

Крім того, в силу приписів пункту четвертого частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

При цьому, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.

У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено вимогу - відмову відповідача у видачі йому паспорта громадянина України у формі ІD-картки - неправомірною.

Проте, у прохальній частині позовної заяви, яка складає предмет позову, позивач не конкретизує, яку саме відмову із зазначенням номеру та дати просить суд визнати неправомірною, яка на переконання позивача порушує його права та інтереси. Отже, дана позовна вимога є неконкретною і підлягає уточненню позивачем.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1 921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

При цьому суд, враховує, що вимога позивача до Переяслав-Хмельницького сектору про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою, тому сплата судового збору здійснюється як за одну вимогу.

Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу необхідно було сплатити 768,40 грн.

У якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви приєднано квитанцію від 21.05.2019 № 0.0.1360995542.1 на суму 768,40 грн.

Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до даних підсистеми «Реєстр підтверджень оплат із Казначейства» комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» кошти, сплачені за квитанцією від 21.05.2019 №0.0.1360995542.1, до спеціального фонду Державного бюджету України не надходили.

Крім того, слід зазначити, як вбачається з квитанції № 0.0.1360995542.1 від 21.05.2019, наданої позивачем в якості сплати судового збору, платіж в розмірі 768,40 було перераховано за такими реквізитами: отримувач - П-Хм. УК/ м. П-Хм/22030101, код 37944877, рахунок - 31212206010475 .

Суд зазначає, що судовий збір позивач сплатив на рахунки, що відкриті Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суд Київської області.

Натомість для зарахування судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області визначено наступні реквізити:

1) отримувач коштів - ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101;

2) код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37955989;

3) банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

4) код банку отримувача (МФО) - 899998;

5) рахунок отримувача - 34316206084081;

6) код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Частиною 10 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:

1) позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства із уточненням позовних вимог в частині визнання протиправної відмови відповідача, з урахуванням висновків суду, викладених в даній ухвалі;

2) позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із визначенням повного найменування відповідача у справі;

3) письмових пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду;

4) оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. за належними реквізитами щодо його сплати.

Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького сектору Державної міграційної служби України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.